МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Зловживання монопольним (домінуючим) становищемРозділ 4. ВИДИ І СУТЬ ПОРУШЕНЬ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ЗАХИСТ ЕКОНОМІЧНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ ЗАТВЕРДЖЕНО Кафедра права Завідувач кафедри права ____________М.М. Бурбика
Лекція №4 Дисципліна : Конкурентне право і антімонопольне законодавство Тема: ВИДИ І СУТЬ ПОРУШЕНЬ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ЗАХИСТ ЕКОНОМІЧНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ
Розробив: викладач кафедри права Денисенко С.І.
Суми 2013
Питання 1. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем
Питання 2. Антиконкурентні узгоджені дії
Питання 3. Антиконкурентні дії органів влади, управління і контролю
Стаття 13 Закону про захист економічної конкуренції дає загальне поняття зловживань монопольним (домінуючим) становищем і визначає конкретні їх випадки. Частина 1 ст. 13 є генеральною забороною на всі випадки зловживання монопольним становищем суб´єктами господарювання. Вона містить загальну норму, що забороняє господарюючому суб´єктові (групі осіб), який займає монопольне (домінуюче) становище, здійснювати дії або допускати бездіяльність, які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення або обмеження конкуренції або ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умови існування значної конкуренції на ринку. Таким чином, законодавцем визначено два альтернативні наслідки і за наявності хоч би одного з двох об´єктів створюється склад правопорушення: по-перше, це недопущення, усунення або обмеження конкуренції; по-друге, ущемлення інтересів споживачів. Необхідно враховувати, що стосовно ст. 13 Закону про захист економічної конкуренції сама по собі наявність монопольного (домінуючого) становища суб´єкта господарювання відповідно до конкурентного права України не є протиправною. Проте дії суб´єкта господарювання, домінуючого на ринку, який намагається посилити свою ринкову владу через певні методи, що обмежують або усувають конкуренцію або ущемлюють права споживача, є порушенням конкурентного законодавства і припиняються антимонопольними органами. Тому необхідною умовою для визнання дій суб´єкта господарювання зловживанням монопольним становищем є встановлення такого становища на конкретному товарному ринку, а також виявлення і доказ фактів зловживання своїм домінуючим становищем, свідомого здійснення таких дій, які призвели або можуть призвести до обмеження конкуренції або ущемленню прав споживачів. Якщо ці умови не дотримані, то дії суб´єкта господарювання не можуть бути кваліфіковані як порушення конкурентного законодавства. На практиці необхідно правильно розмежовувати дії суб´єктів господарювання, які є звичайною добросовісною ринковою конкуренцією і які відносяться до зловживання монопольним становищем. Тому суб´єкти господарювання, що не займають монопольне (домінуюче) становище на ринку, не можуть бути обмежені в здійсненні дій, заборонених ст. 13 Закону про захист економічної конкуренції, і, отже, ці дії не можуть бути визнані такими, що суперечать конкурентному законодавству. Звідси всі взаємини суб´єктів господарювання в процесі господарської діяльності, наприклад пов´язані з постачанням продукції, укладенням договорів, встановленням цін, реалізацією товарів, якщо вони не займають монопольного (домінуючого) становища, повинні вирішуватися в цивільно-правовому порядку, тобто вони не підвідомчі антимонопольним органам. Частиною 2 ст. 13 Закону про захист економічної конкуренції дається конкретний перелік зловживань монопольним (домінуючим) становищем, сформульований у вигляді заборонених видів діяльності. Тим самим держава встановила правила конкретної поведінки на ринку суб´єктів господарювання, які займають монопольне (домінуюче) становище і зобов´язані дотримувати в своїй діяльності норми законодавства про захист економічної конкуренції. До конкретних видів зловживання монопольним становищем на ринку, зокрема, відносяться: —встановлення таких цін або інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умови існування значної конкуренції на ринку; застосування різних цін або різних інших умов до рівнозначних угод із суб´єктами господарювання, продавцями або покупцями без об´єктивно виправданих на те причин; —обумовлення укладення угод прийняттям суб´єктом господарювання додаткових зобов´язань, які за своєю природою або згідно з торговельними та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору; —обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, який заподіяв або може заподіяти шкоду іншим суб´єктам господарювання, покупцям, продавцям; —часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару через відсутність альтернативних джерел реалізації або придбання; —суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб´єктів господарювання на ринку без об´єктивно виправданих на те причин; —створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) або усунення з ринку продавців, покупців, інших суб´єктів господарювання. Необхідно враховувати, що перелік заборонених дій, наведених у ч. 2 ст. 13, не є вичерпним, оскільки загальна заборонна норма, що міститься в ч. 1 ст. 13 Закону, стосується будь-яких дій, що обмежують конкуренцію або ущемлюють права споживачів. Слід зазначити, що заборонні норми ст. 13 Закону про захист економічної конкуренції поширюються не тільки на дії (бездіяльність) суб´єкта господарювання, які вже фактично призвели до зловживання монопольним становищем, але і на дії, які можуть заподіяти збиток суб´єктам господарювання, покупцям або продавцям. Попередження, виявлення і припинення зловживань монопольним (домінуючим) становищем є основним напрямом роботи антимонопольних органів. Серед справ про зловживання монопольним становищем суб´єктів господарювання значну частку займають зловживання цінового характеру — встановлення дискримінаційних і монопольно високих цін на свої послуги, що призвело або може призвести до порушення прав споживачів. Визначення монопольної ціни здійснюється антимонопольними органами відповідно до рекомендацій про монопольне ціноутворення.
Читайте також:
|
||||||||
|