Обсяг і правила оформлення магістерської (дипломної) роботи

Рис. 1.1. Структура наукового дослідження

Обґрунтовуючи актуальність теми, дослідникові слід дотримуватися такої послідовності викладу матеріалу:

Сутність проблеми відображає основні найбільш гострі протиріччя між існуючим теоретичним знанням, і практичним станом питання дослідження.
Соціальний запитпідтверджує продиктовану зміною соціальних умов необхідність вирішення більш загальної проблеми педагогіки, складовою частиною якої є проблема пропонованого дослідження.
Запити практикимістять узагальнені дослідником вказівки на конкретні труднощі у вирішенні педагогічних задач, помилки і недоліки в роботі, пов'язані з відсутністю відповідних науково-обгрунтованих положень та рекомендацій, або прогресивні явища, які потребують узагальнення, аналізу і подальшої наукової розробки.
Запити наукивідображають необхідність запропонованого дослідження для розвитку самої науки (теоретичної та емпіричної); визначають місце проблеми дослідження в загальному науковому знанні; вказують на наукову спадковість розроблюваної теми (її проблеми).
Розроблюваність проблемипоказує існуючий ступінь (глибину та об'єм) розробленості проблеми у педагогіці та провідних по відношенню до неї науках, визначає, що зроблено попередником у даному напрямку і вказує, що виявилося невирішеним.
Ідея дослідження містить вказівки на основі (головні) напрямки дослідження та його концепцію.
Стратегія та завдання дослідження вказує на основні принципи та можливість зміни існуючого або розробки нового теоретичного знання.
Тактика дослідження визначає головні відомі науці теоретичні та методологічні положення, виходячи з яких варто розробляти теоретичні передумови пропонованого дослідження як засіб підвищення практичної ефективності педагогічних процесів або явищ.
Позитивний ефект, що може бути у результаті вирішення висунутої проблеми.

Основні компоненти вступу викладаються у такій послідовності: актуальність теми, мета, завдання, об'єкт, предмет, гіпотеза (концепція),методи дослідження, теоретико-методологічна основа, наукова новизна, практичне значення отриманих результатів, апробація результатів роботи, публікації, загальні відомості про структуру й обсяг роботи.

Основна частина дипломної (магістерської) роботи складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожний розділ починають з нової сторінки. У кінці кожного розділу формулюють висновки зі стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів.

У розділах основної частини подають аналіз літератури за темою і обґрунтовують вибір напрямків досліджень, виклад загальної методики й основних методів досліджень, експериментальну частину, відомості про проведені теоретичні чи експериментальні дослідження, аналіз і узагальнення результатів дослідження.

Стисло, критично висвітлюючи роботи попередників, випускник повинен назвати ті питання, що залишились невирішеними, і визначити свій внесок у розв'язання проблеми.

У другому розділі, як правило, обґрунтовують вибір напрямку досліджень, наводять методи вирішення завдань, розробляють загальну методику проведення дослідження. У теоретичних роботах розкривають методи розрахунків, гіпотези, що розглядають, в експериментальних – принципи дії та характеристики розробленої моделі діяльності, оцінки похибок вимірювань. У другому розділі може бути представлена авторська експериментальна програма (фрагменти програми), методика, модель, або технологія тощо.

У наступному розділі викладаються результати досліджень автора з висвітленням того нового, що він вносить у розробку проблеми. Дослідник повинен давати оцінку достовірності та вірогідності отриманих результатів, їх порівняння з аналогічними результатами вітчизняних і зарубіжних праць, обгрунтування потреби додаткових досліджень, оцінити негативні результати, які обумовлюють необхідність припинення подальших досліджень.

У загальних висновках викладають найбільш важливі наукові та практичні результати, отримані в роботі, обґрунтовують їх достовірність. Висновки формулюються відповідно до визначених у вступі завдань. Спочатку коротко оцінюють стан питання, розкривають методи вирішення поставленої в роботі наукової проблеми, її практичний аналіз з порівнянням і наголошенням на якісних і кількісних показниках отриманих результатів. За необхідності формулюють рекомендації щодо наукового та практичного використання експериментальних даних.

До додатків доцільно включати допоміжний матеріал: проміжні математичні доведення, формули та розрахунки; таблиці допоміжних цифрових даних, протоколи, акти впровадження, інструкції та методики, опис алгоритмів і програм вирішення завдань на ЕОМ, допоміжні ілюстрації (анкети, рисунки, фотографії, таблиці, протоколи, тощо), методичні рекомендації, авторські програми тощо.

Список використаних джерел слід розміщувати в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків. Іноземні (крім російських) джерела розміщуються в кінці списку.

6.1. Дипломну (магістерську) роботу набирають на комп'ютері і роздруковують на принтері з одного боку аркуша білого паперу формату A4 (210x297 мм) через 1,5 інтервали комп'ютерного набору тексту до 29-30 рядків на сторінці 14 кеглем. Допускається подання таблиць та ілюстрацій на аркушах формату A3.

6.2. Обсяг основного тексту магістерської роботи має становити не менше 100 сторінок, дипломної – не менше 60 сторінок комп’ютерного набору. Поля виставляють таких розмірів: ліве - 25-30 мм, праве - 15 мм, верхнє і нижнє -по 20 мм. Кегель друку повинен бути чітким, щільність тексту - однаковою.

6.3. Текст основної частини магістерської роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти. Заголовки структурних частин магістерської роботи: «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ», «ВИСНОВКИ», «ДОДАТКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ» - друкують великими літерами симетрично до набору. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою.

6.4. До загального обсягу магістерської роботи не входять додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Однак, усі сторінки зазначених елементів роботи підлягають суцільній нумерації.

6.5. Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків (діаграм), таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №. Першою сторінкою магістерської роботи є титульна, яка включається до загальної нумерації сторінок роботи. На титульній сторінці номер не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

6.6. Такі структурні частини магістерської роботи, як зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел, не мають порядкового номера. Всі сторінки, на яких розміщені згадані структурні частини роботи, нумерують звичайним чином. Не нумерують лише їх заголовки. Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ». Після номера крапку не ставлять, а з нового рядка друкують заголовок розділу.

6.7. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. У кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку подають заголовок підрозділу. Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. У кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: «1.3.2.» (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку подають заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка. Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

6.8. Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати в магістерській роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації й таблиці, розміщені на окремих сторінках, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, рисунок або креслення, розміри якого більші за формат аркуша A4, враховують як одну сторінку і розмішують у відповідних місцях після згадування у тексті або в додатках. Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках.

6.9. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в розділі роботи подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

6.10. Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) у межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу). Після цього вказується назва таблиці. Якщо в розділі роботи одна таблиця, її нумерують за загальними правилами. Якщо частина таблиці переноситься на іншу сторінку, слово «Таблиця» і її номер вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть: «Продовж, табл.» і вказують номер таблиці, наприклад: «Продовж. табл. 1.2».

6.11. Формули в роботі (якщо на них є посилання в тексті) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).

6.12. Під час написання роботи дослідник повинен посилатися на джерела, включені до бібліографії за текстом, після згадування про них у квадратних дужках вказують номер, під яким вони зазначені у списку використаних джерел, наприклад: [13], або [15, с. 9]. Якщо ж посилаються на кілька джерел, між ними ставиться крапка з комою, наприклад, [6; 12] або [1–7]. При посиланні на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, таблиці, формули, рівняння, додатки зазначають їх номери (зокрема: «у розділі 2», «відповідно до 2.3.4», «рис. 1.3л, «за формулою (3.1)», «у рівнянні (1.12)», «у додатку Б», «у табл. 1.2». У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації потрібно вказувати скорочено слово «дивись» (див.).

6.13. Додатки оформлюють як продовження магістерської роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку посилань на них у тексті роботи. Кожен додаток починається з нової сторінки, повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично до тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток » і велика літера, що позначає додаток, наприклад: Додаток А. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь.

6.14.Список використаних джерел містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після додатків. До бібліографічного опису вносять закони України, укази Президента України, постанови виконавчих і розпорядчих органів, статті, монографії, матеріали Інтернет-сайтів тощо. Відомості про джерела, включені до списку, необхідно подавати з обов'язковим наведенням назв праць відповідно до чинних вимог ВАК України №3 2008 року.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Структура дипломної і магістерської роботи	\|	Організація експериментальної роботи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.022 сек.