Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Інститут президентства в Україні: етапи становлення. Порядок взаємодії з іншими органами влади.

 

Розвиток вічизняних президентських інституцій відбувається за такими етапами:

1) 1991-1995 рр. – закладення основ для функціонування напівпрезидентської системи правління;

Незважаючи на великий обсяг кадрових повноважень, Президент був позбавлений, певною мірою, права самостійно формувати уряд, оскільки рішення щодо призначення та звільнення Прем'єр-міністра мали дістати підтримку парламентської більшості. За згодою парламентарів Прези­дент призначав провідних міністрів.

За межі компетенції Президента було виведено судову владу. Так, обрання Верховного Суду, суддів обласних і Київського міського судів, призначення арбітрів Вищого арбітражного суду, арбітражних судів облас­тей і міста Києва, Генерального прокурора здійснювала Верховна Рада України. До речі, призначення Голови Служби безпеки України та Голови Національного банку відбувалося за погодженням з Верховною Радою.

Кульмінаційний момент у поглибленні суперечностей між Прези­дентом і Верховною Радою припадає на період 1993 р., і пов'язаний він із перебуванням на посаді Прем'єр-міністра Л. Кучми. Саме в цей час непорозуміння між Президентом і Верховною Радою посилилися ускладненням стосунків між Президентом і Прем'єр-міністром. Резуль­татом цієї боротьби стали владна криза наприкінці 1993 р. та позачер­гові вибори парламенту і Президента у 1994 р.

 

2) 1995-1996 рр. – наближення вітчизняного механізму до президентської форми правління згідно Конституційного договору між Верховною Радою України та Президентом України від 8 червня 1995 року;

Відповідно до тексту Конституційного Договору (ст. 19) Президент був "главою держави і главою державної виконавчої влади". До неподільної компетенції Президента, як і за Конституцією 1978 р. із до­повненнями, належали сфери зовнішньої політики, національної без­пеки та оборони. Курсивом в тексті виділено ті повноваження Президента, які за Конституційним Догово­ром він виконував одноосібно, не узгоджуючи їх з Верховною Радою та Прем'єр-міністром.

До кадрових пов­новажень Президента України належали право призначати Прем'єр-міністра ; право формувати уряд; право призначати та звільняти вище командування Збройних Сил; подання кандидатури для призна­чення Верховною Радою Голови Конституційного Суду; право призна­чати половину складу Конституційного Суду; право подавати канди­датури для призначення Верховною Радою на посади Голови Верховного Суду, Голови Вищого арбітражного суду, Голови Націо­нального банку України; призначення за поданням Міністерства юсти­ції суддів загальних та арбітражних судів; призначення та відкликання дипломатичних представників України в інших державах та міжна­родних організаціях; подання на розгляд Верховної Ради пропозицій щодо персонального складу Центральної виборчої комісії; звільнення з посад урядовців.

До політичних повноважень Президента належали: очолювання уряду та системи органів державної виконавчої влади; створення, реорганізація та ліквідація міністерств, відомств та інших органів державної виконавчої влади; скасування актів центральних та міс­цевих органів державної виконавчої влади; управління майном, що пе­ребуває у загальнодержавній власності; право очолювати Раду На­ціональної Безпеки; головнокомандування Збройними Силами; подання на розгляд парламенту проекту держбюджету; здійснення зовнішньої політики; право видавати укази; право законодавчої ініці­ативи; право вето; подання щорічних та позачергових доповідей до Верховної Ради; право звертатись із посланням до народу; право призначати всеукраїнський референдум.

Аналізуючи текст Конституційного Договору, М. Томенко, зокрема, зазначав, що за цим документом Україна фактично пере­творювалася на президентську республіку. Однак, збереження посади Прем'єр-міністра не вкладається у межі класичного президентського режиму, оскільки між президентом США та його кабінетом не існує ніяких проміжних ланок.

Стосовно України, то за Конституційним Договором, політична си­стема України отримала "сильного" Президента та "слабкого" Прем'єр-міністра.

 

3) 1996-2004 рр. – повернення до президентсько-парламентської форми;

Нова Конституція України формально виводить Президента України за межі виконавчої влади взагалі та уряду зокрема. За Консти­туцією, Президент є лише главою держави. Як глава держави Прези­дент виступає від її імені, гарантує державний суверенітет, територі­альну цілісність України, додержання Конституції, прав і свобод громадян. Крім того, як і раніше, Президент здійснює керівництво зов­нішньою політикою, представляє Україну у міжнародних відносинах, є Головнокомандувачем Збройних Сил України, очолює Раду Націо­нальної безпеки.

Формальне виведення Президента України за межі виконавчої влади ще не доводить того факту, що глава держави втрачає ре­альні важелі впливу на політичну систему. На нашу думку, Конститу­ція України надає великі можливості Президенту як представникові "інтересів всього народу" залишатися домінуючим елементом політич­ної системи України. Аналізуючи місце Президента у сучасному влад­ному механізмі, потрібно пам'ятати думку американського науковця Дж. Макгрегора, що сутність президентських інституцій визначається кадровими та політичними повноваженнями глави держави.

До кадрових повноважень Президента України за новою Консти­туцією належить право: призначати Прем'єр-міністра; звільняти Прем'єр-міністра; призначати членів Кабінету Міністрів, голів місцевих державних адміністрацій"; припиняти повноваження міністрів, керівни­ків інших центральних органів державної виконавчої влади, голів міс­цевих державних адміністрацій, призначати Генерального прокурора; право звільняти Генерального прокурора; призначати половину складу Ради НБУ; призначати Голову Антимонопольного комітету, Голову Фонду державного майна, Голову Державного комітету телебачення і радіомовлення; призначати половину складу Національної ради з питань телебачення та радіомовлення; призначати та звільняти вище командування Збройних Сил України; призначати третину складу Конституційного Суду; призначати та звільняти глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організа­ціях; пропонувати Верховній Раді кандидатуру для призначення на посаду Голови НБУ; пропонувати парламенту кандидатури для призна­чення членів Центральної виборчої комісії та ініціювати їх звільнення парламентом; формувати персональний склад РНБО України.

Відповідно до Конституції до політичних прерогатив Президента України належать такі повноваження, згруповані у шість блоків:

/ блок Президент і народ:

1) право звертатися із посланнями до народу та зі щорічними і позачерговими (за вимогою Верховної Ради) посланнями до парла­менту;

// блок Президент і законодавча діяльність:

2) право призначати всеукраїнський референдум щодо внесен­ня змін і поправок до Конституції, право проголошувати всеукраїнський референдум за народною ініціативою;

3) призначення позачергових виборів до Верховної Ради;

4) припинення повноважень Верховної Ради;

5) право підписувати закони;

6) право вето;

7) право законодавчої ініціативи;

8) право вимагати скликання позачергової сесії парламенту;

9) право ініціювати внесення поправок до Конституції;

10) право видавати укази з питань економічної реформи;

/// блок Президент і виконавча влада:

11) право створювати, реорганізовувати та ліквідовувати мініс­терства та інші органи центральної виконавчої влади;

12) право скасовувати акти Кабінету Міністрів України та акти Ра­ди міністрів Автономної Республіки Крим;

13) Кабінет Міністрів відповідальний перед Президентом України;

IV блокПрезидент і зовнішня політика та національна безпека:

14) Головнокомандувач Збройних Сил України;

15) право представляти країну у міжнародних відносинах, здійс­нювати керівництво зовнішньополітичною діяльністю, укладати між­державні угоди;

16) право приймати рішення про визнання іноземних держав;

17) Голова Ради національної безпеки і оборони України;

18) право приймати рішення про часткову або загальну мобілізацію;

19) право запроваджувати надзвичайний стан на території України*;

20) право оголошувати окремі місцевості зонами надзвичайної екологічної ситуації;

V блок Президент і судова влада:

21) право створювати суди;

VI блок Президент і допоміжні органи та служби:

22) право створювати для здійснення своїх повноважень кон­сультативні та інші допоміжні органи та служби.

Цими конституційними положеннями спростовується міф про "сильного" Прем'єр-міністра і "слабкого" Президента в межах режи­му, що начебто закладається новим Основним Законом. Прем'єр-міністр, якщо він бажає залишатися на посаді, має бути максимально лояльним до Президента, він змушений позбутися політичних амбіцій. У Франції відставку міністрів ініціює прем'єр-міністр, у нас же саме Президент України наділений абсолютною самостійністю щодо змін у виконавчій гілці влади. Яскравим прикладом такого становища Прем'єр-міністра в Україні є політична доля П. Лазаренка, який при всякій слушній нагоді наголошував, що він — не політик, а господар.

Стисло проаналізувавши коло повноважень Президента України за Конституцією, можна констатувати — Основний Закон створює пра­вове поле, згідно з яким глава держави залишається домінуючим еле­ментом вітчизняної політичної системи. Цьому навіть не заважає факт виведення Президента за межі виконавчої влади.

 

4) 2004 р. – прийняття Конституційної реформи, в якій йдеться про перехід України від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської республіки /про це нижче, 5 питання/.

 

Отже, загальна логіка розвитку президентських інституцій в Україні мала наступний вигляд: президентсько-парламентська модель (1991 – 1995) – президентська модель (1995 – 1996) – президентсько-парламентська модель (1996 – 2004) – парламентсько-президентська модель (з 2004 р.).

 


Читайте також:

  1. III. Етапи розробки програмного забезпечення
  2. OSI - Базова Еталонна модель взаємодії відкритих систем
  3. The peace – порядок
  4. А.1. Порядок Magnoliales - магнолієцвіті
  5. Автономна Республіка Крим, регіональні та місцеві органи державної влади.
  6. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
  7. Аналіз міжринкової взаємодії товарів і грошей
  8. Аналізу соціальної взаємодії присвячено чимало наукових теорій.
  9. Аналогія - спосіб отримання знань про предмети та явища на основі їхньої подібності з іншими.
  10. Антидоти і порядок їхнього використання. Само і взаємодопомога при ураженні ОР.
  11. Апарат держави. Орган держави. Інститут держави Апарат держави - частина механізму держави.
  12. Апарат державного управління як система органів виконавчої влади.




Переглядів: 1072

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Кабінет Міністрів України: структура, функції, порядок формування та взаємодії з іншими органами влади. | Політична реформа в Україні: пріоритети та перспективи.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.008 сек.