Поняття про психічне та фізичне здоров’я в професійній діяльності.

Професійне здоров’я – інтегральна характеристика функціонального стану організму людини, яка характеризує його здатність до певної професійної діяльності з заданою ефективністю і тривалістю впродовж заданого періоду життя, а також стійкість до супутніх несприятливих чинників цієї діяльності. Головним показником професійного здоров'я є працездатність.

Професійна працездатність в матеріальному виробництві розглядають як властивість працівника, який обумовлює потенційно доступний йому рівень продуктивності праці при фіксованому рівні якості результатів праці - продукції. Це цілісна інтегральна характеристика людини. Вона включає фізичні, розумові, духовні (моральні) і технологічні якості. Таким чином, це здібність до якісної праці. Професійну працездатність можна оцінювати на різних відрізках часу: за весь період трудової активності від початку трудової діяльності до пенсії; за час від початку роботи до професійної адаптації; від моменту адаптації до досягнення професійної майстерності вищого рівня; за період підтримання професійної майстерності в перед-пенсійний період. Її можна оцінювати за робочий день, за зміну, протягом години і т.д.

Спеціалісти засвідчують, що психологія окремо від фізіології не може пояснити зміст професійного і психічного здоров'я, свідомості, функціонального стану і структури складної діяльності людини (суспільної, мовної, технологічної, операторської та ін.) Ці завдання спроможна виконати психофізіологія, яка використовує методи фізіології для вивчення психічних станів. Наприклад, часто про стан психічного напруження свідчать такі ознаки, як: прилив крові до обличчя, прискорення пульсу і дихання, значне потовиділення та ін., а це в сукупності і є предмет вивчення психофізіологів.

Існує формальна характеристика індивідуальності людини, згідно з якою всі індивідууми поділяються на дві групи: ті, у яких темперамент керується почуттями, і ті, у яких — активністю або дією. До першої групи належать сангвініки і меланхоліки, до другої — холерики і флегматики.

Більш вдалу наукову основу визначення індивідуальних властивостей людини запропонував І. П. Павлов у 20 - 30-ті роки минулого сторіччя. Він встановив, що домінуючу роль у визначенні ознак індивідуальності відіграє центральна нервова система (ЦНС). Її індивідуальні властивості є провідними параметрами психофізіологічної організації людини. Згідно з цією теорією, збудливі і гальмівні реакції організму характеризуються трьома основними властивостями нервових процесів: силою, врівноваженістю і рухомістю. Співвідношення цих типологічних ознак і стало основою визначення типу ВНД, або темпераменту. І. П. Павлов також визначив додатково ще три типи ВНД людини, які враховують співвідношення двох сигнальних систем. Тип з переважанням першої сигнальної системи він назвав "художній", з другою — "розумовий", якщо переваги немає — це "середній" тип.

У зв’язку з тим, що визначення індивідуальних проявів нервової системи є вирішальним для встановлення типології ВНД, розглянемо їх особливості. Сила нервових процесів — характеризується здатністю тривало зберігати збудження.

Слабка нервова система швидко стомлюється, і це є її захисною реакцією. Як правило, чим слабкіша нервова система, тим чутливіша вона до дії подразників. У 50-ті роки ХХ ст. було встановлено, що сила нервової системи характеризується межею працездатності, стійкості до тривалих впливів помірної інтенсивності і до сильних короткочасних навантажень. До критеріїв оцінювання сили нервових процесів (або працездатності), згідно із сучасними уявленнями, належать:

- якість виконання завдання з переробки інформації щораз більшої складності;

- кількість переробленої інформації згідно з диференціюванням позитивних (правильних) і негативних (неправильних) подразників за певний час роботи в режимі «зворотнього зв’язку».

Врівноваженість нервових процесів— це баланс сили збудження і сили гальмування. Показниками таких властивостей є значення позитивних і гальмівних умовно-рефлекторних реакцій, певна кількість помилок (або правильних рішень) на позитивний і гальмівний сигнали, сталість фону умовно-рефлекторної діяльності та ін. Психологи цей баланс визначають за допомогою тестів, які враховують диференціювання сили, відстані, часу.

У результаті ретельного вивчення врівноваженості встановлено, що баланс є пов'язаний з рівнем активації в стані спокою. Він вищий у людей з врівноваженістю нервових процесів і нижчий, якщо переважають збудження і гальмування.

Рухомість нервових процесів визначається швидкістю функціонування нервових процесів і складається з таких показників:

- швидкість виникнення нервового процесу;

- швидкість руху нервового процесу (іррадіація і концентрація);

- швидкість зникнення нервового процесу;

- швидкість заміни одного нервового процесу іншим;

- швидкість утворення умовного рефлексу;

- легкість переробки сигнального значення умовних подразників і стереотипів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Самоактуалізація особистості, її соціальна активність, особистісний розвиток. Самооцінка.	\|	Соціально-психологічні та індивідуально-особистісні ознаки – це є другий ступінь вивчення аудиторії, спрямований на розкриття внутрішнього світу людини.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.