Відповідальність та контроль в державному управлінні.

Мотиваційний механізм являє собою сукупність видів мотивації, які мають правову основу, і який спрямований на реалізацію соціально-значущої мети державного управління. Також під мотиваційним механізмом розуміється діяльність спеціальних служб і різних нормативних актів, які направлені на те, щоб зацікавити держслужбовців виконувати свої функції більш якісно, з орієнтацією на тривалу перспективу.

Політична, економічна та соціальна мотивація в реалізації державного управління.

В наш час термін мотивація трактується по-різному.

В одному випадку – як сукупність факторів, які визначають активність особистості [2], в іншому – як процес спонукання членів організації до діяльності для досягнення цілей організації [3], в третьому – це поняття включає в себе всі види спонукань: мотиви, потреби, інтереси, намагання, цілі, мотиваційні установки чи диспозиції, ідеали [4].

Таким чином, термін мотивація вживається у двох напрямках. Перший напрямок розглядає мотивацію зі структурних позицій або як систему чинників, які зумовлюють поведінку (мотиви, цілі, потреби, наміри тощо). Другий напрямок розглядає мотивацію як процес або механізм, який стимулює і підтримує поведінкову активність на певному рівні. Мотивація тут є динамічним та циклічним процесом.

Відповідно, мотивація – це є складне комплексне соціально-економічне і психологічне поняття і трактувати його однозначно дуже важко. Якщо розглядати мотивацію у сфері державного управління, то тут слід розуміти, під поняттям мотивація можливість покращення державного управління шляхом залучення видів мотивації та мотиваційних моделей у систему державного управління, а також вплив цих видів та моделей на елементи цієї системи, включаючи й окремих осіб, що працюють в системі державного управління або мають непрямий зв’язок з ним.

Важливим поняттям для розуміння теми є розуміння такого поняття, як механізм державного управління.

До системи механізмів державного управління відносять такі механізми: політичний, економічний, соціальний, організаційний та правовий. Стосовно ж мотиваційного механізму державного управління, то, на думку Л. Артеменко, він є особливим явищем та утворенням, оскільки він не має чітко визначеного структури-носія, тому він відкидається або спотворюється всіма ланками апарату державного управління. [10].

Основними компонентами мотиваційного механізму є:

1) суб’єкти та об’єкти мотивації, що володіють системою факторів мотивації поведінки людей, тобто внутрішні фактори мотивації – творчість, потреби, настанови, інтереси, ціннісні орієнтації, мотиви, цілі;

2) до зовнішніх факторів належать: соціально-політичні умови, фінансова та податкова політика, законодавчі умови, виробнича сфера, житлово-побутові та сімейні умови, природно географічне середовище та ін [11].

Мотиваційний механізм державного управління передбачає такі способи мотивації, як матеріальний та нематеріальний.

Під матеріальним способом мотивації слід розуміти прагнення достатку, певного рівня добробуту, матеріального стандарту життя. Прагнення людини до поліпшення свого добробуту зумовлює необхідність збільшення трудового внеску, отже, і збільшення кількості, якості та результативності праці [13].

Під нематеріальним способом мотивації розуміють процес спонукання працівників за допомогою психологічних чинників. У даному випадку важливу роль відіграють внутрішні потреби та інтереси людини. Якщо давати розширене визначення, то нематеріальний спосіб мотивації є спрямованим на підвищення комплекс рушійних сил, що виключає матеріальні стимули, беручи за основу задоволення психологічних потреб та інтересів .

Можна зробити висновок, що політична, економічна та соціальна мотивація в державного управлінні базується на реалізації функцій держави.

1.Політико-адміністративні функції:

-оборона країни: утримання армії, мобілізаційна робота, участь військ у міжнародних миротворчих операціях;

-національна безпека;

-охорона кордонів та митниця;

-зовнішня політика: зовнішні зносини, представництво країни за кордоном, захист прав співвітчизників за межами країни, зовнішня економічна політика;

-забезпечення правопорядку: охорона прав і свобод громадян, боротьба зі злочинністю, охорона власності та фізичних осіб, попередження правопорушень;

-політика в інформаційній сфері.

Політико-адміністративні функції поділяють на внутрішньо- та зовнішньополітичні. Перші спрямовані на зміцнення відповідних суспільних відносин, державного устрою, визначають основні принципи функціонування державного механізму та є основним політичним засобом утримання та зміцнення державної влади, другі забезпечують стабільність міжнародного становища держави, захист інтересів громадян, збереження територіальної цілісності України.

2. Економічні функції державного управління:

-забезпечення правової бази і суспільної атмосфери, що сприяє ефективному функціонуванню ринкової економіки;

-загальна координація економічної політики;

-захист та заохочення конкуренції;

-регулювання грошового обігу та діяльності комерційних банків;

-контроль за оплатою праці;

-контроль за рівнем інфляції та зайнятості.

Держава покликана виконувати функції поєднання приватних і суспільних інтересів окремих індивідів, господарств, соціальних груп, зокрема, забезпечення ефективності функціонування ринкової економіки, справедливого розподілу доходів та сприяти макроекономічному зростанню і стабільності економіки.

4. Соціальні функції та гуманітарні функції.

Головним завданням на сучасному етапі державного розвитку є реальне втілення в життя конституційних принципів соціальної держави: вдосконалення ринку праці, створення адресної системи матеріальної допомоги, реформування медичного обслуговування.

Вирішення гострих соціальних проблем можна досягти лише спільними зусиллями через активне партнерство між урядом і громадянським суспільством.

До соціальних функцій належить гарантування найважливіших прав особистості: захист трудових прав громадян, захист прав споживачів, соціальний захист безробітних, охорона праці та безпечної життєдіяльності тощо. Для реалізації цих функцій держава має здійснювати адекватну до соціально-економічних реалій активну соціальну політику.

Важливою складовою основних функцій державного управління є належне функціонування та розвиток освіти, науки і культури, завдяки яким реалізується конституційне право кожного громадянина на одержання певного рівня освіти і залучення до культурних надбань.

Реалізація моделі державного управління забезпечується через дотримання законності та відповідальності у державному управлінні. Законність– прийняття й виконання державно-управлінських рішень за умов наявної системи правових норм та правил, що регламентують діяльність людей у всіх сферах суспільства. Результативність впливу держави на управлінські процеси визначається:

- практичною доцільністю влади, коли державно-управлінські рішення відповідають реальним інтересам суспільства;

- законністю дій влади, коли управлінські рішення не відхиляються від наперед встановлених та публічно оголошених шляхів дії;

- силою влади, коли держава добивається виконання управлінських рішень.

Законність це не тільки сукупність законів та правил, це неухильне та щоденне дотримання їх кожним членом суспільства. Формування правової держави означає дотримання законності в управлінні.

Реалізація принципу законності в державному управлінні наштовхується на внутрішню суперечність, що проявляється в наступному.

По-перше,суб’єкти державного управління самі здійснюють право встановлення та правозастосування (законодавча влади видає закони), але не завжди їх дотримуються.

По-друге, суб’єкти державного управління наділені контрольними владними функціями щодо дотримання законності, наслідком чого є як ефективність управління так і різного роду негативні явища (корупція, хабарництво тощо).

По-третє, в системі управління суспільством суб’єкти державної влади є центральною та визначальною ланкою, тому від системи цінностей, що реалізується цією владою й визначається суспільна природа законності.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Технологія процедури прийняття рішень в державному управлінні.	\|	Забезпечення законності в державному управлінні.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.