Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Лекція 5. Профілактика злочинності

Література

1. Уманців Ю., Активізація процесів злиття та поглинання як чинник глобалізації світової економіки//Підприємництво, господарство і право.-К.-2004.-№2.– С. 129-131.

2. Бойцун О.І., Аналіз показників фінансової відкритості економіки країни//Фінанси України.-К.-2005.-№5.– 72-78.

3. Глібов Р., Аналіз пропозиції на світовому ринку продовольчої продукції тваринного походження//Економіка АПК.-К.-2007.-№2.– С. 133-137.

4. Романків І., Аналіз розвитку ринку послуг у сучасній світовій економіці//Наукові записки.-Тернопіль.-2005.-№1(Вип.14).– С. 82-85.

5. Балян А., Аналіз системи єврорегіональної співпраці прикордонних регіонів Угорщини//Економіст.-К.-2005.-№10.– С. 69-71.

6. Петрова Г.Є., Аналіз сучасного стану зовнішньої торгівлі України//Держава та регіони.-Запоріжжя.-2006.-№4.– С. 262-267.

7. Корнієнко Є., Аналіз та прогнозування показників зовнішньої торгівлі України: роль факторів РЕОК, зовнішнього та внутрішнього попиту/ Є.Корнієнко, Н.Шаповаленко;/Вісник Національного банку України.-К.-2006.-№7.– С. 24-31.

8. Варенко А., Арабські країні Близького Сходу в сучасному процесі глобалізації: порівняльно-політичний аспект//Актуальні проблеми міжнародних відносин.-К.-2004.-№43,Ч.2.– С.39-41.

9. Семесько В., Аутсорсинг і перспективи розвитку транспортної логістики//Економіка та держава.-К.-2006.-№1.– С. 57-59.

10. Лігоненко Л.О., Аутсорсинг як інструмент оптимізації та підвищення ефективності бізнесу/ Л.О.Лігоненко, Ю.Ю.Фролова;/Актуальні проблеми економіки.-К.-2005.-№6.– С. 115-125.

11. Павлюк С.М., Базельські принципи: світовий досвід упровадження та застосування/ С.М.Павлюк, В.А.Кажан;/Фінанси України.-К.-2006.-№10.– С. 116-122.

12. Полтарак Н., Базисні умови постачання в зовнішньоекономічній торгівлі/ Н.Полтарак, О.Радіонова;/Економіка АПК.-К.-2002.-№2.– С.31-33.

13. Циганов С.А., Банки на фондовому ринку країн із трансформаційною економікою//Актуальні проблеми міжнародних відносин.-К.-2005.-№53,Ч.2.– С. 216-222.

14. Макуха С., Валютна політика України в контексті економічної глобалізації//Підприємництво, господарство і право.-К.-2002.-№11.– С. 126-128.

15. Резнікова О., Валютне регулювання на міждержавному рівні та його вплив на національну валютну систему//Банківська справа.-К.-2001.-№4.– С.50-52.

16. Белінська Я., Валютний механізм і принципи його структурування//Економіка України.-К.-2006.-№5.– С. 19-27.

17. Козюк В.В., Валютні резерви в глобальних умовах//Фінанси України.-К.-2007.-№2.– С. 127-137.

18. Ноговіцина Ю.О., Вжиття заходів з метою імплементації на національному рівні положень Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН з питань зміни клімату//Актуальні проблеми міжнародних відносин.-К.-2006.-№63,Ч.II.– С. 67-71.

19. Шевчук В., Взаємодія ВВП і промислового виробництва та зовнішньої рівноваги у країнах Східної Європи і Балтії//Журнал Європейської економіки.-Тернопіль.-2004.-№4,т.3.– С. 399-426.

20. Гельфандбейн Л.В., Взаємодія глобальних та регіональних інститутів у процесі регулювання світової торгівлі//Актуальні проблеми міжнародних відносин.-К.-2005.-№52,Ч.2.– С.114-116.

21. Чанон Т., Визначення впливу валютного курсу на збалансування обсягів зовнішньої торгівлі//Вісник Київського національного торговельно-економічного університету.-К.-2001.-№3.– С. 13-19.– (Вісник Київського національного торговельно-економічного університету)

22. Юрій С., Відкрита економіка в глобальному просторі: митно-торговельний аспект/ С.Юрій, І.Іващук;/Вісник економічної науки України.-2006.-№1.– С. 174-180.

23. Шергін С., Відповідальність лідерів і доля аутсайдерів. Гострі колізії сучасної міжнародної системи в умовах глобалізації//Політика і час.-К.-2006.-№7-8.– С. 49-61.

24. Парахонський Б., Відстаючи від еволюції суспільства. Глобалізація, міжнародне право та міжнародна безпека/ Б.Парахонський, Я.Троцький;/Політика і час.-К.-2005.-№12.– С. 7-18.

25. Міжнародні валютно-кредитні відносини:Пiдручник/За ред. А.С.Фiлiпенка.– К.:Либiдь, 1997.– 208с

26. Світова економіка:Підручник/Філіпенко А.С., Будкін В.С., Веклич ОО.– К.:Либідь, 2000.– 582с.

27. Савельєв Є.В., Міжнародна економіка: теорія міжнародної торгівлі і фінансів:Підручник/За ред. Устенка О.А.– Тернопіль:Економічна думка, 2001.– 504с

28. Козик В.В., Міжнародні економічні відносини:Навчальний посібник/ В.В.Козик, Л.А.Панкова, Н.Б.Даниленко.– К.:Знання-Прес, 2001.– 277 с.

29. Світова економіка:Підручник/ А.С.Філіпенко, В.С.Будкін, О.О.Веклич, С.Д.Годун.– К.:Либідь, 2001.– 582 с

30. Осика С.Г., Світова організація торгівлі:Підручник/ С.Г.Осика, В.Т.Пятницький.– К.:К.І.С., 2001.– 491 с

31. Світова економіка:Підручник/ А.С.Філіпенко, В.С.Будкін, О.О.Веклич, С.Д.Годун.– 2-ге вид., стер.– К.:Либідь, 2002.– 582с

32. Система світової торгівлі:Практичний посібник/Пер. з англ.– 2-ге вид.– К.:К.І.С., 2002.– 348с

33. Дахно І.І., Світова економіка:Навч. посібник.– К.:ЦНЛ, 2006.– 264с

34. Мочерний С.В., Світове господарство в умовах глобалізації:Монографія/ С.В.Мочерний, Я.С.Ларіна, С.В.Фомішин.– К.:Ніка-Центр, 2006.– 200с.

Стан правопорушень та злочинності в суспільстві.

Поняття, принципи та форми профілактики злочинності.

Індивідуальні профілактичні заходи.

Література

1. Закон України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року.

2. Закон України "Про адміністративний нагляд за особами, звільнених з місць позбавлення волі" від 01 грудня 1994 року.

3. Указ Президента України "Про додаткові заходи щодо поліпшення діяльності органів внутрішніх справ та громадських формувань з охорони громадського порядку" від 16 червня 1999 року.

4. Аванесов Г.А. “Криминология й социальная профилактика”. - Москва, 1980 г.

5. Блувштейн Ю.Д. й другие “Профилактика преступлений”.- Минск, 1986 г.

1. Стан правопорушень та злочинності в суспільстві.

Однією з найгостріших проблем сьогодення є правопорушення неповнолітніх та молоді. За офіційними даними Державного комітету статистики України, протягом 2004 року кількість злочинів, скоєних неповнолітніми та молоддю, становила майже 120 тисяч. В останні роки спостерігається зменшення кількості злочинів, скоєних неповнолітніми, в містах Києві, Севастополі та 21 області, зокрема Кіровоградській (-35,1%), Миколаївській (-28,8%), Київській (-29,1%), Житомирській (-25,0%), Дніпропетровській (-19,3%). Разом з тим, криміногенна ситуація в ряді регіонів залишається складною. Зареєстровано зростання кількості злочинів серед неповнолітніх у Львівській (29,2%), Чернігівській (1,8%), Чернівецькій (1,0%) областях та Республіці Крим (1,5%).

Проблема залишається актуальною ще й тому, що кількість засуджених підлітків та молоді складає понад 50% від загальної кількості засуджених. Кожен другий злочин неповнолітніх - тяжкий. Зростає злочинність серед дівчат. На 20% збільшилася рецидивна злочинність. До 70% молодих людей, які скоїли протиправні дії, перебували у нетверезому стані. Майже 40% підліткових правопорушень мають груповий характер. Змінилася соціальна характеристика і структура злочинних підліткових угрупувань. Сьогодні їх чисельність складає не 3-5, а 50, 100 і більше чоловік.

З кожним роком злочинність набуває все більшого і більшого розмаху. Вона щоденно у всьому світі забирає десятки тисяч людських життів, приносить людям великі страждання та муки, спричинює суспільству велику майнову та моральну шкоду. Тільки в Україні від рук злочинців щоденно в середньому гине 12 чоловік.

З нею можна боротися застосовуючи різні засоби і методи, до яких, зокрема, можна віднести:

· наявність добре розробленої законодавчої бази;

· встановлення жорстких санкцій;

· професіоналізм працівників ОВС по розкриттю злочинів та встановленню злочинців;

· утримання злочинців тривалий час в місцях позбавлення волі;

· звільнення з посади та інші.

На сьогоднішній час вчені всього світу нараховують десь біля 400 факторів. Але незважаючи на це, закономірністю є те, що формування особистості злочинця, життєвого шляху людини, не проявляється несподівано одночасно з фактом скоєння злочину. Особистість злочинця, його злочинний намір та якості формується поступово.

Відомо, що злочину передує декілька антигромадських проступків. Ці дії починаються з виникнення окремих негативних властивостей, що проявляються в менш небезпечних діях і, поступово розвиваючись, стають закономірним явищем протиправної поведінки, сталою звичкою, коли вже і вбивство не викликає жалю. В одних людей факт такої протиправної поведінки може проявитись скоро, в інших - наприкінці свого життя, ще в інших - ніколи. Злочин уже є завершальним етапом, "вінком" такого процесу. Тому надзвичайно важливим є питання профілактики злочинності,

2. Поняття, принципи та форми профілактики злочинності.

Під профілактикою злочинності слід розуміти спеціальний вид діяльності уповноважених на це державних органів, громадських формувань і окремих осіб, спрямований на здійснення системи певних заходів з виявлення та усунення причин і умов, що сприяють скоєнню злочинів та вплив на осіб, що схильні до протиправних дій.

По іншому, профілактика злочинності - це своєрідний, найбільш гуманний спосіб боротьби зі злочинністю, засіб підтримання належного рівня правопорядку в суспільстві, забезпечення прав і законних інтересів громадян.

Профілактика злочинності, як і кожна дисципліна, грунтується на певних принципах, панівних загальних положеннях, недотримання яких може потягнути за собою ряд негативних наслідків та звести нанівець проведену в цьому напрямку роботу.

До таких принципів насамперед відносяться:

1. Законність – тобто, дотримання під час проведення профілактичної роботи приписів нормативних актів.

2. Гуманізм — тобто, моральне людяне ставлення до об’єкта профілактики. Недопустимо застосовувати під час проведення профілактичної роботи до осіб фізичне насильство, приниження людської гідності тощо. Бувають непоодинокі випадки, коли працівники міліції під час затримання осіб, проведення допитів та інших дій вдаються до застосування спеціальних методів (залякування, фізичний, психічний тиск). Такі дії згідно діючого законодавства недопустимі. По-перше, особи, що вдаються до таких методів, можуть підпадати під дію кримінального закону. З іншої сторони, такі дії викликають озлобленість у винних осіб, і ні про який виховний вплив не може бути і мови. Тому повинна бути пріоритетність методів переконання над методами примусу.

3. Індивідуальний підхід. Цей принцип означає, що до кожної особи слід підійти під час проведення профілактичної роботи з урахуванням її індивідуальних вольових, психічних, професійних та інших особливостей. Що може бути дієвим для однієї особи, те може бути шкідливим (протипоказаним) для іншої.

4. Комплексність. Найбільш дієвий результат приносить не окремий якийсь засіб профілактики, а цілий комплекс, які гармонійно один одного доповнюють. У випадку, якщо не спрацює один, тоді можуть спрацювати інші.

5. Своєчасність – тобто, профілактична робота повинна бути здійснена своєчасно, щоб не дати злочинному наміру перерости в конкретні дії, злочинний акт, так як тоді вже злочин попереджати пізно.

Розрізняють в кримінології дві форми профілактики:

• рання;

• безпосередня, що мають за мету недопущення злочинних дій на певному етапі виникнення чи реалізації злочинного умислу.

Якщо певна робота проводиться з особами ще на першому етапі можливого становлення особи на злочинний шлях, то така робота називається ранньою профілактикою. Коли вже особа знаходиться на стадії підготовлення до злочину до моменту добровільної відмови від нього, то тут діє безпосередня профілактика стосовно даного злочину.

3. Індивідуальні профілактичні заходи.

1. Винесення офіційного застереження про недопустимість антигромадської поведінки. Особам, які постійно порушують громадський порядок, зловживають спиртними напоями, вживають наркотичні засоби, дебоширять, не приймають заходів з виховання своїх дітей, органами внутрішніх справ може бути оголошено офіційне застереження, що у випадку, коли вони не змінять своєї поведінки в подальшому, можуть бути піддані заходам адміністративного впливу (позбавлення батьківських права, направлення на примусове лікування, визнання недієздатними тощо).

2. Взяття на профілактичний облік.

3. Встановлення адміністративного нагляду.

4. Притягнення винних до встановленої законом адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Проте, як би не підходили працівники міліції до проблеми надійної охорони правопорядку, як би не вдосконалювали форми і методи роботи в цьому напрямку, зрозуміло одне: без тісної взаємодії з громадськістю, без підтримки населення ця робота не може бути успішно вирішена. Створення обстановки нетерпимості до будь-яких проявів порушення правопорядку, залучення до боротьби з ними широких верств населення, громадських формувань і організацій - ось ті конкретні кроки, які зараз слід здійснювати, щоб домогтися поставленої мети. Як показує статистика, найбільша кількість злочинів розкривається і попереджається правоохоронними органами за повідомленнями громадян.

Працівникам правоохоронних органів слід вдаватися до пошуку нових шляхів профілактики злочинів. До них можна віднести:

- організація охорони багатоповерхових будинків особами, що в них проживають;

- залучення до такої роботи двірників;

- укріплення вхідних дверей під’їздів металевими решітками;

- ширше залучати до профілактичної роботи служителів церкви, які б у своїх проповідях наголошували на згубному впливу алкогольних напоїв, наркотичних засобів;

- відновлення сільської варти, загонів охорони мікрорайону, пунктів охорони правопорядку.

У літературі щодо запропонованих суб’єктів профілактичної діяльності зустрічаються різні точки зору. Зокрема вказується, що, якщо особа чи орган не пов’язані з іншими суб’єктами профілактичної діяльності по вертикалі чи горизонталі та не мають владних повноважень, то вони не можуть бути визнані суб’єктами профілактики злочинності.

Тому, виходячи з цього, орган, організації чи особи, які безпосередньо беруть участь в недопущенні злочинів на різних стадіях злочинної діяльності, всіляко протидіють злочинним проявам:

- сигналізують компетентним органам про криміногенні явища та процеси щодо осіб, які хочуть скоїти правопорушення;

- проводять з особами, які хочуть стати на злочинний шлях, профілактичну роботу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Економічні аспекти безпеки світової економіки	\|	Лекція 6. Профілактика незайнятості

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.