Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Колізійні питання відносно форми заповіту.

Через законодавчі відмінності різних країн щодо здат­ності до складання заповіту в колізійному праві багатьох країн природно існує норма щодо вибору права для питань про здатність до складання заповіту, хоча варіації на тему колізійних прив'язок визначаються своєю різноманітністю в межах особистого закону. Усі закони виходять із застосу­вання особистого закону спадкодавця на момент волевияв­лення і здатності особи до складання і відміни заповіту.

Колізійні питання відносно здатності до складання заповіту.

Друга колізія в міжнародному спадкуванні — це колізія відносно здатності до складання заповіту.

Необхідність існування колізійних норм стосовно здатності до складання заповіту зумовлена, зокрема, значними відмінностями у цивільному у цивільному праві різних країн щодо набуття вказаної здатності. Так, у Франції, Швейцарії, Англії, більшості штатів США здатність до складання здатність до складаня заповіту виникає з повноліттям – 18 років, за правом Німеччини, Франції – 16 років. З 14 років скла­дають заповіт у деяких штатах США.

Так, заповідальна здатність визначається законом гро­мадянства в Чехії, Туреччині, Таїланді. Естонія надає пріо­ритет закону країни перебуванні на час складання, зміни, відкликання заповіту; для Литви вирішальним є закон місця складання заповіту; Монголія надає перевагу пост­ійному місцю проживання; Італія — національному зако­ну. Лише деякі країни допускають кілька альтернативних колізійних прив'язок. Законодавство Швейцари встанов­лює прив'язки до місця проживання, звичайного перебуван­ня, громадянства на момент розпорядження. Ліхтенштейн надає найбільш широке коло можливостей для вибору пра­ва в питанні заповідального розпорядження: обирати мож­на серед вітчизняного правопорядку на момент юридичної дії або смерті, звичайного місця перебування на момент юри­дичної дії або смерті і права Ліхтенштейну.

Третя колізія спадкування в МПП — це колізія стосовно форми заповіту.

На форму заповіту завжди впливали історичні та куль­турні традиції права даного суспільства. Наприклад, за доби класичного візантійського приватного права для складан­ня усного заповіту вимагалася наявність семи свідків, які виконували обов'язкові формальності; на той час вже існу­вала можливість складання «пільгового заповіту для пев­них категорій осіб: воїнів, мандрівників. Так, «поранений воїн взагалі міг залишити заповіт кров'ю на щиті, піхвах чи мечем на землі».

Сьогодні загальновизнаною аксіомою є те, що форма заповіту не повинна бути складною і обтяж­ливою, що перешкоджало б можливості скласти заповіт. Проте, заповіт, складений без дотриман­ня встановленої форми, може бути визнаний недійсним.

Національні законодавства часто встановлюють різно­манітні форми заповіту. Так, публічний заповіт (можливий у Німеччині, Франції, Японії, Швейцарії) зазвичай складається за участі нотаріуса та свідків. Цивільні кодекси багатьох країн (США, Італії, Франції, Німеччини) допуска­ють олографічний заповіт, який повинен бути власноручно написаний, підписаний і датований спадкодавцем, а потім переданий нотаріусу в закритому конверті. У деяких краї­нах можна скласти, хоча і з деякими обмеженнями, усний заповіт за участі свідків (Німеччина, США), а також взаємні заповіти, які відомі в англо-американському праві, що містять взаємні зобов'язання заповідачів.

В Англії прийняли одну форму заповіту: письмовий до­кумент, підписаний заповідачем чи особою за його вказів­кою, завірений не менш як двома свідками. Заповіт може бути написаний, надрукований, оформлений у вигляді криптограми; можливе поєднання надрукованого й написа­ного текстів.


Читайте також:

  1. IV. Питання самоконтролю.
  2. V. Питання для самоконтолю
  3. V. Питання туристично-спортивної діяльності
  4. VI . Екзаменаційні питання з історії української культури
  5. А.1 Стан , та проблемні питання застосування симетричної та асиметричної криптографії.
  6. А/. Форми здійснення народовладдя та види виборчих систем.
  7. Автоматизовані форми та системи обліку.
  8. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
  9. Акредитив та його форми
  10. Активні форми участі територіальної громади у вирішенні питань ММС
  11. Актуальні питання управління земельними ресурсами та їх охорони
  12. Аналогія права - вирішення справи або окремого юридичного питання на основі принципів права, загальних засад і значення законодавства.




Переглядів: 726

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Колізії щодо об'єкта спадкових відносин. | Тема 7. Організація безпечної та ефективної праці.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.