Структурно-функціональна організація смакової та нюхової сенсорних систем.

ВИСНОВОК

до шостого питання:

Таким чином, біль можна назвати шостим відчуттям, окрім основних п’яти (зір, слух, смак, дотик, нюх), завдяки яким організм отримує необхідну інформацію про навколишній світ. Біль доповнює кожне з п’яти основних відчуттів і в той самий час залишається самостійним та незалежним від них.

Больові рефлекси відрізняються від інших тим, що вони викликають рухову активність, яка направлена на усунення шкідливих факторів. Біль супроводжується негативними емоціями і домінує в діяльності організму над рештою рефлексів.

Смаковий аналізатор

Смак – контактний вид чутливості. Розрізняють чотири первинних смакових відчуття: солодке, кисле, солоне, гірке. Кінчик язика сприймає в основному солодкий смак, корінь – гіркий, середня частина – кислий, бічні частини – солоний і кислий. Найнижчі пороги смакової чутливості – для гіркого смаку. Рецептори смаку – смакові клітини розташовані в смакових нирках або цибулинах. Останні локалізуються у смакових сосочках мови і у вигляді окремих включень – на задній стінці глотки м'якому небі, мигдалинах, гортані. Вони діляться на грибоподібні, листоподібні, желобоваті. У людини налічують 2000 смакових бруньок, кожна містить 40 – 60 рецепторних клітин, кожна має 30 – 40 мікроворсинок. Механізм сприйняття смаку полягає в наступному. Смакова речовина, розщеплюється слиною до молекул, потрапляє в пори смакових цибулин, адсорбується на клітинній мембрані мікроворсинками, вступаючи в контакт з рецепторним білком. Вважають, що в області мікроворсинки є стереоспецифічні ділянки рецептора, що сприймають тільки свої молекули речовини. У результаті відбувається деполяризація мембрани і генерація рецепторного потенціалу, а потім і потенціалу дії, який передається по волокнах лицьового (VII), язикоглоткового (IХ) та верхньогортанного (Х) черепно-мозкових нервів у довгастий мозок, потім до вентральних ядер зорового бугра і далі в кору півкуль мозку – в латеральну частину постцентральної звивини. Смакова чутливість може змінюватися в залежності від стану організму (голодування, вагітність). Алкоголь, нікотин збільшують поріг смакової чутливості. Повна втрата смаку – агевзія, пониження – гіпогевзія, підвищення – гіпергевзрія, збочення смаку – парагевзія.

Нюховий аналізатор

За допомогою нюхового аналізатора здійснюється сприйняття і аналіз пахучих речовин, хімічних подразників зовнішнього середовища, а також прийнятої їжі. Периферичний відділ нюхового аналізатора розташований в задній частині верхнього носового ходу і представлений нюховим епітелієм, до складу якого входять нюхові рецепторні клітини (у людини їх – 10 млн., у собаки – 200 млн.), опорні й базальні клітини. Нюхові клітини – первинночутливі. Від верхньої частини клітини відходить дендрит, забезпечений віями, зануреними в шар слизу. Рух війок забезпечують процес захоплення молекули пахучої речовини і контакту з нею. Механізм нюхової рецепції полягає в тому, що молекула пахучої речовини взаємодіє зі спеціалізованими білками, вбудованими в мембрану рецептора. Якщо форма молекули сприйманого речовини відповідає формі рецепторного білка в мембрані, тоді можливий контакт з цією речовиною, виникає деполяризація мембрани рецепторної клітини, генерується рецепторний потенціал мікроворсинок, а потім потенціал дії нервового волокна.

Провідні шляхи нюхового аналізатора

Аксони рецепторних клітин, об’єднуючись в пучок, йдуть до нюхової цибулині, де знаходиться другі нейрони. Волокна клітин нюхової цибулини утворюють нюховий тракт, який має трикутне розширення і складається з декількох пучків. Пучки нюхового тракту проходять в різні структури мозку: мигдалину, гіпоталамус (відповідають за емоційний компонент нюху), ретикулярну формацію, орбіт-фронтальну кору, препериформну кору і периформну частку, в нюхову цибулину протилежної сторони. Центральний відділ аналізатора знаходиться в області звивини морського коня. Пахучі речовини сприймаються також вільними закінченнями волокон трійчастого нерва (5 параЧМН).

Людина здатна розрізняти різноманіття запахів. Виділяють сім основних, або первинних, запахів: камфароподібний, квітковий, мускусний, м'ятний, ефірний, гнильний, гострий. Різноманіття запахів пов'язано зі змішанням первинних запахів. Існує так звані ольфактивні речовини, що дратують тільки нюхові рецептори. До них відносяться: запах гвоздики, лаванди, анісу, бензолу та ін. – це речовини першої групи. До другої відносяться змішані речовини, які подразнюють не лише нюхові клітини, але і закінчення трійчастого нерва. Гострота нюху визначається порогом нюхової чутливості – це мінімальна кількість пахучого речовини, яка відчувається як відповідний запах. Зниження гостроти нюху – гіпоосмія, повна втрата – аносмія, підвищення почуття нюху – гиперосмія, неправильне сприйняття запахів – паросмія.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Структурно-функціональна організація ноцицептивної та антиноцицептивної систем.	\|	Поняття “культурного шоку” і шляхи його розв’язання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.