Запаси, які необхідний елемент виробничого процесу

В обліковій літературі можна зустріти багато різних понять, пов'язаних із запасами, проте, слід враховувати, що кожна з них має самостійне значення та власне тлумачення. У навчальній літературі часто застосовується поняття «виробничі запаси», замінене поняттям «матеріали». Деякі автори при визначенні поняття матеріальних оборотних активів застосовують термін «цінності». Однак, поняття «цінність» є описовою категорією, ознакою, якісним або критеріальним показником, що характеризує запаси як економічні елементи, які мають користь для їх власника і можуть принести йому економічні вигоди. Запаси – це матеріальні ресурси (засоби виробництва, предмети споживання, інші цінності), необхідні для забезпечення розширеного відтворення, обслуговування сфери нематеріального виробництва та задоволення потреб населення, які зберігаються на складах або в інших місцях з метою їх наступного використання. Принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси та розкриття її у фінансовій звітності встановлено П(С)БО 9 «Запаси», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. № 246. Запаси визнаються підприємством за таких умов:

– існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням;

– їх вартість може бути достовірно визначена.

на рівні підприємства запаси належать до об’єктів, які потребують великих капіталовкладень, і тому являють собою один із чинників, що визначають політику підприємства та впливають на рівень ефективності його функціонування. Проте більшість підприємств не приділяють належної уваги питанням управління виробничими запасами і постійно недооцінюють свої майбутні потреби в наявних запасах, унаслідок чого змушені нести додаткові витрати.

Виробничі запаси на підприємстві становлять більшість сукупного запасу товарно-матеріальних цінностей. За природно-речовинним складом розрізняють такі основні групи виробничих запасів:

– сировина та основні матеріали — предмети, що створюють матеріальну основу продукції;

– допоміжні матеріали – предмети, які використовуються при перетвор1енні сировини та інших матеріалів для надання продукції специфічних характеристик, обслуговування засобів праці, догляду за ними та полегшення процесу виробництва;

– напівфабрикати та комплектуючі вироби – матеріали, які пройшли попередню обробку та необхідні для процесу виробництва поряд з основними матеріалами та сировиною;

– зворотні відходи виробництва – залишки сировини та матеріалів, які виникають у процесі виробництва;

– паливо – технологічне та для задоволення господарських потреб;

– тара і тарні матеріали – предмети для упакування, транспортування і зберігання продукції та матеріалів;

– запасні частини – предмети, які використовують для заміни та ремонту деталей двигунів, обладнання та ін.;

– малоцінні та швидкозношувані предмети.

У сфері виробництва Запаси, що знаходяться у процесі виробництва(виробничі запаси, незавершене виробництво) У сфері обігу Запаси, що знаходяться в сфері обігу (готова продукція, товари) У невиробничій сфері Запаси, що не використовуються у виробництві

управління запасами має два основні аспекти. Один стосується забезпечення підприємства виробничими запасами для виготовлення необхідного продукту в достатній кількості, у визначені терміни та в потрібному місці. Другий аспект пов’язаний з витратами на підтримання певного рівня запасів. Виходячи з цих положень на підприємстві регулюють рівень матеріальних запасів виробництва. При цьому визначають терміни та обсяги замовлень (коли та скільки замовляти) і розробляють моделі, які допомагають у прийнятті таких рішень.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Розв’язок задачі	\|	ГРУПУВАННЯ НОМЕНКЛАТУРИ МАТЕРІАЛІВ ЗА МЕТОДОМ АВС

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.079 сек.