Профілактика ЙДЗ

ВПЛИВ НЕСТАЧІ ЙОДУ НА ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ

Епідеміологічні критерії ЙДЗ

Традиційно одним із головних показників забезпечення організму йодом вважається маса ЩЗ. Відповідно до нових критеріїв ВООЗ, збільшення понад норму її розмірів у 5-ти або більше відсотків дітей шкільного віку свідчить про наявність у регіоні зобної ендемії. Розміри ЩЗ можна визначати двома методами — пальпаторним і сонографічним. Останній вважається точнішим, принаймні стосовно розмежування норми та невеликих ступенів збільшення, крім того, дає уяву про структуру залози.

Концентрація йоду в сечі — показник, який адекватно відображає його споживання. Через значні індивідуальні коливання цей метод придатний лише для епідеміологічного дослідження. Якщо медіана екскреції йоду із сечею перевищує 100 мкг/л, то в даній популяції дефіцит йоду відсутній, і навпаки. З епідеміологічною метою рекомендується використання ще двох критеріїв — концентрацій у крові ТТГ і тиреоглобуліну. Не зайвим буде нагадати, що високий рівень ТТГ у крові новонароджених є надійним маркером вродженого гіпотиреозу.

Плід	Висока перинатальна смертність. Вроджені аномалії розвитку. Неврологічний креатинізм: відставання психічного розвитку, глухонімота, спастична диплегія. Мікседематозний креатинізм: затримка фізичного розвитку, відставання у психічному розвитку. Психомоторні порушення
Немовлята	Висока смертність. Вроджений зоб. Вроджений гіпотиреоз.
Діти та підлітки	Зоб. Ювенільний (субклінічний) гіпотиреоз: зниження інтелекту, затримка фізичного розвитку, порушення становлення репродуктивної функції.
Дорослі	Зоб. Субклінічний гіпотиреоз: зниження інтелектуальної та фізичної спроможності, схильність до гіперхолестеринемії.
Жінки репродуктивного віку	Зоб. Анемія. Порушення репродуктивної функції: неплідність, невиношування вагітності, передчасні пологи.

Незважаючи на широку розповсюдженість, ЙДЗ підлягають ефективній первинній профілактиці. Вона, певна річ, скерована на “нейтралізацію” головного етіологічного чинника — йодної недостатності. При цьому враховують рекомендацію Міжнародної ради з контролю за ЙДЗ підтримувати мінімальне щоденне надходження йоду в організм на рівні 90—200 мкг (залежно від віку). Доцільно розрізняти такі форми (рівні) йодної профілактики.

1. Загальна (масова, універсальна) — розрахована на всіх жителів ендемічного регіону, повинна здійснюватися постійно. З цією метою найкраще себе зарекомендувала домішка йодиду до кухонної солі, запроваджена 1922 року в Швейцарії і яка на сьогодні застосовується більш, ніж у 50 країнах. У ряді держав Африки, Азії та Південної Америки з важкою нестачею йоду ефективною виявилась профілактика за допомогою йодованої олії шляхом внутрішньом’язового або перорального застосування.

2. Індивідуальна — додаткове введення йоду певним контингентам населення, насамперед:

l дітям та підліткам, особливо під час пубертату

l вагітним та годувальницям,

крім того:

l при позитивному родинному анамнезі (зоб)

l особам, що тимчасово проживають у йододефіцитному регіоні

l пацієнтам, які завершили курс лікування ендемічного зоба.

Методика проведення:

l дошкільнятам — з розрахунку 100 мкг/д йоду

1. l школярам і дорослим — 150—200 мкг/д або 1—1,5 мг 1 раз на тиждень (наприклад, антиструмін чи тиройод-депо). застосування антиструміну, в якому міститься 1 мг йодиту калію (діти, вагітні і годуючі матері). Дошкільні заклади - 1/2 таб. в тиждень, в школах до 7 класу по 1 таб., а старшим школярам, вагітним по 2 таб. в тиждень.

Світовий досвід переконливо доводить необхідність та високу результативність йодної профілактики. Завдяки ефективним профілактичним заходам практично позбулися наслідків йодного дефіциту США, Великобританія, Норвегія, Швеція, Фінляндія, Швейцарія та низка інших держав. З іншого боку, численні країни Африки та Південно-Східної Азії саме через відсутність національних програм профілактики продовжують залишатись вогнищами екстремальної нестачі йоду. На жаль, в Україні захворюваність на ендемічний зоб, починаючи вже з 70-х років, неухильно зростала, що пов’язане спочатку з послабленням уваги до цієї важливої медико-соціальної проблеми, а згодом — з відвертим нехтуванням системою запобіжних заходів.

Отже, йодна профілактика — це безальтернативний, надійний, простий та загалом безпечний шлях, який дає змогу запобігти розвиткові ЙДЗ, а також певною мірою протидіяти радіаційному ураженню ЩЗ на випадок можливих техногенних катастроф.У зв’язку з цим на сучасному етапі постають такі завдання:

1) визначення географії йододефіцитних регіонів;

2) організація періодичних масових обстежень населення, особливо дітей, на наявність зоба та порушень функцій ЦНС з використанням загальновизнаних критеріїв;

3) відродження системи йодної профілактики (масової та індивідуальної);

4) налагодження інформаційного забезпечення — як для широкого кола медичних працівників, так і для населення — стосовно йодного дефіциту та його наслідків.

Виконання окреслених завдань передбачає зростання ролі ендокринологічних диспансерів та кафедр ендокринології медичних вищих навчальних закладів, які мають стати організаційно-методичними та науковими центрами з вирішення даної проблеми. Навколо них повинні об’єднатися лікарі суміжних спеціальностей, середній медичний персонал, представники освіти та інших професій, адже лише спільними зусиллями можна ліквідувати ЙДЗ в Україні. Настав час це усвідомити всім, хто не байдужий до проблем здоров’я нації, кого хвилює доля майбутніх поколінь.

ДОБОВА ПОТРЕБА ОРГАНІЗМУ ЛЮДИНИ В ЙОДІ (Міжнародний комітет з контролю за йододефіцитними порушеннями)

Група населення	Вік	Потреба у йоді (мкг/добу)
Діти	до 1 року 1-3 роки 4-6 років 7-9 років 10-12 років 13-14 років 15-18 років	90-120 120-130 140-150 180-200
Дорослі	19-35 років 36-50 років 51-65 років старше 65 років
Вагітні		Додати 30 мкг/добу до вікової норми
Лактація		Додати 60 мкг/добу до вікової норми

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
КРИТЕРІЇ ВАЖКОСТІ ЗОБНОЇ ЕНДЕМІЇ	\|	Етіологія гіпотиреозу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.