• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Колізійні питання відносно форми заповіту.

Через законодавчі відмінності різних країн щодо здат­ності до складання заповіту в колізійному праві багатьох країн природно існує норма щодо вибору права для питань про здатність до складання заповіту, хоча варіації на тему колізійних прив'язок визначаються своєю різноманітністю в межах особистого закону. Усі закони виходять із застосу­вання особистого закону спадкодавця на момент волевияв­лення і здатності особи до складання і відміни заповіту.

Колізійні питання відносно здатності до складання заповіту.

Друга колізія в міжнародному спадкуванні — це колізія відносно здатності до складання заповіту.

Необхідність існування колізійних норм стосовно здатності до складання заповіту зумовлена, зокрема, значними відмінностями у цивільному у цивільному праві різних країн щодо набуття вказаної здатності. Так, у Франції, Швейцарії, Англії, більшості штатів США здатність до складання здатність до складаня заповіту виникає з повноліттям – 18 років, за правом Німеччини, Франції – 16 років. З 14 років скла­дають заповіт у деяких штатах США.

Так, заповідальна здатність визначається законом гро­мадянства в Чехії, Туреччині, Таїланді. Естонія надає пріо­ритет закону країни перебуванні на час складання, зміни, відкликання заповіту; для Литви вирішальним є закон місця складання заповіту; Монголія надає перевагу пост­ійному місцю проживання; Італія — національному зако­ну. Лише деякі країни допускають кілька альтернативних колізійних прив'язок. Законодавство Швейцари встанов­лює прив'язки до місця проживання, звичайного перебуван­ня, громадянства на момент розпорядження. Ліхтенштейн надає найбільш широке коло можливостей для вибору пра­ва в питанні заповідального розпорядження: обирати мож­на серед вітчизняного правопорядку на момент юридичної дії або смерті, звичайного місця перебування на момент юри­дичної дії або смерті і права Ліхтенштейну.

Третя колізія спадкування в МПП — це колізія стосовно форми заповіту.

На форму заповіту завжди впливали історичні та куль­турні традиції права даного суспільства. Наприклад, за доби класичного візантійського приватного права для складан­ня усного заповіту вимагалася наявність семи свідків, які виконували обов'язкові формальності; на той час вже існу­вала можливість складання «пільгового заповіту для пев­них категорій осіб: воїнів, мандрівників. Так, «поранений воїн взагалі міг залишити заповіт кров'ю на щиті, піхвах чи мечем на землі».

Сьогодні загальновизнаною аксіомою є те, що форма заповіту не повинна бути складною і обтяж­ливою, що перешкоджало б можливості скласти заповіт. Проте, заповіт, складений без дотриман­ня встановленої форми, може бути визнаний недійсним.

Національні законодавства часто встановлюють різно­манітні форми заповіту. Так, публічний заповіт (можливий у Німеччині, Франції, Японії, Швейцарії) зазвичай складається за участі нотаріуса та свідків. Цивільні кодекси багатьох країн (США, Італії, Франції, Німеччини) допуска­ють олографічний заповіт, який повинен бути власноручно написаний, підписаний і датований спадкодавцем, а потім переданий нотаріусу в закритому конверті. У деяких краї­нах можна скласти, хоча і з деякими обмеженнями, усний заповіт за участі свідків (Німеччина, США), а також взаємні заповіти, які відомі в англо-американському праві, що містять взаємні зобов'язання заповідачів.

В Англії прийняли одну форму заповіту: письмовий до­кумент, підписаний заповідачем чи особою за його вказів­кою, завірений не менш як двома свідками. Заповіт може бути написаний, надрукований, оформлений у вигляді криптограми; можливе поєднання надрукованого й написа­ного текстів.

Читайте також:

1. IV. Питання самоконтролю.
2. V. Питання для самоконтолю
3. V. Питання туристично-спортивної діяльності
4. VI . Екзаменаційні питання з історії української культури
5. А.1 Стан , та проблемні питання застосування симетричної та асиметричної криптографії.
6. А/. Форми здійснення народовладдя та види виборчих систем.
7. Автоматизовані форми та системи обліку.
8. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
9. Акредитив та його форми
10. Активні форми участі територіальної громади у вирішенні питань ММС
11. Актуальні питання управління земельними ресурсами та їх охорони
12. Аналогія права - вирішення справи або окремого юридичного питання на основі принципів права, загальних засад і значення законодавства.

Переглядів: 729