Психологічні аспекти організації життєдіяльності засуджених

Вище зазначалося, що важливим фактором впливу на психіку засудженого є режим відбування покарання. При цьому кожному виду ув’язнення відповідає свій режим — загальний, суворий, особливий. Режим слід трактувати не лише як фактор покарання, а й як фактор ресоціалізації особистості засудженого. Оскільки режим виправно-трудового закладу визначає щоденну життєдіяльність ув’язненого, остільки сама життєдіяльність засудженого повинна відповідати завданню його залучення до умов соціальної норми.

В існуючих в’язницях, таборах, колоніях тюремний режим більшою мірою виконує каральну функцію, обмежуючи засудженого у задоволенні найнасущніших потреб. Взяти, наприклад, норму житлової площі для ув’язненого — 2 м². При такій “нормі” він обмежений у задоволенні навіть кисню.

Що ж стосується тюрем, таборів і колоній, то в них часто має місце примусове утримання ув’язнених у барачних умовах із порушенням елементарних санітарногігієнічних вимог.

З психологічної точки зору недопустимим є спільне утримання ув’язнених незалежно від рівня їхньої моральнопсихологічної ураженості. Розпусний вплив закоренілих злочинців отримує в цих умовах додаткові стимули, формуючи сприятливі для цієї категорії осіб звичаї і традиції поведінки. Мікроклімат у таких групах, як правило, важкий, що пов’язано з частими конфліктними ситуаціями. Адже саме мікроклімат, головною складовою якого є характер взаємин у групі, суттєво впливає на формування поведінки засудженого як всередині самої малої групи, так і з персоналом виправнотрудового закладу. Особливо жорстоко травмується психіка молодих людей, які потрапили під вплив запеклих злочинців. Практика показує, що в таких умовах нестійка психіка юнака може мати незворотні психічні деформації.

Корисну пораду дають О. Глоточкін і В. Пирожков: “У процесі керівництва адаптацією засуджених слід враховувати психологічну і кримінальну сумісність, яка має особливе значення при розміщенні засуджених у первинних колективах (загонах, ланках, бригадах і т. п.). У середовищі засуджених відкинутими, несумісними найчастіше є особи з психічними і фізичними вадами, поганими звичками, неохайні, опущені, з якими ніхто не хоче жити в одній кімнаті, сидіти за одним столом, працювати в одній бригаді”¹.

Найстійкіші стереотипи тюремної поведінки виражені у таких правилах:

а) для стійко привілейованих прошарків:

• по можливості не працювати, примушувати працювати за себе “чушків” і “ображених”;

• якщо працювати, то лише на престижних місцях (днювальним, черговим в їдальні, санчастині, бібліотеці);

• не брати участі у будівництві інженерноохоронних споруд;

• не прати білизни; не прибирати за собою, перекладаючи ці обов’язки на низькостатусних засуджених;

б) для нестійко привілейованих (“шісток”):

• працювати, але без перевиконання норми;

• ухилятися від будівництва охоронних споруд;

• виконувати будьяку роботу за завданням “авторитетів” (мити підлогу, прасувати одяг, прибирати);

в) для стійко непривілейованих (“ображених”):

• добре працювати;

• виконувати будьяку роботу як за завданням “авторитетів”, так і за завданням адміністрації.

У місцях позбавлення волі існує система “норм” стосовно відносин з адміністрацією, стосовно режиму, сфери побуту (наприклад, не пробачати образи, спілкуватися лише у своєму колі, переслідувати осіб, які звернулися по захист до адміністрації та ін.).

Слід відзначити складність становища жінок у тюрмі чи таборі. Стан високої психічної напруженості, відсутність санітарногігієнічних умов, убогість обстановки, важка робота, конвой, ходіння строєм, примітивні звички, боротьба за виживання — все це звалюється на жінку і морально її вбиває. Спеціалісти зазначають, що психічні втрати жінок у тюрмі більші, ніж у чоловіків. Це пояснюється тим, що сфера блокованих у них потреб ширша і глибша, самі втрати переживаються гостріше, особистісне самозбереження досягається складніше. Специфіка жіночої психології практично не враховується працівниками жіночих колоній, що викликано знову ж таки їхньою слабкою професійною підготовкою.

Жорсткі, а часом і жорстокі, методи впливу, режим у вигляді лише каральної функції, несприятливі умови життєдіяльності засуджених перетворили тюрми, табори і колонії на “академії” злочинності, в стінах яких частіше формуються лише негативні якості — злість, нестриманість, нервовість, невір’я у справедливість як соціальну норму тощо.

Навіть праця, як один із вагомих факторів ресоціалізації особистості засудженого, через погану організацію може приносити ув’язненим лише тяжкі страждання. Виснажлива, одноманітна робота перестає бути бажаною, а залякування працею викривляє саму її суть.

Варто відзначити, що в Україні є приклади хорошої організації праці засуджених та їхнього побуту, що безпосередньо відбивається на процесі їхнього перевиховання. Мова йде про експеримент, який проводиться в Дергачівській колонії № 109 під Харковом (ідею експерименту підтримав Женевський міжнародний інститут менеджменту, Організація непромислового розвитку при ООН)¹.

Експеримент зі схрещування вільного ринку з тюрмою цікавий хоча б тим, що тут воля конкурує з життям за гратами практично на рівних…

Про те, що зону можна перетворити в суперприбуткову фірму, начальник колонії Г. Тодуа додумався сам. Але пробити ідею через уряд допомогли колишні співробітники, які ходять в генералах. У бізнесплані було вказано: на базі колонії створюється холдингова компанія “Підприємство Дергачівська виправна колонія”, яка здійснює виробничокомерційну діяльність на основі госпрозрахунку, самофінансування і самоокупності.

“Зона Тодуа” розкинулася на площі 3 тис. гектарів. У її розпорядженні 420 засуджених, 60 міліціонерів і 200 вільнонайманих. Тюремна фірма побудувала млин, маслоробню, крупорушку, завела пасіку, виробляє сири, ковбаси, торгує м’ясом і салом, годує довколишні тюрми, школи, частину м. Харкова, маючи стотисячні прибутки.

Засуджені шиють одяг не лише для сусідніх жіночих зон і для місцевих вільних панянок, а й дитячі куртки на замовлення німецьких фірм.

Начальник колонії відмінив ранкову перевірку зеків — тепер засуджені ранком доять корів. Один із принципів в організації життєдіяльності ув’язнених — кожен повинен працювати і отримувати за роботу гроші. Порядок підтримується завдяки дії чіткого закону: проштрафився — відбуваєш на зону звичайну, не ринкову, що вважається гірше карцеру…

Життєдіяльність засуджених у виправнотрудових закладах має свою психологічну забарвленість залежно від певних періодів їхнього перебування в місцях позбавлення волі.

I період — період адаптації, який триває перші два–чотири місяці. Він характеризується найнапруженішим психічним станом засудженого. Особливо гостро відчувається обмеження потреб, зміна сформованих раніше стереотипів життя і поведінки. Виникають різноманітні негативні емоції (стрес, афект, фрустрація і т. д.), почуття пригніченості, приреченості, часом страху. Саме в цей період засуджений потребує психологічно грамотного ставлення до нього персоналу, виявлення терпіння і педагогічного такту від вихователів.

II період пов’язаний з певною переорієнтацією ув’язненого, з розвитком в нього інтересів у нових умовах життя (робота, яку виконує, навчання, створення мікрогрупи і т. п.). Розширюється сфера соціально-рольової поведінки, з’являються позитивні емоції, які викликають психічну активність засудженого, змінюється його психічний стан.

III період характеризується появою мети в житті і виробленням шляхів її досягнення. У цей період відбуваються поєднання зовнішнього впливу персоналу тюрми, табору, колонії з самовихованням, переоцінка ціннісних життєвих характеристик, змінюються погляди на деякі сторони побуту, стосунки з людьми і т. п.

IV період — очікування скорого звільнення. Часто цей період проходить дуже важко: ув’язненого опановують думки про те, як він прилаштується до життя в новому для себе світі і в новій якості, як складуться стосунки з рідними і близькими, як буде розв’язана проблема працевлаштування та ін. По суті, перед тими, хто звільняється, постає завдання нової особистісної перебудови, що викликає гострі переживання і призводить іноді до підвищеної збудливості індивіда.

Отже, чим краще організована життєдіяльність засуджених, чим більше режим виконує функції ресоціалізації особистості, чим вища професійна підготовка працівників тюрем, таборів, колоній, тим вищі результати перевиховання правопорушників.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Психологія засудженого, завдання і умови ресоціалізації	\|	Методи вивчення особистості засудженого

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.