Питання 1.

Узгодження правил систем електронних грошей

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 25.06.2008 № 178 банки, які здійснюють випуск електронних грошей в Україні, протягом шести місяців з дня набрання постановою чинності та в порядку, встановленому Положенням про електронні гроші, зобов’язані подати до Національного банку України для узгодження правила систем електронних грошей, за винятком:

· правил Національної системи масових електронних платежів;

· випуску банком наперед оплачених платіжних карток за договором, укладеним з платіжною організацією міжнародної платіжної системи, зареєстрованим Національним банком України в установленому законодавством України порядку.

Православна цивілізація теж є дочірньою, тому чіткого ареалу її зародження не спостерігається. Якщо говорити про її первісну (візантійську) гілку, то як унікальна спільнота вона починає формуватися з початком нової ери, однак своїх сутнісних ознак набуває з ІУ – У ст. Територія її розповсюдження – це регіони Балкан та Малої Азії. Вона увесь час змінювалась внаслідок воєн (в різні часи до складу Візантії входили Єгипет, Закавказзя, Італія, побережжя Північної Африки, міст Північного Причорномор’я), однак ці території входили до її складу непостійно. Натомість Балканський та Малоазійський півострови та територія Близького Сходу стали «колискою» православної конфесії, що породила специфічний тип мислення, систему світогляду, що і спричинило зародження православної цивілізації.

Територіально ці землі належали Римській імперії, а після її розділення – Візантії. Однак остання теж не могла утримувати свої кордони в недоторканості, і вони поступово зменшувалися, але завдяки тому, що Візантії вдалося хрестити ближніх сусідів на Балканах (болгар, сербів, волохів) і, пізніше, Русь, цивілізація не занепадала, а розвивалася.

Становище Візантії було дуже вигідним у тодішньому світі. Вона посідала землі посередині Середземноморського басейну, води якого здавна були основними шляхами сполучення між цивілізаціями. У Середні віки Візантія та її православні сусіди були сполучною ланкою між католицькою Європою та ісламським світом, уміло отримуючи вигоди з цього становища. З іншого боку, їм часто діставалося на горіхи від обох сусідських цивілізаційних утворень.

Клімат у цьому регіоні суттєво не змінився з часів античності і був субтропічним. Переважання гористої місцевості сприяло розвитку скотарства, однак основною галуззю залишалося землеробство. Щоправда, за рахунок нестачі територій, цей регіон відчував дефіцит хліба (а Єгипет Візантія втратила ще у УІІ ст.). Ситуація змінилася з охрещенням Русі, з якою встановилися тісні торгівельні контакти.

Іншим регіоном, який перебрав спадкоємність православ’я, була Київська Русь, а пізніше від Русі хрестилися угро-фінські племена на північно-східних околицях Європи. Після занепаду Русі та монголо-татарської навали вони стали на шлях власного державного розвитку, збираючи потрохи під себе старі руські території та приєднуючи нові. Так виник московський (згодом російський) варіант православ’я. Регіон, із якого почалось формування Московії-Росії, знаходився у найбільш віддаленому від торгівельних шляхів куті Європи, тому тамтешнє суспільство досить довгий час варилося у власному соку. Ця територія лежала у зоні помірного кліматичного поясу, клімат був суворим із довгими сніжними зимами. Територію покривали величезні лісові площі, тому деревина стала основним будівельним матеріалом тамтешнього люду. Через невелику густоту населення та наявність багатих і величезних природніх угідь, населення цих земель довгий час мало змогу жити патріархальним ладом, нічого суттєвого не міняючи у технологіях та побуті. Гальмували зміни також віддаленість від осередків цивілізації, тому патріархальний лад в окремих районах дожив аж до початку ХХ ст.

Однак, історичні обставини складалися так, що осередок православної цивілізації потрохи переходив із давніх розвинених балканських регіонів до щойно освоєних угро-фінських. Провадячи активну експансіоністську політику, Московська, а з 1721 р. – Російська держава освоїла величезні території і зробила сферою свого впливу землі від Карпат і Балтійського моря до Чукотки. Вся ця територія, рівної якій не було у світі, лежала у різних кліматичних зонах, неозорі родючі степи тут перемішувалися із непрохідними і неосвоєними тайговими лісами, а на півночі лежали тундрові луки. Широкі рівнини пересікали гірські хребти. Загалом, Росія в період свого розквіту (ХІХ ст.) розкинулась на північному сході Євразійського континенту, зайнявши близько 40 % його площі. Маючи в наявності такі значні територіальні, людські та матеріальні ресурси, володіючи виходом до трьох океанів (Атлантичного, Тихого та Північного), вона була однією з наймогутніших держав світу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Питання 2.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.