Основні економічні методи обґрунтування управлінських рішень

При оцінці окремих напрямків діяльності підприємства, вибір виробництва найбільш ефективних видів продукції, складання оптимальної виробничої програми та прийняття управлінських рішень важливе місце займає метод Gross Margin.

Аналіз і планування діяльності та підготовки управлінських рішень на основі розрахунків із застосуванням методу маржинального доходу застосовується для оцінки ефективності окремих галузей чи технологій виробництва продукції, прийняття рішень щодо обсягів виробництва і площ посівів, складання оптимальної виробничої програми тощо.

Він базується на поділі виробничих витрат на постійні і змінні.

Змінні витрати – це витрати, які змінюються залежно від обсягів виконуваних робіт або обсягів валового виробництва і реалізації продукції. Це затрати на сировину (насіння, корми, пальне, добрива, засоби захисту), комплектуючі вироби, заробітну плату відрядно працюючих та ін.

Постійні витрати – це витрати, які не залежать від обсягів робіт щодо виробництва продукції. До них відносяться витрати на управління, утримання техніки, виробничої інфраструктури, соціальної сфери тощо.

З поділу виробничих витрат на постійні і змінні випливає поняття «точка беззбитковості» виробництва продукції, або, з точки зору інвестицій капіталу «точка окупності інвестицій»:

За допомогою графіку визначення «точки беззбитковості» можна визначити:

1. Співвідношення та розміри постійних та змінних витрат при різних обсягах виробництва продукції;

2. Обсяги виручки при реалізації отриманої продукції»

3. Зони збитковості та прибутковості виробництва продукції;

4. Точку беззбитковості виробництва продукції

5. Розміри прибутку (збитку) при різних обсягах виробництва.

У математичному виразі обчислити точку беззбитковості можна за формулою:

Тб = , (1)

де Тб – точка беззбитковості;

Пв – постійні витрати;

В – валовий дохід з одиниці площі, однієї голови тварини, однієї голови птиці на одиницю промислової продукції, одиницю дефіцитних ресурсів тощо;

Зв- змінні витрати на одиницю продукції.

На основі маржинального доходу можна проводити аналіз беззбитковості. Найкраще уявлення про точку беззбитковості можна отримати за допомогою побудови графіка, який ґрунтується на відношенні маржинального доходу до вартості валової продукції.

Побудова графіка для визначення точки беззбитковості ґрунтується на рівнянні:

Y = , де

МД – маржинальний доход;

ВВП – вартість валової продукції.

Маржинальний доход = 0

Рівень постійних витрат

Рисунок 1 - Визначення точки беззбитковості.

Щоб спланувати ефективне поєднання галузей, потрібно визначити відносний внесок кожної галузі в загальний прибуток господарства. Звичайно, кожна галузь має приносити якийсь певний доход. Якщо від цього галузевого доходу відняти витрати, які пов‘язані з цією галуззю, то отримаємо такий показник, який визначається терміном «Грос Марджин».

Отже, Грос Марджин – це показник, який дорівнює різниці між валовим виходом продукції галузі у грошовому виразі та її змінними витратами.

Грос Марджин не слід обожнювати з прибутком господарства. Прибуток господарства – це різниця між загальним Грос Марджином господарства та загальною сумою постійних витрат. Загальний Грос Марджин господарства – це сума всіх Грос Мар джинів по галузям.

Отже, Грос Марджин – це внесок кожної галузі у покриття постійних витрат та отримання загального прибутку господарства.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Фази і етапи консультаційного процесу.	\|	Список використаної літератури

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.