ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКЕ ВІДРОДЖЕННЯ. Понятття «Відродження», «гуманізму», «Studia Нumanitatis».

ТЕМА 4. УКРАЇНСЬКИЙ РЕНЕСАНС XIV-XVI ст.

ПЛАН ЛЕКЦІЇ

1. ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКЕ ВІДРОДЖЕННЯ. Понятття «Відродження», «гуманізму», «Studia Нumanitatis».

2. Художня культура Відродження. Стиль маньєризму. Стиль барокко.

3. УКРАЇНСЬКИЙ РЕНЕСАНС. Історичні події: українські землі у складі Речі Посполитої. Унії.

а) Український гуманістичний рух. Ідеї українських гуманістів Ю. Дрогобича, С. Оріховського, І. Вишенського, П. Русина.

б) Виникнення братств, їх роль в освіті та культурі.

в) Острозький колегіум. Система навчання “семи вільних мистецтв”.

г) Початок книгодрукування в Україні. Перші друкарні та друковані твори. Діяльність Івана Федорова.

д) Полемічна література та її актуальність у 16 ст. Тематика творів. Полемісти Г. Смотрицький, В. Суразький, С. Зизаній, Х. Філалет.

4. Художня культура 14-16 ст.

Відродження зародилося в Італії. Поняття Рінашименто (Rinascimento) – «відродження в мистецтві», запроваджене у XVI ст. архітектором і живописцем Джорджо Вазарі(1511-1574), мало тоді цілком визначений смисл; мова йшла про відродження давньоримської культурної традиції, яка заперечувалася середньовічною церквою, оскільки вважалася язичницькою. В сучасній науковій літературі «Рінашименто» використовується для позначення саме італійського Відродження; тим самим підкреслюється особлива роль Італії в розвитку цього типу культури. Для інших територій використовуються слова Відродження, Ренесанс (франц.), Возрождение.

Відродження, або Ренесанс (Renaissance) – це перехідна епоха в культурі Європи XІV-XVI ст., яка поєднала старе й нове, традиційне і новаторське, давши своєрідний, якісно новий сплав духовних цінностей. «Вечернею зорею Середньовіччя і водночас ранковою зорею Нового часу» називає цю культуру історик Л. Баткін. Він вдало використовує поняття «діалогічності», що означає «зустріч» двох пластів культурної спадщини – античного й середньовічнохристиянського. Сама ж культура Відродження є третім її типом, що реалізує даний діалог.

Зразковим технічним досягненням епохи Відродження став дерев’яний друкарський прес, сконструйований німецьким винахідником Йоганном Гутенбергом (1394-1468). Так було започатковане книгодрукування в Європі, що відкрило широкі можливості для розповсюдження досягнень науки і культури, розвитку літератури і графіки.

Найхарактернішою ознакою нового типу культури вважається гуманізм – це ідейний рух, сукупність світоглядних установок, що проголошує самоцінність людського життя, незалежність гідності людини від походження, роду, багатства. гуманісти наголошували на здатності людини до постійного вдосконеалення, її безмежних можливостей, стверджували ідеали гармонічної, відкритої творчої особистості. отже, людина – виток буття (порівняйте з Середньовічям, де Бог, церква, релігія – все, людина – ніщо).

«Studia Нumanitatis» - це підбірка гуманітарних дисциплін, взірці класичної освіти, що роблять людину Людиною. це історія, філологія, риторика, філософія, етика, естетика...Найголовніша – етика, тому що про людину та людські взаємовідносини. ці дисципліни були призвані сформувати нову людину, що володіє якістю Humanitas – здатності моральних вчинків, керування собою, досягнення досконалості. Humanitas не дана людини, її треба здобути, виховати в собі (привіт педагогіці).

Відродження в Європі поділяється на: 1. Італійське Рінашименто, 2. Північне Відродження (в інших країнах Європи, окрім Італії).

Італійське Рінашименто:три періоди – ранній (сер.14-15 ст), високе (15-до 2/3 16 ст), пізнє кінець 16-початок 17 ст). Загальна характеристика мистецтва: релігійний містицизм, аскетичні ідеали, догматизм – змінюються на реалістичне пізнання людини, світу, віру в людські здатності. Велику роль грають світські теми: в архітектурі – суспільні будівлі, живопис – портрети, пейзажі. Художні стилі цього часу – маньєризм, початок 17 ст. – бароко.

Видатні діячі, твори:

Ранній період – Данте, Петрарка, Бокаччо, Джотто, Донателло.

Високий – Да Вінчі, Мікеланджело, Рафаель.

Пізній – Джордоне, Тиціан.

В країнах, розташованих на півночі від Італії, поширювалося Північне Відродження, основними центрами якого були Нідерланди, Німеччина і Франція. Його своєрідність обумовлена Реформацією – культурно-релігійним і політичним рухом, що охопив на поч. XVI ст. значну територію Європи і був спрямований проти офіційної церкви. Завдяки Реформації утворилися національні церкви, виник протестантизм. Разом з тим реформаційний рух став важливим фактором розвитку національних культур. Серед його різноманітних течій на північний гуманізм найбільш впливала євангелічна (бюргерська реформа), що сприяла зміцненню статусу буржуазії. Саме з цією течією пов’язана творчість видатних реформаторів XVI ст.: Мартіна Лютера (1483-1546) – ідеолога протестантизму, який утверджував засади демократичної освіти і переклав Біблію німецькою мовою; Ульріха Цвінглі (1484-1531), що найкращою державою вважав представницьку демократію; Жана Кальвіна (1509-1564), який теологічно обґрунтував Реформацію і заснував протестантський університет в Женеві.

Видатні діячі, твори:

Німеччина: А. Дюрер,

Англія: Шекспір,

Нідерланди: Еразм Роттердамський, Босх, Рембрант, Халс.

Франція: Жан Фуке, Бокаччо, Рабле, Монтень,

Іспанія: Веласкес, Ель Греко, Сервантес, Лопе де Вега.

У Північному Відродженні два періоди, з яких перший, що приходився на XV ст., знаменував перехід до нової культури. Його називають Ars nova – витоки та первісна пора Північного Відродження. Це епоха виникнення гуманізму, найважливішим стимулом якого стало книгодрукування. Центром Ars nova були Нідерланди; як і в Італії XV ст. тут домінував живопис, його найяскравіші представники – Ян ван Ейк (пом. 1441) та Ієронімус Босх (бл. 1450-1516).

XVІ ст. і є, власне, Північне Відродження, коли розвиток культури йшов напружено, стисло, в складних історичних умовах. Це епоха найвищого підйому гуманізму, з його яскраво вираженою релігійно-етичною спрямованістю. Гуманістичний рух сприяв ідейному становленню Реформації, яка, однак, переслідувала інші цілі та дуже швидко зайняла ворогуючу до нього позицію. Зіткнення гуманістичного світогляду із войовничим релігійним доктринерством протестантизму стало причиною ранньої кризи Північного Відродження. Проте перш ніж гуманізм втратив свої позиції під тиском католицької та протестантської реакції, він заклав міцні підвалини нової європейської культури. У її витоків видатні митці: Альбрехт Дюрер (1471-1528) – німецький художник та інженер, чия творчість була гімном людині, її духу, тілу, силі та глибині її інтелекту; геній комічного, автор «Гаргантюа і Пантагрюеля» французький письменник Франсуа Рабле (1494-1553); іспанець Мігель де Сервантес (1547-1616), що в знаменитому «Дон Кіхоті» з великою художньою силою показав трагікомізм благородної особистості в умовах панування бездуховності; нідерландський живописець Пітер Брейгель Старший (1515-1559), чия творчість пройнята інтересом до різноманітності народного життя. Однією ж з вершин не тільки Північного Відродження, а й світового мистецтва є творча спадщина англійця Уїльяма Шекспіра(1564-1616). В його трагедіях, комедіях, хроніках, сонетах і поемах представлена проблематика цього типу культури у всій її багатогранності, величі, динаміці.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Класифікація та характеристика основних компонентів макросередовища	\|	Тенденції розвитку українського Ренесансу і гуманізму

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.