Оцінка технічного стану будівель і споруд

Література

ВИСНОВКИ

Отже, мова професійного спілкування є соціальним варіантом сучасної літературної мови, якою послуговуються переважно представники певної професії. Головною ознакою мови професійного спрямування є наявність термінології, притаманної тій чи іншій професії, та професіоналізмів – є монотематичною.

Мова професійного спілкування є естетичною, тобто передбачає точність, логічність, чистоту, виразність, а також доречність, лаконічність, різноманітність, образність, які у взаємодії та пропорційності створюють гармонію чи естетику усного та письмового тексту.

Комунікативні потреби фахівця визначають відповідний добір лексики.

Лексичний рівень документів регулюється також і позамовним чинником – ДСТУ 1.5:2003 «Національна стандартизація…»

У лекції ми розглянули особливості використання в діловій і науковій мові таких лексичних засобів, як багатозначні слова, синоніми, антоніми, фразеологізми, омоніми й пароніми. Спільним для них є обов’язкова прозорість контексту, дотримання однозначності, котра ситуативно детермінована.

Окремо наголосили на такому явищі, як міжмовна омонімія й паронімія. Щоб уникнути цих небажаних у діловій мові явищ, треба перевіряти значення слів за словниками.

Питання для самоконтролю:

1. Яку мову ми називаємо мовою професійного спілкування?

2. Яка головна ознака мови професійного спілкування?

3. Які засоби створюють гармонію та естетику усного та письмового тексту?

4. Як подолати негативне явище міжмовної омонімії та паронімії?

5. Чи можна діловій людині використовувати дисфемізми? Чому?

1. Бабич Н.Д. Практична стилістика і культура української мови: Навч. посібн.- Л.: Світ, 2003.

2. Мацюк З., Станкевич Н. Українська мова професійного спілкування: Навч. посібн.- К.: Каравела, 2006.-С.120-130, 143-151.

3. Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика: Пробний підручник для гімназій гуманіт. профілю.-К.: Вежа,1994.- С.58-63, 74-83.

4. Пономарів О.Д. Культура слова: Мовностилістичні поради: Навч. посібн.- К.: Либідь, 1999.- С.33-36, 108-109, 129-134, 137-138.

5. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови: Підручн. - К.: Либідь,1993.- С.36-72.

6. Ткаченко О.Г. Українська ділова мова.- Вид-во СумДУ.

7. «Українська мова» Енциклопедія Редкол.: Русанівський В.М., Тараненко О.О. (співголови), М.П.Зяблюк та ін. К.: «Укр.. енцикл.», 2000.- С.132, 154-155.

8. Ющук І.П. Українська мова.- К.: Либідь, 2004.

Для оцінки технічного стану будівель і споруд визначають наступні параметри: -Міцність і однорідність матеріалу конструкцій;

-Корозійний стан конструкцій;

-Товщина захисного шару бетону;

-Розташування, діаметр і клас арматури в бетонних конструкціях;

-Геометричні характеристики сталевих профілів;

-Марка сталі;

-Розрахунковий опір сталі;

-Корозійний знос;

-Наявність дефектів зварних з'єднань;

-Наявність прихованих дефектів;

-Лінійні деформації;

-Величина навантажень, що діють на конструкції.

За результатами випробувань складаються розрахунки конструкцій і їх елементів на основі методів будівельної механіки. Підсумком виконаної роботи є звіт про технічний стан об'єкта.

На підставі звіту про технічний стан об'єкта розробляється (за необхідності) проект реконструкції, який передбачає приведення конструкцій будівлі або споруди до необхідних експлуатаційних параметрів

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Багатозначні слова	\|	Список літератури

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.