Поняття про сенсорні системи, їх структурно-функціональна організація.

ВСТУП

Сенсорні (за І.П. Павловим – аналізаторні) системи сприймають та обробляють подразники найрізноманітнішої модальності. Виділяють п’ять основних видів відчуттів: око – бачить, вухо – чує, шкіра – відчуває, язик – розрізняє смак, ніс – нюхає. До зазначеного вище необхідно додати сенсорну систему сприйняття положення тіла та його окремих частин у просторі. Крім того, добре відомо, що у внутрішніх органів існують різні сенсорні системи, які реагують на тиск, розтягування, хімічні подразники. Варто вказати і на наявність ще однієї, дуже важливої системи, яка відповідає за больову чутливість.

У цілому функціональне призначення сенсорних систем може бути зведено до: а) запуску рефлексів, тому що вони є аферентною ланкою рефлекторної дуги; б) формування відчуттів; в) забезпечення неспецифічної активації ЦНС.

Аналізатор – сукупність трьох відділів нервової системи: периферичного, провідникового і центрального. Периферичний відділ аналізатора представлений рецепторами, що сприймають зовнішні та внутрішні роздратування.

Усі рецептори поділяються на дві групи: дистантні та контактні. Дистантних рецептори здатні сприймати подразнення, джерело яких знаходиться на значній відстані від організму (зорові, слухові, нюхові рецептори). Контактні рецептори збуджуються при безпосередньому зіткненні з джерелом роздратування. До них відносяться тактильні, температурні, смакові рецептори.

Рецептори трансформують енергію роздратування в енергію нервового імпульсу. Причиною виникнення збудження в рецепторі є деполяризація його поверхневої мембрани в результаті впливу подразника. Цю деполяризацію називають рецепторним, або регенераторні, потенціалом.

Адаптація – пристосування до сили подразника. Відбувається зниження чутливості рецепторів до постійно діючого подразника. Пропріорецептори не здатні до адаптації.

Провідникової відділ аналізатора представлений нервовими шляхами, провідними нервові імпульси в центральний відділ аналізатора. Центральний, або мозковий, відділ аналізатора – певні області кори великого мозку. У клітинах кори великого мозку нервові імпульси є основою для виникнення відчуття. На базі відчуттів виникають більш складні психічні акти – сприйняття, уявлення і абстрактне мислення.

Мозковий кінець аналізатора складається з двох частин: ядра і периферичних розсіяних нервових елементів, розташованих по всій поверхні кори головного мозку. Центральна частина аналізатора (ядро) складається з високодиференційованих у функціональному відношенні нейронів, які здійснюють вищий аналіз і синтез інформації, що надходить до них. Розсіяні елементи мозкового кінця аналізатора представлені менш диференційованими нейронами, здатними до виконання найпростіших функцій.

Усі аналізатори діляться на зовнішні і внутрішні. До зовнішніх аналізаторів відносять зоровий, слуховий, смаковий, нюховий і шкірний. До внутрішніх аналізаторам – руховий, вестибулярний і аналізатор внутрішніх органів (інтерорецептивний аналізатор).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Обволікальні засоби	\|	Структурно-функціональна організація зорової сенсорної системи.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.