Прищитоподібні залози, їх гормони та функції, прояви гіпер- і гіпофункції.

ВИСНОВОК

до п’ятого питання:

Таким чином, гормони щитоподібної залози виконують наступні функції: посилення усіх видів обміну (білкового, ліпідного та вуглеводного); збільшення основного обміну і посилення енергоутворення в організмі; вплив на усі процеси росту, фізичний та психічний розвиток; стимуляція діяльності шлунково-кишкового тракту; збільшення частоти серцевих скорочень; підвищення температури тіла за рахунок посилення теплопродукції; збільшення збудливості симпатичної нервової системи.

Паращитоподібні (прищитоподібні) залози – це округлі або овальні тільця, розташовані на задній поверхні часток щитовидної залози (рис. 6). Їх виявили всього трохи більше ста років тому. Кількість цих тілець непостійне і коливається від 2 до 7 – 8, в середньому 4, по дві залози на кожну частку щитовидної залози. Довжина тілець дорівнює 4 – 8 мм, ширина 3 – 4 мм, товщина 2 – 3 мм. Загальна маса дуже незначна – всього близько 0,9 м. Розрізняють верхні та нижні близькощитоподібні залози.

Рисунок 6 – Прищитоподібні залози; вид ззаду.

Ендокринна функція паращитоподібних залоз полягає у виділенні гормону паратиреокріна, або паратгормону, який бере участь у регуляції фосфорно-кальцієвого обміну.

Видалення паращитоподібних залоз або зниження їх функції – гіпопаратиреоз – веде до зниження рівня кальцію в крові і підвищенню вмісту фосфору, при цьому підвищується збудження нервово-м'язової системи (збільшується кількість калію), виникають напади тонічних судом (тетанія). При нестачі в крові кальцію відбувається звільнення кальцію з кісток, що веде до розм'якшення кісток. Підвищена продукція паратгормону – гіперпаратиреоз – виникає при розвитку пухлин паращитоподібних залоз, супроводжується порушенням структури кісток та їх демінералізацією, збільшенням вмісту в крові кальцію і посиленням виділення фосфатів з сечею. Кальцій відкладається в незвичайних для нього місцях – в судинах, аорті, нирках.

Вилочкова залоза.

Розташована між грудиною і трахеєю (рис.7). Сьогодні вилочкову залозу розглядають як центральний орган імунітету, так як в ній відбувається дозрівання Т-лімфоцитів, які відповідають за клітинний імунітет, тобто здатність розпізнавати, знаходити і знищувати чужорідне.

Гормоном вилочкової залози є тимозин – це імуномодулятор, що впливає на вуглеводний обмін, обмін кальцію і нервово-м'язову передачу. Особливо великих розмірів вилочкова залоза досягає у дітей (35 г), у дорослих же відбувається інволюція (зворотний розвиток) тимуса.

Рисунок 7 – Вилочкова залоза (тимус)

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Гіпофункцій.	\|	Статеві залози, їх гормони.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.