МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||||||||||||||
ПОНЯТТЯ ОСОБИСТОСТІ В ПСИХОЛОГІЇ ТА ПРАВОВІЙ НАУЦІОсобливий підхід у вивченні особистості покладений в основі типології людей заЕ. Кречмером — Б. Г. Ананьєвим, які доводили, що людей можна розрізняти за різними проявами особливостей особистості. Особистість трактується як організована система більш-менш важливих конструктів, які людина використовує, щоб інтерпретувати світ переживань і передбачати майбутні події. Предметом дослідження когнітивної психології є пізнавальні психічні процеси: відчуття, сприйняття, уява, пам'ять, мова, мислення, інтелект. В узагальненому вигляді основні напрями вивчення особистості людини можна подати таким чином: Рис.
Рис. Напрями вивчення особистості людини Залежно від способу вирішення виробничих завдань серед працівників виділяють такі типи: мислитель — переважає пізнавальний компонент, зосередженість на вирішенні логічних завдань; до негативів слід віднести невміння вирішувати організаційні проблеми, нетовариськість; · співрозмовник — легкість у встановленні контактів, орієнтований на спілкування; · практик - людина справи, яка має конкретну мету; рішуча в діях, гарний виконавець, непоганий організатор; вільно, невимушено виступає у великих аудиторіях. Існує також типологія людей залежно від зовнішнього вигляду; · астенік — «слабкий», худий, тонкий, з вузькими плечима, довгою, вузькою і плоскою грудною кліткою; · атлетик — «сильний»: широкі виступаючі плечі; масивна грудна клітка; пружний живіт; тулуб, що звужується до пояса; добре розвинута мускулатура; • пікнік — «товстий», «щільний» — середнього зросту; огрядний; обличчя широке, м'яке; значних розмірів живіт виступає з розширеної донизу глибокої склепінної грудної клітки; схильний до ожиріння; • дипластик -- погано сформована фігура, неправильна статура. Зазначені типи в чистому вигляді зустрічаються рідко. Більш поширені змішані типи: пікнічно-атлетичні, астенічно-атлетичні, пікнічно-астенічні. Хоча існують в природі типи особистості, що відрізняються темпераментом (залежно від типу вищої нервової діяльності) і характером (залежно від акцентуацій). Коли ведуть мову про особистість того чи іншого суб’єкта, завжди розуміють її унікальність, своєрідність, відмінність від інших. Саме в індивідуальних відмінностях більшість знаходить ключ до розуміння проблеми особистості. „Індивідуальність - пише А.В. Петровський, - проявляється в рисах темпераменту, характеру, звичках, інтересах, в якостях пізнавальних процесів (сприйманні, пам'яті, мисленні, уяві), в здібностях, індивідуальному стилі діяльності тощо. Немає двох людей з однаковим поєднанням вказаних психологічних особливостей - особистість людини неповторна в своїй індивідуальності”. Отже особистість - це людина зі своїми поглядами та переконаннями, яка проявляє свою унікальну цілісність, єдність соціально-психологічних якостей в міжособистісних, суспільних стосунках, яка свідомо бере участь у тій чи іншій діяльності, яка розуміє свої дії і здатна керувати ними. Саме в такому змісті поняття особистість використовується в юридичній літературі. Висновок до І питання. Проблема особистості — одна з центральних у курсі психології. Про її складність та багатогранність свідчить навіть той факт, що сьогодні існує понад 50 визначень поняття «особистість». За теоретичною і практичною значущістю вона належить до однієї з фундаментальних проблем. Проектування і діагностика особистості, визначення оптимальних умов і найефективніших шляхів її формування неможливі без знання структури особистості та закономірностей її становлення й розвитку. Недаремно слово „особистість" походить від латинського регзопа, що означає ритуальну маску, яку знімали з обличчя померлого у Стародавньому Римі. Вона втілювала ім'я, індивідуальні права і привілеї, які передають у спадок. Особистість - фундаментальне поняття, одна із головних проблем в психології. В психологічній науці до сьогодні не створено єдиної загальновизнаної теорії особистості. Все це створює певні труднощі не тільки для психологів але і для правознавців, юристів для яких поняття: особистість суб’єкта правовідносин, особистість учасників кримінального, цивільного процесу, особистість винуватого, потерпілого є наповнені цілком конкретним, у тому числі і психолого-правовим змістом. Варто розглянути декілька законодавчих актів щоб переконатись у цьому. Наприклад, в кримінальному судочинстві опираються на принцип „недоторканості особистості”; призначаючи вид і розмір покарання судам пропонується враховувати не тільки характер, важкість, наслідки злочину але і „особистість порушника”. Багато розділів Кримінального кодексу присвячено „злочинам проти особистості”. З моменту появи людини на світ про неї можна говорити лишеяк про індивіда - представника виду Homo sapiens (істоти розумної), який має зумовлені природою особливості або наявний йому генотип. Поступово включаючись в систему відносин, які існують в суспільстві (спочатку в сім’ї, потім у школі), людина піддається впливу навколишнього середовища, в тій чи іншій мірі адаптовується до нього, до соціальних умов свого буття. Тобто відбувається поступовий процес її соціалізації, формування її особистості. Тому і вважається, що людина особистістю не народжується, а нею стає. З цієї точки зору в порівнянні з поняттям „індивід”, поняття „особистість” - якісно більш новим утворенням, яке появляється значно пізніше народження людини, яка вступає в стосунки з навколишніми людьми. Якщо поняття „індивід” вказує на зв’язок людини з природою, тоді поняття „особистість” - на зв’язок людини з суспільством, соціальним середовищем. Тому існує таке визначення: „особистість - це зовнішні прояви індивідуальності - як людина сприймається навколишніми і, як вона на них впливає”. Визначень особистості американський психолог Г. Олпорт в психології, філософії, соціології, теології, юриспруденції нарахував біля п’ятдесяти. При описі особистості представниками різних наукових шкіл та напрямків використовуються такі теоретичні підходи: - біологічний - окремі риси, властивості особистості передаються людині за спадковістю, тобто окремі елементи, що входять до змісту особистості мають вроджений, спадково зумовлений характер; - експериментальний - вивчення особистості йде від дослідження перцептивних, пізнавальних процесів, вищої нервової діяльності людини, їх ролі у поведінці в різних ситуаціях; - соціальний - вивчається соціальне середовище, соціальні ролі, суспільно-історичні, культурні умови, що впливають на формування особистості людини, яка розглядається і описується як складова частина суспільства,як продукт суспільного розвитку, - гуманістичний - в його основі є намагання бачити в кожній людині особистість, а в самій особистості - її духовний початок; з цих позицій досліджуються головні ознаки, які відображають її основні властивості, внутрішню структуру, які порівнюються з поведінковими, соціальними характеристиками індивіда. В основі розуміння особистості як єдиного цілого (біологічного, психічного та соціального) є положення С.Л. Рубінштейна, згідно якого зовнішні причини, соціальний досвід людини діють заломлюючись через внутрішні умови, її психіку, свідомість. „При поясненні будь-яких психічних явищ, - писав він, - особистість виступаєяк єдина сукупність внутрішніх умов через які заломлюються всі зовнішні впливи”. Дана формула – „зовнішнє діє через внутрішнє”, що розкриває характер впливу на психіку зовнішніх, соціальних причин, перетворюючий вплив особистості на соціальні процеси, доповнюється формулою, яку запропонував О.М. Леонтьєв; „внутрішнє... діє через зовнішнє і цим саме себе змінює”. Коли ведуть мову про особистість того чи іншого суб’єкта, завжди розуміють її унікальність, своєрідність, відмінність від інших. Саме в індивідуальних відмінностях більшість знаходить ключ до розуміння проблеми особистості. „Індивідуальність - пише А.В. Петровський, - проявляється в рисах темпераменту, характеру, звичках, інтересах, в якостях пізнавальних процесів (сприйманні, пам'яті, мисленні, уяві), в здібностях, індивідуальному стилі діяльності тощо. Немає двох людей з однаковим поєднанням вказаних психологічних особливостей - особистість людини неповторна в своїй індивідуальності”. Отже особистість - це людина зі своїми поглядами та переконаннями, яка проявляє свою унікальну цілісність, єдність соціально-психологічних якостей в міжособистісних, суспільних стосунках, яка свідомо бере участь у тій чи іншій діяльності, яка розуміє свої дії і здатна керувати ними. Саме в такому змісті поняття особистість використовується в юридичній літературі. Читайте також:
|
||||||||||||||||||||
|