Вчинення правочину через помилку

Воля особи до вчинення правочину і результат правочину не узгоджуються у разі помилки.

Помилка - це хибне, неправильне сприйняття того, що сказала, написала чи зробила друга сторона. Помилка - це і обмовка, і описка. Цивільне законодавство виходить з неможливості «ловити людину на слові».

Помилка - це неправильне сприйняття учасником правочину особи свого контрагента, предмета, обстановки, ситуації. Вона може бути наслідком недостатньої компетентності, поспішності, неуважності суб'єкта, особливих умов місця та часу вчинення правочину, специфічної поведінки контрагента. Помилка може бути викликана і діями іншої особи, наприклад, перекрученням змісту телеграми тощо.

Щоб викликати відповідні правові наслідки, помилка повинна мати істотне значення. Істотність помилки має мати об'єктивний прояв. Помилка, яка має істотне значення для певної особи, може не бути визнана такою судом. Тому суб'єктивне сприйняття особою істотності помилки може не викликати бажаного для неї результату — визнання правочину недійсним.

Пленум Верховного Суду України у частині 2 статті 11 Постанови від 28 квітня 1978 року «Про судову практику у справах про визнання угод недійсними» визначив критерії істотності помилки:

1) якщо вона вплинула на волевиявлення сторони;

2) якщо за обставин справи можна вважати, що угода не була б укладена, якби особа мала правдиву інформацію.

Пленум Верховного Суду України у названій Постанові дав і приблизний перелік таких помилок: сторона неправильно сприйняла учасника угоди, її предмет чи інші істотні умови.

Про такий вид помилки як помилка щодо юридичної природи правочину у Постанові Пленуму Верховного Суду не згадано. Однак спори щодо цього трапляються у судовій практиці нерідко, тому цей вид помилки і був поставлений у частині 1 статті 229 ЦК України на перше місце. Так, одержуючи річ, одна сторона вважає, що прийняла її як дарунок, а друга - що передала її у користування.

В іншій ситуації нотаріус посвідчив договір дарування, хоча відчужувач будинку мав намір укласти договір довічного утримання.

Помилка щодо учасника правочину - явище непоодиноке. Цьому може сприяти зовнішня подібність осіб, тотожність прізвища, імені та по батькові, тотожність міських забудов, розбіжність між ім'ям, що записане у паспорті, і буденним ім'ям, тотожність назв юридичних осіб та інші обставини.

До помилки у суб'єкті слід віднести випадки, котрі стосуються особи, в інтересах якої вчиняється правочин, зокрема спадкоємців за заповітом, відказоодержувачів, третіх осіб.

Помилка в суб'єкті випадково не була включена до числа тих, що за статтею 229 ЦК мають істотне значення. Виходом із ситуації може бути застосування аналогії права.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Або не могла керувати ними	\|	Удаваний правочин

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.