• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Зловживання монопольним (домінуючим) становищем

Розділ 4. ВИДИ І СУТЬ ПОРУШЕНЬ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ЗАХИСТ ЕКОНОМІЧНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

ЗАТВЕРДЖЕНО

Кафедра права

Завідувач кафедри права

____________М.М. Бурбика

Лекція №4

Дисципліна : Конкурентне право і антімонопольне законодавство

Тема: ВИДИ І СУТЬ ПОРУШЕНЬ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ЗАХИСТ ЕКОНОМІЧНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

Розробив: викладач

кафедри права Денисенко С.І.

Суми 2013

Питання 1. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем

Питання 2. Антиконкурентні узгоджені дії

Питання 3. Антиконкурентні дії органів влади, управління і контролю

Стаття 13 Закону про захист економічної конкуренції дає загальне поняття зловживань монопольним (доміную­чим) становищем і визначає конкретні їх випадки.

Частина 1 ст. 13 є генеральною забороною на всі випад­ки зловживання монопольним становищем суб´єктами гос­подарювання. Вона містить загальну норму, що забороняє господарюючому суб´єктові (групі осіб), який займає моно­польне (домінуюче) становище, здійснювати дії або допус­кати бездіяльність, які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення або обмеження конкуренції або ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умови існування значної конкуренції на ринку.

Таким чином, законодавцем визначено два альтерна­тивні наслідки і за наявності хоч би одного з двох об´єктів створюється склад правопорушення: по-перше, це недопу­щення, усунення або обмеження конкуренції; по-друге, ущемлення інтересів споживачів.

Необхідно враховувати, що стосовно ст. 13 Закону про захист економічної конкуренції сама по собі наявність мо­нопольного (домінуючого) становища суб´єкта господарю­вання відповідно до конкурентного права України не є про­типравною. Проте дії суб´єкта господарювання, домінуючо­го на ринку, який намагається посилити свою ринкову владу через певні методи, що обмежують або усувають конкурен­цію або ущемлюють права споживача, є порушенням кон­курентного законодавства і припиняються антимонопольними органами.

Тому необхідною умовою для визнання дій суб´єкта гос­подарювання зловживанням монопольним становищем є встановлення такого становища на конкретному товарному ринку, а також виявлення і доказ фактів зловживання своїм домінуючим становищем, свідомого здійснення таких дій, які призвели або можуть призвести до обмеження конку­ренції або ущемленню прав споживачів.

Якщо ці умови не дотримані, то дії суб´єкта господарю­вання не можуть бути кваліфіковані як порушення конку­рентного законодавства. На практиці необхідно правильно розмежовувати дії суб´єктів господарювання, які є звичай­ною добросовісною ринковою конкуренцією і які відносять­ся до зловживання монопольним становищем.

Тому суб´єкти господарювання, що не займають моно­польне (домінуюче) становище на ринку, не можуть бути обмежені в здійсненні дій, заборонених ст. 13 Закону про захист економічної конкуренції, і, отже, ці дії не можуть бути визнані такими, що суперечать конкурентному зако­нодавству. Звідси всі взаємини суб´єктів господарювання в процесі господарської діяльності, наприклад пов´язані з постачанням продукції, укладенням договорів, встановлен­ням цін, реалізацією товарів, якщо вони не займають моно­польного (домінуючого) становища, повинні вирішуватися в цивільно-правовому порядку, тобто вони не підвідомчі антимонопольним органам.

Частиною 2 ст. 13 Закону про захист економічної кон­куренції дається конкретний перелік зловживань моно­польним (домінуючим) становищем, сформульований у виг­ляді заборонених видів діяльності. Тим самим держава вста­новила правила конкретної поведінки на ринку суб´єктів господарювання, які займають монопольне (домінуюче) ста­новище і зобов´язані дотримувати в своїй діяльності норми законодавства про захист економічної конкуренції.

До конкретних видів зловживання монопольним стано­вищем на ринку, зокрема, відносяться:

—встановлення таких цін або інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умови існування значної конкуренції на ринку;

застосування різних цін або різних інших умов до рівнозначних угод із суб´єктами господарювання, продавцями або покупцями без об´єктивно виправданих на те причин;

—обумовлення укладення угод прийняттям суб´єктом господарювання додаткових зобов´язань, які за своєю при­родою або згідно з торговельними та іншими чесними зви­чаями в підприємницькій діяльності не стосуються предме­та договору;

—обмеження виробництва, ринків або технічного роз­витку, який заподіяв або може заподіяти шкоду іншим суб´єктам господарювання, покупцям, продавцям;

—часткова або повна відмова від придбання або реалі­зації товару через відсутність альтернативних джерел реа­лізації або придбання;

—суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб´єктів господарювання на ринку без об´єктивно виправ­даних на те причин;

—створення перешкод доступу на ринок (виходу з рин­ку) або усунення з ринку продавців, покупців, інших суб´єктів господарювання.

Необхідно враховувати, що перелік заборонених дій, наведених у ч. 2 ст. 13, не є вичерпним, оскільки загальна заборонна норма, що міститься в ч. 1 ст. 13 Закону, стосуєть­ся будь-яких дій, що обмежують конкуренцію або ущемлюють права споживачів.

Слід зазначити, що заборонні норми ст. 13 Закону про захист економічної конкуренції поширюються не тільки на дії (бездіяльність) суб´єкта господарювання, які вже фак­тично призвели до зловживання монопольним становищем, але і на дії, які можуть заподіяти збиток суб´єктам господа­рювання, покупцям або продавцям.

Попередження, виявлення і припинення зловживань монопольним (домінуючим) становищем є основним напря­мом роботи антимонопольних органів.

Серед справ про зловживання монопольним становищем суб´єктів господарювання значну частку займають зловжи­вання цінового характеру — встановлення дискримінацій­них і монопольно високих цін на свої послуги, що призвело або може призвести до порушення прав споживачів.

Визначення монопольної ціни здійснюється антимонопольними органами відповідно до рекомендацій про моно­польне ціноутворення.

Читайте також:

1. Економічні наслідки зловживання антидемпінговими заходами
2. Зловживання в комп'ютерному середовищі. Заходи аудитора щодо зниження ризику шахрайства за допомогою комп'ютера.
3. Зловживання владою або службовим становищем- ст.364
4. Зловживання впливом – ст.369-2
5. Зловживання кофеїном
6. Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги –ст. 365-2
7. Зловживання тютюном
8. Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.
9. Начальник за службовим становищем
10. Сексуальні насильство та зловживання визначаються як дії або сексуальні домагання, сексуальна експлуатація непов­нолітніх.
11. Становищем на ринку

Переглядів: 917