Розвиток уяви.

Розвиток уяви вимагає нагромадження відповідного досвіду й вироблення вміння подумки сполучати образи в нові поєднання і комбінації, та уявляти можливі зміни дійсності. Такі вміння утворюються поступово і проходять у своєму формуванні кілька етапів.

За законом (ефектом) Т. Рібо, з віком людини розвиток уяви уповільнюється і поступається розвиткові мислення. Перша стадія розвитку уяви охоплює дошкільний, підлітковий і юнацький вік. У цей час уява з мисленням тісно не пов’язані і навіть знаходяться в певному антагонізмі, оскільки це період активного формування мислення. Наступна стадія характеризується послабленням ролі уяви й посиленням здатності міркувати. На третій стадії уява підпорядковується мисленню, тому в більшості людей вона занепадає і лише в деяких підноситься над мисленням, стаючи справді творчою силою.

Психологи минулого виходили з припущення, що дитина дошкільного віку володіє бурхливою, нічим не стриманою уявою, сучасні ж констатують той факт, що уява дитини раннього віку обмежена можливостями безпосередньої пам’яті. Уява має «відтворювальний» характер, тому істинна творча уява виникає на досить пізньому етапі розвитку. У дошкільному віці уява, відповідно до періодизації психічного розвитку, запропонованої Л.С. Виготським, є центральним психологічним новоутворенням. У дитячому віці уява – найважливіше для засвоєння суспільного досвіду, тому виконує пізнавально-інтелектуальну і афективно- захисну функцію. Так, адекватні уявлення про навколишній світ утверджуються у свідомості дитини і пропускаються крізь призму уяви. А емоційно-захисна функція уяви дає змогу через уявну ситуацію розрядити напруження, яке складно зняти реальними практичними діями, тим самим, оберігаючи ще слабко захищену особистість від переживань і душевних травм. Перші прояви уяви спостерігаються в ранньому віці дитини наприкінці другого – на початку третього року життя. У цьому віці уява обмежена, сприймання скуте, дитина не оперує предметами- замінниками, уява має відтворювальний і мимовільний характер.

Основна тенденція в розвитку уяви дітей молодшого шкільного віку полягає в переході від переважно репродуктивних форм до творчої переробки уявлень, від простого їх комбінування до логічно обґрунтованої побудови нових образів. У цьому віці зростає швидкість утворення образів фантазії. Наприклад, якщо активізувати уяву дітей, пропонуючи сприймати їм чорнильні плями, то виявляється, що у першокласників середня швидкість утворення образів фантазії коливається в межах від 30 до 35 с, в учнів других класів – від 16 до 27 с, у третьокласників – від 11 до 20 с. Причому, у менших за віком дітей переважно в уявленні виникають образи, що складаються з одного предмета («Я бачу в плямі Бабу-Ягу»), а в старших дітей частіше зустрічаються образи, які складаються з групи предметів («Ось тут вершник, який мчить на коні до лісу»).

У підлітковому віці уява особистості набуває самостійності завдяки активній, внутрішній, перетворювальній діяльності. Підліток здатний оперувати мислительними завданнями математичного характеру, змістом прочитаних оповідань, географічним простором, історичними подіями, логікою побудови дедуктивних умовисновків, поєднуючи при цьому дві психічні функції – мислення й уяву. Підліток може вільно сполучати різноманітні образи з новими смислами, що розвиває у нього творчу уяву. Про розвиток креативного потенціалу свідчить продуктивність, оригінальність, самостійність процесу уяви, а також зміна домінування її видів: від мимовільної (пасивної) до довільної (активної), від репродуктивної до творчої. Вільна фантазія молодшого підлітка витісняється в кінці підліткового віку «реалістичними» мріями й різними видами творчості, що свідчить про закономірну зміну форм активної уяви. У юнацькому віці важливим аспектом розвитку особистості є інтенсивне інтелектуальне дозрівання та формування дедуктивно- гіпотетичного мислення. Особистість орієнтується у співвідношенні гіпотетичного і можливого, реально існуючого й потенційно можливого. Це розкривається через вільне оперування сукупністю гіпотез, які вимагають логічного обґрунтування та доведення. Отже, у юнацькому віці спостерігається активне формування і розвиток активної творчої (образної, технічної та наукової) уяви. Крім того, незадоволення світом дорослих та бунт проти нього – це результат нової здібності оперувати ідеальним. Пристосовуючись до дійсності, старшокласники втрачають значну частину ілюзій.

Отже, основна умова розвитку уяви особистості – це залучення її до різносторонньої діяльності. Чим більше вона бачить, чує, переживає, тим продуктивнішою буде активність її уяви. Відтворювальна уява дитини розвивається під час сприймання (зокрема художніх творів), а творча формується під час гри, вирішення проблемних ситуацій та дослідницької діяльності. При цьому велике значення для розвитку уяви має участь особистості у творчих гуртках: художніх, літературних, технічних, наукових. Важливою є роль спеціальних методичних прийомів – розповідь за картинами, малювання ілюстрацій до текстів, уявні подорожі до різних історичних епох або по географічній карті з наочним описом країн тощо.

Нині велика увага звертається на розробку методів формування уяви в дошкільному віці. Психологічна специфіка змісту функції уяви в цьому віці полягає в опорі на наочність; використання минулого досвіду; наявності особливої внутрішньої позиції (уміння створювати власні плани-задуми); уміння гнучко використати раніше отримані знання, творчо застосовувати їх залежно від конкретних умов і обставин. У цілому уява як психологічний процес, передбачає, по- перше, бачення цілого раніше частин; по-друге, перенесення функцій зодного предмета на інший, визначаючи їх подумки. Таке вміння виробляється тільки за умови здатності дітей поєднувати різні предмети і явища в єдиний смисловий сюжет.

Процеси й етапи формування уяви в дошкільному віці

На першому етапі розвитку уяви необхідна така організація предметної діяльності дитини, яка дозволяла б щось домислювати й уявляти. Тобто перший етап пов’язаний зі спеціальними наочно- образними завданнями (умови яких пропонуються ззовні), а їх мета – з осмисленням їхніх умов. Подібна тенденція зберігається й на другому етапі розвитку уяви, але тут важлива не сама ситуація, а власний досвід дитини. Особливістю третього етапу є наявність у дитини внутрішньої ролі або позиції, що дозволяє самостійно задавати предметні відношення й надавати їм зміст залежно від цілісного сюжету або задуму (здатність приймати внутрішню позицію, створювати єдиний смисловий сюжет, який пізніше буде реалізований у діяльності).

Якщо на початкових етапах дитина осмислює вже готове, тобто логіка йде від предмета до задуму, то на вищому етапі розвитку спрямованість змінюється – від задуму до предметної діяльності.

Це означає організацію такої діяльності дитини, яка б не була жорстко заданою й нормованою, забезпечуючи можливість прояву самостійності й ініціативи. Для розвитку уяви треба створити предметне середовище, усередині якого дитина матиме можливість уявляти, придумувати й творити. Щоб дитина могла в навколишній дійсності самостійно знаходити й визначати проблемні ситуації й завдання, її діяльність повинна бути відповідним чином організована. Однак без головної діючої особи в процесі виховання – творчої особистості вихователя – навіть прекрасно організоване предметне середовище залишиться мертвим.

Творчі здібності дітей мають багато індивідуальних відмінностей. Зовнішні прояви творчого розвитку різноманітні - це й більш швидкий розвиток мови, мислення дитини, і рання захопленість і допитливість. А. Матюшкін у своїй концепції творчої обдарованості вважає, що найбільш загальною характеристикою й структурним компонентом творчого потенціалу дитини є пізнавальні потреби, які становлять психологічну основу домінантності пізнавальної мотивації. Ця мотивація виражається в дослідницько-пошуковій активності, проявляється в більш високій сенситивності до новизни стимулу, новизни ситуації, виявленню нового у звичайному.

У різному віці дослідницька активність різна. До трьох-п’яти років вона проявляється як самостійна постановка питань і проблем щодо нового й невідомого. Розвиток здійснюється як пошук відповідей на власні питання й проблеми, якими визначається вибірковість творчого научіння дитини.

У п’ять-шість років дитина починає шукати невідповідності й протиріччя у власній постановці питань і проблем. Навіть невдачі викликають дослідницьку активність.

У вісім-дванадцять років процес пошуку й досліджень завершується рішенням проблем і виявленням схованих, явно не заданих елементів, які не помітні в засвоєних знаннях.

Глибина прогнозування – необхідний структурний компонент загальної обдарованості – є інтегральною характеристикою творчості. Головне в обдарованості – здатність до оцінки всіх складних психологічних структур. Вона містить у собі здатність розуміння в розвитку як власної думки, так і чужих думок, дій і вчинків, а також забезпечує можливість самоконтролю, упевненості дитини в собі, у своїх рішеннях, визначаючи цим її самостійність.

До структурних компонентів обдарованості як загальної психологічної передумови творчого розвитку й становлення творчої особистості відноситься:

· домінуюча роль пізнавальної мотивації;

· дослідницька творча активність, що виражається у виявленні нового, у постановці й рішенні проблем;

· можливість досягнення оригінальних рішень;

· можливість прогнозування;

· здатність до створення ідеальних еталонів, що забезпечують естетичні, моральні й інтелектуальні оцінки.

Ще одним неодмінним структурним компонентом творчості є оригінальність. Вона виражає ступінь несхожості, нестандартності, несподіваності рішення.

Запитання для самоконтролю

1. Розкрийте сутність поняття «уява».

2. Чим зумовлена уява як специфічно людський психічний процес?

3. Назвіть основні функції та характеристики уяви.

4. Які ви знаєте види уяви?

5. У чому полягає принципова відмінність між образами репродуктивної та продуктивної уяви?

6. У чому полягає принципова відмінність художньої, технічної та наукової уяви?

7. Охарактеризуйте сновидіння як суб’єктивно пережиті уявлення.

8. У чому полягають особливості мрії як різновиду творчої уяви?

9. Які ви знаєте процеси створення уяви, поясність їх сутність?

10. Охарактеризуйте етапи розвитку уяви відповідно до закону Т. Рібо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Прийоми створення уявних образів	\|	Адресація в Інтернет

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.