• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Ліцензування туристичної діяльності

Сертифікація готельних послуг та послуг харчування

Ліцензування туристичної діяльності

Правове забезпечення організації гостинності

Діяльність, пов'язана з наданням туристичних послуг, підлягає ліцензуванню.

В законі України "Про туризм" записано, що ліцензуванню на здійснення туристичної діяльності підлягають туристичні агентства, бюро подорожей, екскурсійні бюро, бюро по прийому туристів, туристичні оператори, готелі, мотелі, кемпінги, туристичні комплекси і бази, інші юридичні особи незалежно від форм власності і фізичні особи, які здійснюють туристичну діяльність, передбачену їх статутами чи положеннями.

В 1994 році - з моменту включення туризму в ліцензійні види діяльності - ліцензуванню підлягала будь-яка діяльність, пов'язана з наданням туристичних послуг. З 29.04.98 року - з дати вступу в силу п.1 розділ 1 Закону України "Про внесення змін" в Закон України "Про підприємництво" від 23.12.97 року № 762/97 - ліцензія стала необхідною тільки для тих суб'єктів підприємництва, які здійснювали діяльність, пов'язану з організацією іноземного і зарубіжного туризму.

В кінці 1999 року законодавці повернулись до початкового варіанту ліцензування туризму і внесли зміни до статті 4 Закону України "Про підприємництво" зі змінами і доповненнями, які вступили в силу 27 жовтня 1999 року. На сьогоднішній день питання ліцензування туристичної діяльності регулюються Законом України "Про ліцензування окремих видів господарської діяльності" від 01.06.2000 р. № 1775-Ш, який набрав чинності з 21 жовтня 2000 року. Необхідно зауважити, що окремі види туризму, які підлягають ліцензуванню і що містяться в Законі про ліцензування, не змінили загальну ідею щодо ліцензування всіх напрямків туристичної діяльності.

Таким чином, згідно з оновленим законодавством, ліцензуванню підлягають наступні види туристичної діяльності:

· організація іноземного туризму;

· організація внутрішнього туризму;

· організація зарубіжного туризму;

· екскурсійна діяльність.

У відповідності до статті 13 Закону про туризм, ліцензії на здійснення туристичної діяльності видаються Державним комітетом України по туризму.

Згідно з Указом Президента України "Про Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму України" від 31.05.2000 р. № 740/2000, новостворений Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму стає правонаступником Державного комітету України по туризму, отже й органом ліцензування туристичної діяльності. А з 2002 року органом ліцензування туристичної діяльності стає новостворена Державна туристична адміністрація України.

Окрім цього, в статті 13 Закону про туризм вказано, що право видачі ліцензії може бути делеговано місцевим органам виконавчої влади в галузі туризму.

Для отримання ліцензії у відповідні органи подаються документи згідно із Законом про ліцензування, а саме:

- заява встановленого зразка про видачу ліцензії, в якій мають бути наступні дані, про суб'єкт господарювання, вид господарської діяльності, на здійснення якої заявник має намір отримати ліцензію;

- копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності або копія довідки про внесення в Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України, завірена нотаріально або органом, який видав оригінал документа.

Органу ліцензування заборонено вимагати інші документи, не передбачені законодавством України. Орган ліцензування повинен прийняти рішення про видачу ліцензії або відмову в її видачі в термін не пізніше 10 робочих днів з дати надходження заяви про видачу ліцензій та документів, доданих до заяви. Повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії або про відмову в її видачі направляється заявнику в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення. Орган ліцензування повинен оформити ліцензію не пізніше ніж за три робочих дні з дня надходження документу, який підтверджує оплату за видачу ліцензії. Оплата за ліцензію повинна бути внесена після прийняття рішення про видачу ліцензії.

В разі виникнення підстав для переоформлення ліцензії суб'єкт господарювання зобов'язаний впродовж десяти робочих днів подати в орган ліцензування заяву про переоформлення ліцензії разом із ліцензією, яку необхідно переоформити, і відповідні документи або їх нотаріально завірені копії, що підтверджують вказані зміни.

Підставою для переоформлення ліцензії є:

- зміна назви юридичної особи або прізвища, ім'я та по батькові фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності;

- зміна місцезнаходження юридичної особи або місця проживання фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності;

- зміни, пов'язані з розширенням певних видів ліцензійної діяльності.

Під час переоформлення ліцензії суб'єкт господарювання може продовжувати займатись тими видами діяльності, які підлягають ліцензуванню. В даному випадку право на здійснення такої діяльності надає довідка про прийняття заяви на переоформлення ліцензії, яка видається органом ліцензування.

В разі втрати чи пошкодження ліцензії суб'єкту господарювання може бути виданий дублікат. Порядок видачі дублікату такий же як і порядок переоформлення.

Розмір оплати за ліцензію встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 1755 від 29.11.2000 р. і складає:

- 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, коли органом ліцензування є центральний орган виконавчої влади;

- 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, коли органом ліцензування є місцевий орган виконавчої влади. Згідно зі ст. 14 Закону про ліцензування:

- за видачу копії ліцензії для кожного філіалу проводиться оплата в розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

- за переоформлення ліцензії оплата береться п'ять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- за видачу дублікату оплата складає в розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Контроль за дотриманням ліцензіатами ліцензійних умов здійснюють органи ліцензування та спеціально уповноважений орган з питань ліцензування в рамках своїх повноважень, шляхом проведення планових та позапланових перевірок. Планові перевірки дотримання суб'єктами господарювання ліцензійних умов проводяться не частіше одного разу в рік. Позапланові перевірки здійснюють органи ліцензування або спеціально уповноважений орган з питань ліцензування тільки на основі надходження до них в письмовій формі повідомлення про порушення ліцензійних умов, або з метою перевірки виконання розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов.

Ліцензіат під час перевірки дотримання ним ліцензійних умов надає всі необхідні для перевірки документи і забезпечує умови для її проведення. За результатами перевірки складається акт у двох екземплярах, один з яких залишається керівнику підприємства, що перевіряється, другий передається в орган, що здійснював перевірку.

Орган ліцензування або спеціально уповноважений орган з питань ліцензування не пізніше десяти робочих днів з дати складення акту перевірки порушень ліцензійних умов видає наказ про усунення недоліків або орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії.

Згідно із Законом про ліцензування, ліцензія може бути анульована на основі:

· заяви ліцензіата про ануляцію ліцензії;

· акту про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов;

· рішення про відміну державної реєстрації суб'єкта господарювання;

· нотаріально завіреної копії свідоцтва про смерть фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності;

· акту про виявлення неправдивих даних у документах, наданих суб'єктом господарювання для отримання ліцензії;

· акту про встановлення факту передачі ліцензії або її копії іншій юридичній або фізичній особі для здійснення господарської діяльності;

· акту про встановлення факту ненадання інформації про зміну даних, вказаних у документах, які додавались до заяви на видачу ліцензії;

· акту про невиконання наказу про усунення порушень ліцензійних умов;

· нездатності ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для туристичної діяльності.

Рішення про анулювання ліцензії приймається органом ліцензування протягом десяти робочих днів і направляється ліцензіату. Якщо анулювання ліцензії пов'язане з порушенням ліцензійних вимог Закону про ліцензування, то нову ліцензію суб'єкт господарювання зможе отримати не раніше ніж через рік.

Законом про ліцензування встановлено, що прийняття рішення про анулювання відбувається з обов'язковим запрошенням ліцензіата або його представників. Рішення про анулювання ліцензії набирає чинності через десять днів з дати його прийняття. Ліцензіат має право оскаржити рішення про анулювання ліцензії шляхом подання скарги в експертно-апеляційну раду.

Умови і правила здійснення туристичної діяльності затверджені інструкцією про умови і правила здійснення підприємницької діяльності, пов'язаної з організацією іноземного і зарубіжного туризму і контролю за їх дотриманням, затверджені наказом Ліцензійної палати України і Державним комітетом України по туризму від 12.01.99 р. № 5/1. Що стосується правил організації внутрішнього туризму, то старі втратили силу, а нові тільки розробляються у зв'язку з поновленням ліцензування всіх видів туристичних послуг.

Суб’єкт туристської діяльності повинен мати службове приміщення (офіс), що відповідає певним вимогам:

· по-перше, мати зовнішню рекламу з вказаною назвою (логотипом), у відповідності з статутними документами суб’єкта туристської діяльності (крім фізичних осіб);

· по-друге, при вході в приміщення суб’єктів туристської діяльності розміщується інформація про режим його роботи;

· по-третє, у випадку планового закриття службового приміщення (офісу) на ремонт, санітарну обробку або зміни місця знаходження, суб’єкт туристської діяльності не пізніше, ніж за 5 днів повідомляє про це споживачів туристських послуг, з якими складено договір про надання туристських послуг, і вивішується відповідна об’ява при вході в службове приміщення суб’єкта туристської діяльності.

Кваліфікація кадрового складу працівників суб’єкта туристської діяльності повинна відповідати певним вимогам, а саме:

1. В штаті суб’єкта туристської діяльності (туристського підрозділу) повинно бути не менше 30% спеціалістів, що мають відповідну освіту по організації іноземного, внутрішнього туризму, екскурсійної діяльності або стаж роботи в галузі туризму не менше 3 років;

2. Керівник суб’єкту туристичної діяльності або туристського підрозділу повинен мати вищу освіту, а також відповідну освіту по організації іноземного, внутрішнього туризму, екскурсійної діяльності або досвід роботи в галузі туризму не менше 3 років;

3. Суб’єкт туристської діяльності зберігає рішення засновника або засновників (протокол і наказ) про призначення керівника суб’єкту туристської діяльності. Назва посади суб’єкта туристської діяльності повинна відповідати назві його посади в установчих документах;

4. У суб’єкта туристської діяльності зберігаються трудові договори (при їх складанні з працівниками), документи, (копії) про освіту або спеціальну підготовку працівників, трудові книжки;

5. Суб’єкт туристської діяльності залучає до роботи з туристами гідів-перекладачів, екскурсоводів і інструкторів з активних видів туризму при умові наявності у них документів, що підтверджують їх спеціальну підготовку. Копії вказаних документів зберігаються у суб’єкта туристської діяльності;

6. Суб’єкт туристської діяльності забезпечує групу туристів кваліфікаційним керівником з числа своїх штатних працівників або таких, що працюють по трудовому договору;

7. Суб’єкти туристської діяльності при здійсненні господарської діяльності по організації іноземного, внутрішнього туризму, екскурсійної діяльності надає послуги в сфері активного туризму, організовують і проводять туристсько-спортивні заходи (походи, подорожі, тури, експедиції та різного виду змагання), при умові залучення професійно підготовлених кадрів спортивного туризму;

8. Трудові договори (контракти), що складаються з професіоналами в сфері активного туризму, повинні містити умови організації їх роботи з урахуванням обов’язкового страхування їх життя та здоров’я;

9. Суб’єкт туристської діяльності указує в рекламі свою повну назву, адрес, указаний в ліцензії, номери телефонів, номер і дату видачі і орган ліцензування. Підставою для розміщення в рекламних об’явах інформації у відношенні суб’єкта туристської діяльності, його можливостей в наданні туристських послуг є наявність у нього ліцензії на здійснення туристської діяльності, а також складених договорів з партнерами по організації таких послуг.

10. Суб’єктам туристської діяльності, при здійснені інформаційно–рекламної діяльності, необхідно дотримуватися певних вимог:

· суб’єкт туристської діяльності повинен розмістити на видному місці інформацію про тарифи і умови обслуговування ним туристів з-за кордону і в Україні, рекламні, інформаційні, додаткові матеріали (довідники готелів, других закладів розміщення, підприємств харчування, розклад руху і тарифи на перевезення різними видами транспорту).

· здійснюючи рекламу в засобах масової інформації, суб’єкт туристичної діяльності керується Законом України “Про рекламу” і несе відповідальність за порушення законодавства про рекламу.

Читайте також:

1. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
2. III. Процедура встановлення категорій об’єктам туристичної інфраструктури
3. IІI. Формулювання мети і завдань уроку. Мотивація учбової діяльності
4. V. Питання туристично-спортивної діяльності
5. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
6. Автоматизація банківської діяльності в Україні
7. Автоматизація метрологічної діяльності
8. АДАПТАЦІЯ ОБМІНУ РЕЧОВИН ДО М'ЯЗОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
9. Аксіоми безпеки життєдіяльності.
10. Аксіоми безпеки життєдіяльності.
11. Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках фізики.
12. Актуальність безпеки життєдіяльності. Сталий розвиток людини

Переглядів: 1616