Опіка і піклування

Під опікою і піклуванням розумілося забезпечення відсутньої у даної особи спроможності до самостійного придбання і здійснення прав та обов'язків (висловлюючись по-сучасному, — дієздатності) за допомогою інших, спеціальної призначених осіб (рис. 8).

Рис. 8. Опіка та піклування

У нинішній час критерієм розмежування опіки і попечительства служить обсяг дієздатності, яку необхідно забезпечити: над повністю недієздатним застосовується опіка, над частково недієздатним — попечительство.

Римському праву цей критерій відомий, очевидно, не був, бо там деякі типові (з точки зору сучасної правосвідомості) випадки повної недієздатності і наприклад, психічне захворювання) тягли попечительство, як і навпаки - за часткової дієздатності інколи призначалася опіка (наприклад, над жінками).

В основу розмежування опіки (tutela) і попечительства (сига) римські юристи скоріше за все закладали вікові ознаки. Опіка встановлювалася над жінками (tutela mutterum), котрі прирівнювалися до неповнолітніх, і над неповнолітніми дітьми (tutela hnpuberum).

Варто підкреслити, що діти, які знаходилися під батьківською владою, будучи ні personam alienijuris, ні власним майном, ні власними правами розпоряджатися не могли (все належало paterfamilias),а не маючи майнових прав, вони не зазнавали потреб і в їхньому захисті. У тих випадках, коли виникала необхідність в захисті їхніх інтересів, це робив paterfamilias,в особі якого діти, таким чином, мали "природного" опікуна. Отже, опіка призначалася тільки над малолітніми personae sui juris,тобто дітьми, котрі не підлягалі patria potestasвнаслідок смерті батька.

У відношенні до осіб, які досягали повноліття, в усіх необхідних випадках застосовувалося попечительство. Таке попечительство здійснювалося над юнаками 14-25 років (cura minorum),над душевно хворими (сига furiosi),над марнотратниками (сига prodigi).

У сучасному праві опікун і попечитель розрізняються за характером їхніх функцій. Опікун укладає договори за підопічного, а попечитель санкціонує або забороняє договори, що складаються самим підопічним.

Римляни розрізняли волю на укладання договору з боку опікуна (auctoriatas tutoris),що повинна бути висловлена безпосередньо при укладанні договору (і при цьому в певній формі), і згоду опікуна (consensus curatoris)на укладання договору підопічним, яка могла бути отримана як заздалегідь, так і "заднім числом", і жодної особливої форми не вимагала. Ця відмінність, однак, значною мірою стиралася, оскільки іноді попечитель був по суті опікуном (при сига furiosi),і навпаки, опікун виконував чисто попечительські функції (при tutela mutter um).

У найдавніший час опікун міг розпоряджатися майном підопічного досить вільно і притягався до відповідальності лише за несумлінність або розтрату ввіреного йому майна. Однак довести несумлінність опікуна не завжди було просто, а позов про відшкодування вартості розтраченого майна носив суто) особистий характер, був спрямований не тільки проти опікуна і у випадку його смерті до спадкоємця не пред'являвся.

Зважаючи на це, преторська практика розробила спеціальні позови (actiones tutelae).Один із них (actio tutelae directa)подавався проти опікуна і був спрямований на відшкодування збитків, завданих підопічному неналежним виконанням опікунських функцій. Уповноваженим на пред'явлення цього позову були новий опікун, який змінив колишнього, а і після припинення опіки — сам колишній підопічнкй, а як відповідачі тепер могли фігурувати і спадкоємці опікуна. Інший позов (асііо tutelae contraria)призначався тепер вже для охорони інтересів опікуна, котрий, виконуючи свої обов'язки безкоштовно, тепер мав право на компенсацію з майна підопічного, пов'язаних з опікою витрат.

Крім того, з часом раніше необмежена свобода опікуна щодо розпорядження майном підопічного стала вводитися у певні рамки. Укладання деяких договорів опікуну не дозволялося зовсім (він, наприклад, не міг дарувати чайно підопічного), а для інших (наприклад, для відчуження земельних угідь підопічного, розташованих у сільській місцевості) необхідна була попередня

санкція державних органів.

Розвиток інституту опіки і попечительства - від повного розсуду опікуна до поступового, але все більш радикального забезпечення інтересів підопічного - отримав свій вираз і в модифікації порядку призначення опікунів і попечителів.

Спочатку під впливом пережитків родового ладу опіка вважалася чисто внутрішньосімейною справою і була спрямована на охорону родового майна від його можливого переходу в "чужі" руки. У цьому розумінні опіка встановлювалася в інтересах не стільки самого підопічного, скільки його

майбутніх спадкоємців.

Дана обставина є ключем до розуміння характерної для раннього періоду римської історії процедури призначення опікунів.

Опікуном ставав той, до кого повинно перейти по спадщині майно підопічного. Але коло і черговість спадкоємців у давнину визначалися імперативними нормами закону. Водночас згадані норми регламентували і порядок призначення опікунів. Така опіка, при якій особистість опікуна виявлялася у відповідності з прямими вказівками закону, називалася "tutela legitima".

Коли з часом paterfamiliasбув уповноважений заповідати майно особам, навіть не визначеним у законі, він отримував завдяки цьому право за власним розсудом призначати опікуна і своїм неповнолітнім дітям. Опіка, при якій особистість опікуна визначалася волею спадкодавця, висловленою в заповіті, отримала назву "tutela testamentaria".

Подібно до права спадкоємця на прийняття спадщини опіка попервах також була правом, від якого можна відмовитися або передати його іншій особі.

Пізніше, однак, опіка починає розглядатися вже як обов'язок, що покладається на опікуна в інтересах підопічного, відмовитися від якої можна тільки в особливих випадках. Виконання цього обов'язку ставиться під контроль держави, причому якщо у особи, яка потребує опіки, немає родичів, опікун призначається в адміністративному порядку. Така опіка за призначенням (tutela davita)з'явилася в останній період існування Римської держави.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Правовий стан дітей, душевно хворих, жінок.	\|	Юридичні особи. Види юридичних осіб

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.033 сек.