• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Обливості педагогічної діяльності вчителя технологій.

1. Курс читається, як інтегрований (застосовуються знання з креслення, математики для розрахунків).

2. Основний час у навчанні технології(до 75 %) займають самостійні практичні роботи учнів.

3. Учитель організовує учнів у виробничий колектив, налагоджує між ними виробничі стосунки.

4. Виконання правил і норм по техніці безпеки і охороні праці, виробничої санітарії і протипожежної безпеки.

4. Організація методичної роботи вчителів трудового навчання та їх атестація.

З виникненням навчального предмета "Ручна праця" постало питання про вчительські кадри. Отто Саломон, К.Ю. Ціруль та інші видатні діячі трудового навчання наголошували на тому, що школі потрібні фахівці з спеціальною освітою, що ручну працю не можуть викладати ремісники, хоч яку високу кваліфікацію вони не мали б. Вже в той час були організовані курси, на яких готували вчителів до проведення занять з ручної праці, спеціальні вчительські семінарії.

У нашій країні вчителів праці готують педагогічні училища, інститути та університети.

З 1994 року в Україні запроваджено ступеневу безперервну систему вищої освіти.

"Безперервність" та "ступеневість" як тенденції в освіті визнані у всьому світі, проте реальні системи бувають різні, вони можуть мати досить принципові відмінності, що пояснюється освітніми традиціями кожної конкретної країни, рівнем розвитку її суспільства та іншими соціально-економічними факторами.

Залежно від цього, різні системи можуть забезпечувати різний рівень

ефективності від ступеневості та безперервності.

Головна перевага ступеневості та безперервності вищої освіти полягає в тому, що вона дозволяє визначити чітку адекватність між рівнями кваліфікації, яких потребує суспільна практика, та ступенями освіти і, що між ступенями забезпечується безперервність, тобто кожна людина має принципову можливість крокувати від ступені до ступені, аж поки не досягне найвищої з них.

Аналіз роботи школи показує, що доцільно мати чотири ступені підготовки вчителя:

- вчителя трудового навчання основної школи (молодший спеціаліст);

- вчителя середньої школи, де здійснюється звичайне трудове навчання (бакалавр);

- вчителя середньої школи, де здійснюється поглиблене трудове навчання (спеціаліст);

- викладача трудового навчання у педучилищах та інститутах (магістр).

Кожна наступна ступінь вимагає більш високої кваліфікації і знаходить більш вузьке застосування.

Традиційно, готували всіх студентів педінститутів за третьою ступінню. Через це більшість з них, яка йшла працювати у основну школу здобувала значний обсяг знань та вмінь, який залишався незатребуваний, а на це витрачались час та кошти. Крім того, частина студентів відраховувалась через неуспішність на 3-5 курсах, хоч вони, фактично, були вже готові до роботи у основній школі, або навіть до викладання звичайного трудового навчання у середній школі. Ступенева система ці недоліки ліквідує.

Нижче представлений навчальний план з підготовки вчителя трудового навчання, побудований за ступеневою системою.

Навчальний план має деякі суттєві відмінності від попереднього навчального плану Міносвіти, затвердженого у 1989 році.

Навчальний план було побудовано на ряді принципів:

ЕТАПНІСТЬ. Цей принцип передбачає, що підготовка вчителя трудового навчання здійснюється поетапно.

ЗАВЕРШЕНІСТЬ. На кожному ступені (етапі) завершується підготовка фахівця певного рівня. Тому можливе проведення державних екзаменів та вручення відповідного диплому. І повертатись до цього на наступних ступенях не можна, бо якщо виникає потреба продовжити підготовку, то не було підстав видавати диплом. Отже, на наступних ступенях не повинно передбачатися будь-яких навчальних дисциплін, спрямованих на удосконалення підготовки з рівнів кваліфікації, які були набуті на попередніх ступенях.

БАГАТОФУНКЦЮНАЛЬНІСТЬ. В умовах ринкових відносин суттєвою рисою особистості стає її конкурентоспроможність. При підготовці вчителя це досягається за рахунок набуття якомога більш широких функцій.

МОДУЛЬНІСТЬ. Трудове навчання єдиний шкільний предмет, який за змістом є багатоваріантним. Тому багатоваріантною має бути за змістом і підготовка вчителя. Це передбачено навчальним планом. Для цього на кожній ступені фахова підготовка включає варіативну частину (спеціалізацію) - модуль.

ПЕДАГОГІЗАЦІЯ. Мається на увазі така спрямованість навчального плану, яка б сприяла підготовці безпосередніх функцій вчителя трудового навчання.

У навчальний план закладено загальноосвітню програму, причому на ступені спеціаліста вона передбачається як професійно спрямована.

Етапність привела до уніфікації навчальних планів з підготовки молодших спеціалістів, незалежно від того, до якої категорії відноситься навчальний заклад, в якому відбувається навчання.

Вчитель трудового навчання є однією з тих шести спеціальностей, які передбачають підготовку молодших спеціалістів Підготовка вчителів трудового навчання почалось у педучилищах набагато раніше, ніж підготовка їх у педінститутах. Причому ініціатором в межах Радянського Союзу була Україна. Підготовка на базі середньої освіти здійснюється тут два роки і, як показує досвід, цей строк виявився цілком достатнім.

Між тим, аналіз старих навчальних планів педінститутів показує, що тут часу на підготовку вчителя до проведення занять у навчальних майстернях витрачається значно більше. Очевидно, це слід вважати невиправданим. В той же час на фахову підготовку вчителя трудового навчання для роботи у старших класах передбачається усього близько 250 годин. Отже, можна зробити висновок, що п'ятирічне навчання у педінститутах та університетах використовувалось неефективно.

У навчальному плані всі предмети, пов'язані з підготовкою до занять у шкільних майстернях, вивчаються на І-ІІ курсах. Математика, фізика та інші природничі загальноосвітні предмети вивчаються на II, IV, а не на І та II курсах, як раніше.

Це пояснюється тим, що зазначені предмети підвищують рівень загальної освіти, а таке завдання ставиться не на першій, а на другій ступені вищої освіти, де бакалавр здобуває базову вищу освіту. Отже спеціальні технічні предмети на І та II курсі вивчаються на базі середньої загальної освіти.

Навчальним планом передбачено два цикли навчальних дисциплін. Цикл гуманітарних та соціально-економічних дисциплін та цикл фахової підготовки, який поділяється на три частини:

До інваріантної частини входять дисципліни, які залишаються незмінними на даній ступені; до варіантної - дисципліни, які характерні лише для даної спеціалізації, до вибіркової - дисципліни які обираються вищим навчальним закладом та студентами.

Завдяки цьому досягається багатофункціональність вчитель трудового навчання за рахунок багатоваріантності (модульності).

Інакше кажучи, на кожному ступені додаються нові функції, які за рахунок спеціалізації можуть бути багатоваріантними.

Якщо порівняти функції вчителя за старим навчальним планом для педінститутів та університетів з новим, то можна сказати таке: за старим п'ятирічним навчальним планом готувався вчитель, який здатний проводити заняття в майстернях у У-ІХ класах, заняття з креслення у УТП-ІХ класах та заняття у старших класах за одним з профілів трудового навчання.

Діючим планом передбачено теж саме, але, крім того, випускник стає вчителем з основ - життєдіяльності, факультативних занять за програмами "Вибір професії", "Виробничі інформаційні технології", "Основи техніки, технології та організації виробництва",, "Основи менеджменту" та вчителем початкового професійного навчання за одним з профілів трудової підготовки у загальноосвітній школі. В цьому проявляється запровадження у навчальному плані принципу! багатофункціональності.

Кожна спеціалізація включає набір відповідних дисциплін - модуль. У навчальному плані на першій ступіні це такі модулі, як технічна або обслуговуюча праця, на другій - машинобудівне креслення, основи підприємницької діяльності, на третій - менеджмент; моделювання та конструювання одягу.

Варіантів спеціалізації може бути значно більше. їх може пропонувати кожний вищий навчальний заклад, але при умові, що буде забезпечуватись наступність за змістом з першою отупінню освіти. Природничий загальноосвітній предмет, який вивчається у бакалавраті (фізика, хімія, біологія) обирається залежно від напрямку трудової підготовки (технічна, обслуговуюча або сільськогосподарська праця); на фізику відводиться 180 годин, на хімію або біологію - 126.

Як видно з навчального плану, кількість годин, що відводиться на варіативну частину (спеціалізацію) на другій ступіні більш ніж на третій. Може вимкнуті) питання, чому ж тоді в першому випадку випускник стає бакалавром, а у другому ( спеціалістом? Це пояснюється тим, що третя ступінь дає додатково більш висока професійно спрямовану гуманітарну, соціально-економічну освіту та фахову (за рахунок інваріантної частини) підготовку (дисципліни: філософія освіти, правові основи освітянської діяльності, педагогічні дослідження та ін.).

Є ще один принциповий момент, на який слід звернути увагу.

На початку 60-х років з'явився перший навчальний план з підготовки інженера відповідного профілю. З того часу поступово "розводились" уявлення про підготовку інженера та інженерну підготовку вчителя. Йшло це нелегко, бо не було достатнього досвіду. Проте у даному навчальному плані, цей процес завершився. Тепер технічна підготовка має достатню спрямованість. Це стало можливим завдяки тому, що визначення номенклатури навчальних дисциплін здійснювалось, виходячи з функцій вчителя (а не інженера). Останні ж у свою чергу визначаються головними завданнями трудового навчання у школі, до яких, як відомо, відноситься: політехнічна освіта, професійне самовизначення, трудове виховання, формування творчого ставлення до праці, поєднання навчання з продуктивною працею; формування понять, вмінь та навичок, пов'язаних з трудовою діяльністю у процесі трудового навчання.

При визначенні переліку предметів, які увійшли до навчального плану визначалось, яку роль має відігравати кожен з них у підготовці майбутнього вчителя до виконання своїх професійних функцій, і відповідно до цього відводилось йому місце.

Вже говорилось, що зміст вибіркової частини фахового циклу навчальних дисциплін визначається кожним вищим навчальним закладом самостійно. Проте є підстави подати деякі рекомендації.

На першому ступені освіти до вибіркової частини доцільно ввести такі дисципліни, як технічна естетика (36 годин), історія техніки (36 годин), методика технічної творчості (18 годин), українські народні ремесла (144 години).

Про останній предмет слід сказати кілька слів окремо. Не ввести його,
виходячи з інтересів школи, не можна, але для цього довелось скоротити
навчальний час на практикум у майстернях, враховуючи, що народні ремесла
ґрунтуються на практичних вміннях та навичках. Тому сам предмет слід
розглядати як обов'язковий, а його вибіркова суть полягає в тому, що ремесла
добираються, виходячи з місцевих умов і тут ніяких обмежень нема. На другому ступені можна ввести - "трудове виховання учнів", "прогресивні методи обробки матеріалів" та ін. Разом з тим слід звернути увагу на те, що при розумному використанні вибіркової складової фахової підготовки при підготовці бакалавра та спеціаліста створюється можливість надати вчителю трудового навчання ще однієї дуже важливої функції.

Вже зараз навчальним планом передбачається підготовка до профорієнтаційної роботи (предмети "Профорієнтація", "Наукові основи профорієнтаційної роботи", "Ринок та проблеми профорієнтації") на всіх трьох ступінях. Якщо до цього додати за рахунок вибіркових предметів деяку медичну, психофізіологічну та економічну підготовку, то випускник зможе виконувати у школі функції методиста профорієнтаційної роботи. Такої посади в школі в даний час нема, але вона вкрай необхідна і безумовно з часом з'явиться.

Навчальним планом передбачається проведення практик: на кожній ступіні - педагогічна (по 6 тижнів) та технологічна (після першого та третього курсів по три тижні у літній період).

Говорячи про навчальний план, мабуть, не можна не зупинитись на назві детальності вчителя, оскільки суперечки з цього приводу тривають.

Відомо, що назви всіх учительських спеціальностей походять від назви шкільних предметів. Не становить виключення і учитель трудового навчання.

Та раптом у Базовому навчальному плані загальноосвітньої школи з'явилась освітня галузь "Технології". Це викликало в декого бажання замінити назву "Трудове навчання" на "Технології". Так зробили, наприклад у Росії.

Чим же завинив термін "Трудове навчання"? Важко судити. Можна припустити, що просто хотілось чогось більш співзвучного із науково-технічним прогресом.

Проте у педагогіці дуже багато важать традиції. Якщо "Трудове навчання" як шкільний предмет має вік 150 років і всі, якби хто до цього предмету не ставився, вимушені поважати свою історію, то, назвавши предмет по-новому, "реформатори" тим самим заявили про намір змінити його зміст, а доцільність цього треба було довести широкій громадськості. В сучасних умовах, коли вноситься безліч пропозицій про запровадження нових шкільних предметів, це не просто. Мабуть в цьому одна з причин, що "Технології" не увійшла до стандарту загальноосвітньої школи Росії, тобто стала необов'язковою.

І знову постає питання: хіба проблеми, які є у процесі трудової підготовки (а вони нам відомі) випливають з назви предмету? Очевидно, японці так не думають, а бережуть традиції і не спішать міняти назву "Трудове навчання". Це не заважає їм і наповнювати предмет сучасним змістом. Тому нема підстав відмовлятись від назви предмету, а отже, і від назви спеціальності вчителя.

Враховуючи сказане, а також функції, яких набуває учитель трудового навчання на різних ступінях освіти, можна визначити рівні його кваліфікації .

Як видно з таб.2 можливий такий варіант, коли учитель трудового навчання (вчитель широкого профілю) готується одночасно до проведення занять у майстернях з технічної та обслуговуючої праці. Цього вимагає демографічна ситуація, яка склалась у країні. Зараз значна частина шкіл, причому не лише у селах, а й у містах, є однокомплектною. До того ж у класах менше 28 учнів, отже, класи не поділяються на групи і треба працювати за комбінованим варіантом змісту трудового навчання. У обох випадках вчитель не набирає годин на ставку, якщо готовий до проведення занять лише з технічної або обслуговуючої праці. В такому разі знаючи про своє майбутнє місце роботи технічної праці вивчають у бакалавраті модуль "обслуговуюча праця", а вчителі обслуговуючої праці -навпаки: модуль "технічна праця". Як видно спеціальність "вчитель трудового навчання" є самодостатньою в тому розумінні, що забезпечує підготовку вчителя широкого профілю. Проте виникають ситуації коли потрібно поєднати підготовку вчителя трудового навчання з іншими учительськими спеціальностями для роботи у основній школі (фізикою, хімією, біологією). Це можливо зробити у бакалавраті, застосувавши відповідний модуль.

Проте якою б ґрунтовною не була підготовка вчителя в училищі або інституті, її не можна вважати завершеною. Відомо, що сучасне виробництво розвивається дуже швидкими темпами. Відбувається безперервне вдосконалення знарядь праці, технології обробки матеріалів. Цей процес тією чи іншою мірою повинен позначатися на трудовому навчанні. Отже, учитель повинен весь час стежити за прогресом у галузі науки і техніки, ознайомлювати з ним у доступній формі учнів.

Не залишається сталим і арсенал методичних засобів, що використовується вчителями в процесі трудового навчання. Передові вчителі невпинно вишукують нові форми впливу на учнів, нові прийоми формування знань, умінь і навичок. Кращий досвід узагальнюється і стає набуттям усіх. Тому виникає потреба весь час стежити за висвітленням передового педагогічного досвіду, застосовувати його в своїй роботі.

Таким чином, учитель трудового навчання повинен весь час працювати над удосконаленням педагогічної майстерності та підвищенням рівня своєї кваліфікації.

Значну допомогу в цьому подають учителям обласні інститути підвищення кваліфікації вчителів. У складі зазначених інститутів функціонують кабінети трудового навчання і профорієнтації. Ці кабінети організовують курси, на яких учителі праці ознайомлюються з досягненнями в галузі науки і техніки, з кращим педагогічним досвідом.

При кабінетах трудового навчання і профорієнтації створюють актив, робота якого спрямована на підвищення кваліфікації вчителів. До такого активу входять керівники районних методичних об'єднань учителів праці, учителі опорних шкіл та ін.

Велике значення для підвищення кваліфікації вчителів мають серпневі і січневі наради, які проводяться в районних центрах і містах. Тут заслуховують доповіді вчителів з досвіду їх роботи. Кращі доповіді виносять на обласні і республіканські наради, які проводяться 1 раз у 2 роки. Кращі доповіді вчителів відзначаються грамотами і преміями.

Значне місце в підвищенні кваліфікації вчителів займає самоосвіта, самостійне вивчення передового досвіду своїх колег і робота з методичною та фаховою літературою. Нині самоосвіта – одна з найактуальніших проблем у підготовці вчительських кадрів, яка не втратить свого значення ще довгий час. Справа в тому, то значну кількість учителів становлять фахівці-виробничники, які не мають спеціальної середньої або вищої освіти. На жаль, вони не завжди усвідомлюють складність тих завдань, які постають у процесі трудового навчання, а тому не прагнуть підвищувати свою педагогічну майстерність.

Важливу роль повинні відігравати в зв'язку з цим випускники педучилищ і педагогічних інститутів. їх завдання - проводити в тактовній формі роз'яснювальну |роботу серед своїх колег, допомагати їм організовувати свою самоосвіту. Учителі праці випускники педагогічних училищ та інститутів очолюють методичну роботу, керують на громадських засадах районними методичними комісіями, методичними кабінетами та ін. Це покладає на них додаткову відповідальність, примушує особливо ретельно працювати над своєю самоосвітою. Невпинно підвищуючи рівень своєї кваліфікації, такі вчителі трудового навчання поступово включаються в науково-методичну роботу, вибирають собі геми для дослідження і роблять певний внесок у розвиток педагогічної науки.

Спеціалізації підготовки молодшого спеціаліста: технічна праця, обслуговуюча праця.

Спеціалізація бакалаврської програми: методика технічної творчості; основи підприємницької діяльності; промисловий дизайн; дизайн домашнього побуту; культура одягу; культура харчування; консервування овочів і фруктів; електротехніка у побуті; ремонт меблів; художня обробка матеріалів; домашня і сантехніка; технічне креслення; малі поліграфічні послуги; обробка тканин; в'язання; кулінарія; металообробка; деревообробка тощо.

Спеціалізації програми спеціаліста: менеджмент; маркетинг; моделювання та конструювання одягу; швейна справа; кулінарія; сімейне виховання; основи формаційної техніки; технічне креслення; фермерство; агротехніка сільського господарства; механізація сільського господарства; овочівництво; плодоовочівництво; слюсарна справа; токарна справа; фрезерна справа та ін.

Читайте також:

1. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
2. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
3. IІI. Формулювання мети і завдань уроку. Мотивація учбової діяльності
4. V. Питання туристично-спортивної діяльності
5. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
6. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
7. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
8. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
9. Автоматизація банківської діяльності в Україні
10. Автоматизація метрологічної діяльності
11. Агітація за і проти та деякі особливості її техніки.
12. Аграрне виробництво і його особливості

Переглядів: 1026