Пріоритетні напрями розвитку науки в Україні.

Світовий досвід свідчить, що темпи розвитку тієї чи іншої держави багато в чому залежать від правильності вибору пріоритетного фінансування і підтримки розвитку науки. У структурі науки в XXI столітті різко зростає роль теоретичних і фундаментальних наук, які створюють нові знання, збагачують суспільство новими підходами, даними, технологіями, оперативними знаннями для застосування їх у виробництві. У багатьох країнах світу фундаментальна наука, як правило, фінансується з державного бюджету, а прикладні науки – приватними та комерційними структурами. У найближчу перспективу доцільно в Україні сформувати структурне співвідношення фундаментальних наук (Ф), прикладних (П) та дослідження розробок (Р), яке властиве державам з високим технічним рівнем, високою наукомісткістю промислового потенціалу за схемою:

Ф=15-16%,

П=22-25 %,

Р=59-63%.

Фундаментальні науки мають розвиватись випереджальними темпами, створюючи теоретичну базу для прикладних наук.

Для сучасної науки характерний такий цикл: фундаментальні –

прикладні – розробки – впровадження. Враховуючи світові тенденції у розвитку науки в Україні, найбільш пріоритетними напрямами державної підтримки мають стати: у сфері наукового розвитку:

• фундаментальна наука, насамперед, розробки вітчизняних наукових колективів, що мають світове визнання;

• прикладні дослідження і технології, в яких Україна має значний науковий, технологічний та виробничий потенціал і які здатні забезпечити вихід вітчизняної продукції на світовий ринок;

• вища освіта, підготовка наукових і науково-педагогічних кадрів з пріоритетних напрямів науково-технологічного розвитку;

• розвиток наукових засад розбудови соціально орієнтованої ринкової економіки;

• наукове забезпечення вирішення проблем здоров’я людини та екологічної безпеки;

• система інформаційного та матеріально$технічного забезпечення наукової діяльності у сфері технологічного розвитку:

• дослідження і створення умов для високопродуктивної праці та сучасного побуту людини;

• розроблення засобів збереження і захисту здоров’я людини, забезпечення населення медичною технікою, лікарськими

препаратами, засобами профілактики і лікування;

• розроблення ресурсів, енергозберігаючих технологій;

• розроблення сучасних технологій і техніки для електроенергетики, переробних галузей виробництва, в першу чергу агропромислового комплексу, легкої та харчової промисловості;

у сфері виробництва:

• формування наукоємних виробничих процесів, сприяння

створенню та функціонуванню інноваційних структур (технопарків, інкубаторів тощо);

• створення конкурентоспроможних переробних виробництв;

• технологічне і технічне оновлення базових галузей економіки держави;

• впровадження високорентабельних інноваційно-інвестиційних проектів, реалізація яких може забезпечити якнайшвидшу віддачу і започаткувати прогресивні зміни в структурі виробництва і тенденціях його розвитку.

Невід’ємною частиною державної інноваційної політики має стати створення умов для розширення сфери та масштабів попиту, пропозицій і розповсюдження науково$технічних знань в країні, комерційного впровадження науково-технічних розробку у виробництво.

Для цього має бути забезпечено:• підвищення рівня та розширення сфери науково-дослідних, дослідно-конструкторських розробок, утому числі шляхомсистематичного підвищення частки витрат на науку в державному бюджеті;

• розвиток фундаментальних досліджень, які мають особливе значення для переходу економіки на інноваційний шлях розвитку;

• оптимізація структури установ та господарюючих суб’єктів, що діють у науково$технічній сфері;

• формування в суспільстві методів сприяння інноваціям шляхом впровадження нових освітніх програм і розвитку системи безперервної освіти (підвищення кваліфікації кадрів) в науці, виробництві, сфері послуг;

• створення засад для розвитку науково$технічної діяльності

підприємств і посередницьких організацій, які сприяють акти$

візації інноваційної діяльності, допомагають встановленню

зв’язків між науково$дослідною сферою і виробництвом (особ$

ливо тих, які займаються комерціалізацією результатів наукових

досліджень);

• створення інноваційних структур (інкубаторів, центрів

тощо), інформаційних та інфраструктурних підприємств, які

сприяють впровадженню нових технологій у виробництво;

• удосконалення організаційно$економічного механізму

міжнародного трансферу технологій з метою створення політичних, правових та економічних умов для зростання притоку іноземного капіталу, а також експорту вітчизняних технологій;

• сприяння розвитку винахідництва та забезпеченню на$

дійного патентного захисту результатів прикладних науково$

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Організаційна структура науки.	\|	Дослідних і дослідно-конструкторських робіт у державі та за кордоном.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.