• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Лекція. 4 Судово- психологічна експертиза

Психологічна експертиза — один з найскладніших напрямків діяльності практичного психолога. Труднощі цієї роботи полягають у тому, що основні проблеми та галузі, які потребують психологічних експертиз, суттєво відрізняються одна від одної. Крім того, психологічна експертиза висуває підвищені вимоги як до особистісних, моральних якостей психолога, так і до рівня його професійної компетентності.

Отже, судова експертиза, або експертиза у кримінальному та ци­вільному процесі, — це науково-практичне дослідження, процес пізнання, що його проводить судовий експерт, обґрунтовуючи висновок відповідно до встановленого законом порядку. У спеціальній літературі експертом називають особу, яка має спеціальні знання і залучається до експертної діяльності для пізнання і дослідження об'єкта, яким цікавиться суд або слідчі органи; для вирішення і висвітлення поставлених перед ним за­питань; для обґрунтування стосовно цих запитань висновку, котрий має значення доказу у справі. Загальні положення цих норм стосуються і судово-психологічної експертизи.

Психологічна експертиза призначається на стадії попереднього та судового слідства у карних та цивільних справах.

Об'єктом дослідження експертизи є психічно здорові особи (підозрювані, обвинувачені, свідки, потерпілі, позивачі, відповідачі: малолітні; неповнолітні; дорослого та похилого віку), а саме особистісні психологічні прояви, що не виходять за межі норми, не викликають сумніву у їх психічній повноцінності (осудності). Судово-психологічна експертиза спрямована на вивчення змісту і структури індивідуальної свідомості та поведінки людей у процесі вчинення ними тих чи інших діянь або відображення явищ навколишнього середовища.

Завданням судово-психологічної експертизи є вивчення:

· особистості підекспертної особи згідно з поставленими слідчим органом та судом питаннями;

· поведінки, психічного стану, особливостей емоційного реагування в ситуаціях, що мають правові наслідки;

· мотивації поведінки підекспертного;

· закономірностей та індивідуально-психологічних особливостей психічних процесів (відчуття, сприймання, пам'яті, мислення, уяви).

Підставами для призначення судово-психологічної експер­тизи є:

1) відмінність поведінки підекспертних осіб від традиційної, характерної для відповідної статево-вікової групи людей; незвичайність поведінки суб'єкта у момент вчинення злочину (химерність зовнішності, міміки, жестикуляції, пантоміміки, рухів тіла тощо); неадекватна або неналежна оцінка ним соціальної, моральної сутності і значимості своїх дій;

2) різко виражені індивідуально-психологічні особливості суб'єкта (надмірна активність, ейфорія, неврівноваженість, емоційність, агресивність, збудливість та ін.) чи, навпаки, ду­шевна «глухота», замкнутість, сором'язливість;

3) ймовірність відставання рівня психічного розвитку особи від вікової норми;

4) наявність особливостей, що свідчать про розлади у психі­чних пізнавальних процесах (сприймання, уваги, пам'яті, мис­лення);

5) невідповідність поведінки меті і мотивам вчиненого; незвичайність, невірогідність мотивації поведінки;

6) явно несприятливі умови найближчого соціального оточен­ня, середовища, у якому тривалий час перебував правопоруш­ник (особливо неповнолітній);

7) наявність у поведінці підозрюваного ознак, що свідчать про можливість вчинення ним злочину у стані фізіологічного афек­ту, акумуляції емоційного збудження, сильних переживань;

8) перенесення підекспертним у минулому психічних або тяж­ких соматичних захворювань, психопатологічних станів;

9) сумніви у вірогідності показань свідка, потерпілого, що явно суперечать характеру ситуації, іншим даним;

10) сумніви в авторстві письмового тексту;

11) сумніви у мотивах самогубства.

Юридичний критерій не допускає встановлення через судово-психологічне дослідження правових питань «винний–невинний», а також усі інші відповіді, що з такими питаннями пов’язані: мета скоєного проступку, ступінь вини, оцінка скоєного, міра покарання тощо.

Визначено наступний перелік запитань, на які не може дати відповідь судово-психологічна експертиза, оскільки вони вихо­дять за межі її компетенції:

y правова оцінка поведінки (дії чи бездіяльності) — винність або невинність звинувачуваного, форма та вид умислу, достовірність свідчень);

y моральна оцінка особи та її поведінки;

y запитання, що виходять за межі предмету та об'єкту су­часної психологічної науки (ясновидіння, парадіагностика тощо).

Межі компетенціїсудово-психологічної експертизи у кримінальному процесі окреслюються нижченаведеним переліком запитань:

1) діагностика індивідуально-психологічних особливостей (наприклад, підвищеної навіюваності, імпульсивності, ригідності тощо), здатних суттєво впливати на поведінку суб'єкта;

2) встановлення основних, закріплених мотивів (у психологічному розумінні цього поняття) поведінки людини і мотивації конкретних вчинків як важливих психологічних об­ставин, що характеризують особистість;

3) діагностика наявності або відсутності у суб'єкта у момент вчинення злочину фізіологічного афекту та інших непатологічних емоційних станів, здатних суттєво впливати на свідомість і поведінку людини;

4) встановлення можливості виникнення у людини в конк­ретних умовах психічних станів (розгубленості, втрати орієнтування тощо) і експертна оцінка їх впливу на поведінку чи якість виконання професійних функцій в авіації, на залізниці і в автомобільному транспорті, у роботі операторів автоматизо­ваних систем на виробництві тощо;

5) встановлення здатності неповнолітніх обвинувачених, які мають ознаки не пов'язаного із психічним захворюванням відставання у психічному розвитку, цілковито усвідомлювати значення своїх діянь, і визначення того, якою мірою вони здатні керувати своєю поведінкою;

6) встановлення здатності підозрюваних, звинувачуваних, свідків, потерпілих, враховуючи їхні індивідуально-психологічні та вікові особливості, рівень розумового розвитку, правильно оцінювати обставини, що мають значення у справі, і давати правдиві свідчення;

7) установлення здатності психічно здорових потерпілих у справі про зґвалтування (у першу чергу — малолітніх) усвідомлювати характер і значення вчинюваних із ними дій і чинити опір.

Згідно з Кримінально-процесуальним кодексом України (далі — КПК) експерт готує висновок на підставі проведених досліджень відповідно до його професійної компетентності й несе за цей висновок особисту відповідальність.

Діяльність психолога-експерта нормативно регулюється Законом України «Про судову експертизу», Інструкцією «Про призначення й проведення судових експертиз», Кримінальним і Кримінально-процесуальним кодексами України.

На сьогодні традиційними є наступні видисудово-психологічної експертизи(Казміренко):

1) експертиза неповнолітніх;

2)експертиза особистих властивостей, основних мотивів поведінки, закріплених у життєдіяльності суб'єкта, та рівня його інтелектуального розвитку;

3) експертиза особливих емоційних станів, у тому числі фізіо­логічного афекту.

Читайте також:

1. A) правові і процесуальні основи судово-медичної експертизи
2. Акт експертизи підписується кожним експертом і засвідчується печаткою медичної установи, на базі якої проводилася судово-психіатрична експертиза.
3. Біологічна, соціальна та психологічна сутність здоров’я.
4. Вік як психологічна категорія
5. Громадська екологічна експертиза проекту: План дій.
6. Державна експертиза у сфері ТЗІ
7. Державна експертиза у сфері цивільного захисту.
8. Державне регулювання інвестицій в будівництво. Державна експертиза інвестиційних проектів.
9. Документація судово-медичної експертизи
10. Документація судово-медичної експертизи.
11. Екологічна експертиза
12. Екологічна експертиза

Переглядів: 1834