• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Соціальна - психологічні взаємовідносини у трудовому колективі і лідерство.

Основою життєдіяльності та формування працівників, їх соціальних якостей є трудовий колектив до якого вони входять. Високоорганізований колектив формує всебічно розвинену особу, повністю розкриває її потенціальні можливості, задовольняє матеріальні і духовні потреби.

Колектив - це організаційно оформлене соціальне об'єднання групи людей для реалізації суспільне важливої мети на основі ідейної спільності, співробітництва, взаємодопомоги і товариських відносин. Поведінка людини більш чим наполовину визначається впливом колективу. У агропромислових формуваннях існують виробничий і трудовий колектив.

Виробничий колектив - це колектив підприємства, який розподіляється на невеликі організаційні групи, які називаються трудовим колективом. До них належать колективи цехів, відділків, бригад, ферм і др.

Трудові колективи - складні формування, які відрізняються метою, видами виробничої продукції, складом технічних і трудових ресурсів. Працівники трудового колективу відрізняються один від одного статтю, віком, професією, національністю, умовами життя, політичною здібністю і моральним рівнем тощо. Це впливає на формування політичних, трудових, моральних, психологічних відносин у колективі. Розрізняють особисті сні і міжособистісні соціальне - психологічні відносини.

Особистісні відносини - це відносини працівників до певних явищ, мети, предметів, форм організацій.

Міжособистісні відносини - це постійні, стійкі відносини між членами колективу у процесі виробництва, відпочинку і дозвілля. Можливі відносини між окремими членами колективу, працівником і колективом, між різними колективами.

Міжособистісні відносини можуть бути офіційними або формальними, психологічними або неформальними. Офіційні відносини встановлюються на основі законодавчих актів, неофіційні формуються на основі симпатії, антисимпатії, потреб, інтересів, ідеалів, переконань тощо.

Для поліпшення соціальне - психологічних відносин у колективі позитивну роль відіграють традиційні звичаї, обряди, участь у яких членів колективу сприяє їхньому самовдосконаленню, підвищенню знань, поліпшують, відносини між працівниками колективу, згуртовують колектив.

Соціальне - психологічний клімат у колективі характеризується показниками згуртованості, конфліктності, байдужості, відповідальності оцінок робітників оцінкам членів колективу, психологічної дієздатності колективу і ін. У колективі з комфортним соціальне - психологічним кліматом працівники діють ефективно, успішно реалізують виробничі та соціальні плани, у погано організованому колективі конфлікти негативно впливають на соціальне - психологічний клімат і на їх рівень продуктивності виробництва, порушення трудової і технологічної дисципліни, відсутність гласності тощо.

Шляхи поліпшення соціальне - психологічного клімату і усунення конфліктів у колективі такі: вдосконалення організації виробництва і управління, підвищення культури кадрів управління, поліпшення ідейно - виховної роботи, демократизація управління економічних, соціальне - психологічних адміністративних та ідеологічних методів, гласність тощо.

Підвищенню комфортності соціальне - психологічного клімату сприяє авторитет кадрів управління.

Авторитет - це загально визнане значення особи, яке ґрунтується на глибоких знаннях, великому позитивному досвіді, широкому науковому і політичному світогляді, високих моральних якостях.

Авторитет кадрів управління формується ідейно - політичним і діловими якостями: ідейна переконаність, ідейна зрілість, володіння мистецтвом критики і самокритики, принциповість і відповідальність, почуття нового, науковий підхід до роботи, діловитість тощо, а також особистими якостями: чесність, гуманізм, скромність, повага членів колективу тощо. При цьому керівники і спеціалісти повинні постійно вдосконалювати свої знання і виховувати себе.

Авторитетний керівник - це еталон для підлеглих, вони беруть з нього приклад у роботі, поведінці вдома і в особистому житті і ін.

На сучасному етапі господарювання, коли вдосконалюється ринкова економіка, створюються самостійні та внутрішньогосподарські кооперативи, орендні колективи, поширюється підприємництво, керівники різних рівнів, фермери менеджери повинні постійно турбуватися про свій авторитет, знати його рівень, своєчасно виявляти причини його знищення і коригувати стиль діяльності. Для цього на основі самотестування і з урахуванням узагальненої думки доцільно періодично визначити рівень свого авторитету. Кожний курівник це може зробити сам, відповівши на питання для самотестування і відповідно прийнятої методики визначити рівень свого авторитету в балах.

Для успішного функціонування підприємства і підприємництва важлива якість керівника - лідерство. У сучасній теорії лідерства визначено недостатньо. Керівник колективу як правило є його лідером. За сучасних умов обов'язкова вимога до керівника: він повинен бути підприємцем. Розглядаючи лідерство, як компонент підприємництва, можна сказати, що воно спрямоване виключно на людей, а також на соціальні взаємовідносини. Цей момент є важливою частиною у справі підприємництва, але можна вважати, що лідерство - це вся діяльність підприємця (керівника). Лідерство у своїй основі спираються на майстерність, майстерність розуміється як уміння перетворювати знання в діло. Лідер поєднує в собі три компонента майстерності:

1) технічна майстерність;

2) соціальна майстерність;

3) стратегічна майстерність.

Технічна майстерність включає в себе володіння знаннями і здібностями в рамках однієї спеціальності, що дають можливість перетворити їх у конкретну справу. Необхідні хороші знання технічних проблем сфери, в якій спеціалізується підприємець.

Соціальна майстерність передбачає здатність лідера успішно керувати, направляти і стимулювати людей, а також здійснювати з ними постійні контакти. Встановлення відносин співробітництва зі створенням клімату підтримки і надійності є важливим фактором для лідерства.

Стратегічна майстерність на третьому місці, а за суттю їй належить примат функції лідера. Ця майстерність спонукає бачити взаємозалежність підприємства і середовища, в якому воно існує. Стратегічна майстерність ключовий фактор успіху не тільки лідерства, а й підприємництва в цілому. До першочергових завдань, які виконує лідер належать:

1) співробітництво з людьми і соціальні взаємовідносини;

2) вплив на поведінку інших;

3) сприймання цього впливу з боку тих, на кого воно спрямоване;

4) мотивація людей як ключова концепція лідерства;

5) здатність надихати.

Отже, лідери - це мобілізатори, які активізують окремих (людей) осіб, даючи приклад поведінки іншим. Лідер, з одного боку, символ групи (колективу), а з іншого - громовідвід для критики зовні.

Сутність лідерства у сучасній теорії визначена недостатньо.

3.Планування соціального розвитку колективу підприємства.

Робота працівника колективу ефективна тоді, коли задовольняються його інтереси у соціальному аспекті, тому багато зусиль і коштів спрямовується на соціальну перебудову села. Основні завдання планування соціального розвитку колективів такі:

1. максимальне використання соціальних факторів у підвищенні ефективності виробництва;

2. планомірне формування соціальне - зрілого трудового колективу;

3. виховання творчих працівників на основі механізації, електрифікації та автоматизації виробничих процесів, впровадження інтенсивних технологій;

4. удосконалення соціальної структури колективу;

5. поліпшення умов праці і відпочинку, естетизації виробництва;

6. підвищення згуртованості, психологічної дієздатності колективу і соціальне - психологічного статусу кожного його члена.

План економічного і соціального розвитку господарства складається з п'яти розділів:

1) потреба і забезпеченість кадрами;

2) підготовка і підвищення кваліфікації кадрів;

3) поліпшення умов праці;

4) розвиток соціальної інфраструктури;

5) розвиток особистого підсобного господарства.

Кожний первинний колектив має свій «Соціальний паспорт», в якому відображають тільки основні показники соціального розвитку.

Перед розробкою плану створюють комісію у складі керівника господарства, представників громадських організацій, спеціалістів, передових робітників. Вихідними даними є матеріали первинної звітності, особові справи працівників, документи різних відділів і служб господарства, громадських організацій. Комісія також організовує соціологічні дослідження за допомогою опитувань, і ін.

Поряд із соціологічними дослідженнями здійснюють психодіагностику для формування колективів бригад і ферм за допомогою психологічного аналізу, анкетування, тестування, психологічного експерименту і спостережень.

Для того, щоб правильно розробити план, частіше всього використовують анкетування. У процесі анкетування і опитування визначають думку працівників із таких питань:

1) якість робот громадських організацій щодо виховання і соціальної активності працівників;

2) вплив механізації та автоматизації на підвищення творчої активності працівників та їхньої кваліфікації;

3) соціальне - психологічної взаємовідносини у колективі, додержання службового етикету тощо;

4) задоволення працівників умовами праці, змістом роботи, розвитком фізичної культури і спорту, формами матеріального і морального стимулювання;

5) організація роботи з кадрами (підготовка, розстановка кадрів, форми атестації, виборів, проведення конкурсів на заміщення вакантних посад тощо).

У плані соціального розвитку передбачують поліпшення роботи з кадрами, розробляють форми вдосконалення їх соціальне - кваліфікаційної структури і ін. У плані приділяється увага раціоналізації соціального управління виробництвом, організації та умовами праці, скороченню численності робітників, зайнятих важкою фізичною працею, ліквідації об'єктів з шкідливими умовами праці і ін.

Передбачуються також заходи поліпшення санітарно-гігієнічних умов праці, атестації виробництва, ліквідації травматизму, різних захворювань. Крім того у плані соціального розвитку колективу передбачено програму підвищення соціальної активності працівників, їх доброту, поліпшення житлових і культурно - побутових умов праці та благоустрою населених пунктів, культурно - масової і спортивне - оздоровчої роботи.

Планова організація соціального розвитку колективу дає змогу цілеспрямовано поліпшувати умови його життя і праці, а також сприяє вдосконаленню працівниківякособистостей.

Читайте також:

1. Адміністративно – територіальний устрій і соціальна структура Слобожанщини у половині XVII – кінці XVIII століття
2. Аксіологія права у структурі філософсько-правового знання. Соціальна цінність права.
3. Анатомо-фізіологічна перебудова організму підлітка та її вплив на його психологічні особливості й поведінку.
4. Антагоністичні взаємовідносини.
5. Б. Громадсько-політичний рух 60-90 рр. ХІХ ст. інтелігенції Росії та України, в центрі уваги яких був народ, селянська община та соціальна революція.
6. Базові (головні, стратегічні) психологічні проблеми управління.
7. Біологічна, соціальна та психологічна сутність здоров’я.
8. Біологічні і психологічні теорії.
9. Взаємовідносини зі ЗМІ
10. Взаємовідносини керівника з підлеглими.
11. Взаємовідносини між ланками бюджетної системи
12. Взаємовідносини муніципальних органів з державною владою.

Переглядів: 1242