Контроль за діяльністю міжнародних корпорацій

Фінансовий контроль - особлива функція фінансів, метою якої є розкриття відхилень від прийнятих стандартів законності й ефективності керування фінансовими ресурсами, а при наявності таких відхилень - своєчасне прийняття відповідних коригувальних і превентивних заходів. Володіючи вартісним характером, він, на відміну від інших видів контролю, має місце у всіх сферах суспільного відтворення і супроводжує весь процес руху грошових фондів, а, тому, є об'єктивно необхідним додатком господарського механізму при будь-якому способі виробництва. Оскільки фінансова система охоплює усі види грошових фондів (як на федеральному і регіональному рівнях, так і на рівні окремих суб'єктів, що хазяюють), систему фінансового контролю комерційних організацій можна підрозділити на три основних рівні:

· міждержавний,

· державний,

· аудиторський (незалежний) і внутрішній фінансовий контроль організацій (здійснюваний, головним чином, підрозділом внутрішнього аудиту).

Контроль на міждержавному рівні здійснюється, як ми вже розглядали, Комітетом з міжнародних стандартів фінансової звітності. Крім КМСФЗ, питаннями обліку і контролю в міжнародному масштабі займаються ООН, Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) і Європейське співтовариство (ЄС).

Роль державного контролю на діяльність корпорацій у міжнародних операціях значно відрізняється в різних країнах світу. Це залежить від рівня розвитку економіки країни, політичної обстановки, участі держави в міжнародних організаціях.

Як правило, державний контроль виражається в аналізі експортно-імпортних операцій з метою регламентувати потоки ресурсів і цінної сировини шляхом квотування і ліцензування. Оскільки митне обкладання операцій у зовнішній торгівлі є однієї з найважливіших дохідних статей бюджету держави, то звітність і перевірка діяльності корпорації є важливою функцією державного контролю.

В багатьох країнах світу разом з державними контролем за бухгалтерським обліком та фінансовою звітністю існує так названий аудиторський незалежний контроль. Наприклад, в США та Великобританії аудиторський контроль має перевагу над державним. Основні бухгалтерські документи розробляються недержавними організаціями, і мають рекомендаційний характер. Крім того до рекомендацій незалежних аудиторів прислухаються й державні організації.

Важливе значення для формування систем регулювання мають заходи щодо гармонізації бухгалтерського обліку, застосовувані Європейським співтовариством, зокрема, Директиви ЄС.

Сутність ідеї гармонізації різних систем бухгалтерського обліку в рамках Європейського співтовариства полягає в тому, що в кожній країні може існувати своя модель організації обліку і система регулюючих її стандартів. Головне, щоб ці стандарти не суперечили аналогічним стандартам у країнах-членах ЄС, тобто знаходилися у відносній "гармонії" один з одним. Робота в цьому напрямку проводиться з 1961 р.

З метою формування концепції розвитку обліку в країнах ЄС була сформована Дослідницька група з проблем бухгалтерського обліку. Її діяльність розглядалася як складова частина програми гармонізації національних версій Закону про компанії. Результати цієї роботи опубліковані у виді нормативних документів, що були включені кожним членом ЄС у своє національне законодавство в сфері бухгалтерського обліку.

Європейське співтовариство, відоме також як Європейський загальний ринок, було створено в 1957 р. Зараз у нього входять 15 країн: Бельгія, Великобританія, Німеччина, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Франція, Швейцарія і Швеція. Готуються приєднатися ще 10 країн Центральної та Східної Європи.

Облікові Директиви ЄС являють собою юридичні документи, адресовані країнам-учасникам. Вони передбачають узгодження законодавств про компанії країн-членів Римського Договору і стосуються таких важливих облікових питань, як уніфікація фінансової звітності компаній (4-а Директива ЄС), консолідована фінансова звітність (7-а Директива ЄС), вимоги до кваліфікації аудиторів (8-а Директива ЄС).

Виконання Директив обов'язкове при значній свободі вибору форм і методів їхнього виконання.

4-а Директива ЄС визначає основні правила ведення бухгалтерського обліку, обов'язкові для всіх країн ЄС, але не носить характер міжнародного права. Тому вона виступає компромісом між державами, що входять до складу ЄС. З них найважливішу роль грають Франція і Німеччина з одного боку, і Великобританія - з іншого. Таким чином, Директива завжди реалізується шляхом обліку специфіки бухгалтерської системи в даній країні, а також обліку економічної і юридичної ситуації, і залишає волю вибору в таких питаннях, як структура і форми бухгалтерських звітів, методична розробка стандартів (норм).

Організація Об'єднаних Націй (ООН) також виявляє значну зацікавленість до проблем контролю, обліку і звітності. Це зв'язано з розширенням впливу МНК на світову економіку. Початок цієї діяльності прийнято відносити до 1973 р., коли була створена група фахівців, метою якої було вивчення впливу діяльності транснаціональних корпорацій на економічний розвиток і міжнародні відносини. У 1982 р. була створена Міжурядова робоча група експертів з міжнародних стандартів обліку і звітності, затверджена Економічною і соціальною радою ООН у структурі Центра транснаціональних корпорацій ООН. Група, аналізуючи звітну інформацію, засновує міжнародні організації, що займаються розглядом проблем обліку і звітності транснаціональних корпорацій; здійснює внесок у розробку національних і регіональних стандартів обліку; враховує інтереси країн, що розвиваються.

Що стосується інших видів контролю, то для різних країн характерні свої особливості.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Примітки до фінансової звітності	\|	Цілі і напрямки технологічної політики міжнародних корпорацій

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.