Інститути наставників, вихователів, одряди ініціацій

ІІ. ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ ПЕДАГОГІКИ

1. Ранній етап – етап народної мудрості, народної педагогіки. Характеризується нагромадженням значного фонду емпіричного матеріалу у вигляді окремих розрізнених педагогічних відомостей, які фіксувалися у формі вірувань, правил, вимог, традицій, звичаїв, обрядів.

Протягом багатьох віків процес виховання існував як природний для людського життя і не був предметом спеціального вивчення. Діти засвоювали виробничий і моральний досвід у процесі спільної трудової діяльності і повсякденного спілкування з дорослими.

Побратимство (посестринство) - звичай духовного споріднення, індивідуальної взаємопідтримки, які сягають скіфських часів. В Україні обряд братання відбувався в хатах майбутніх побратимів у присутності сусідів та друзів. Супроводжувався символічними примовляннями, цілуванням ікони, молитвою, перев'язуванням рушниками. Відносини побратимства встановлювалися на все життя - вони були такими ж обов'язковими і священними, як і родинні зв'язки.

Найдавнішою цивілізацією людства вважається держава Шумерія ( з У тис. до н.е. у південній Месопотамії). Саме там у середині ІІІ тис до н.е. виникає писемність і з»являються перші школи….

2. Розвиток педагогіки як частини філософії. Має місце теоретичне осмисленням навчально-виховного досвіду у філософських трактатах, виникненням і закріпленням у користуванні ряду педагогічних понять.

Конфуцій (550-479 р. до н.е) – перша вища школа, де пройшло навчання до 3 тис.учнів, запровадження екзаменів, чи не вперше в історії людства обрунтування ідеї всестороннього розвитку особистості. Його класична праця- трактат “Лунь Юй” (“Міркування і бесіди”). Ідеально вихована людина – благородний муж – повинна володіти такими високим якостями як благородство, прагнення до істини, правдивістю, повагою, багатою духовною культурою.

· Раніше я слухав слова людей і вірив в їхні справи, тепер я слухаю слова людей і дивлюся на їхні справи.

· Якщо в тебе не буде шкідливих думок, не буде і шкідливих вчинків.

Екзамени.

Древньогрецькі філософи: Демокріт (“Фрагменти про виховання”: Виховання і навчання не тільки облагороджують людину, розвивають її розум, але і роблять людину щасливою”),

Аристотель,

Платон,

Сократ,

Квінтіліан

Італійська школа філософів- гуманістів: Вітторіно де Фельтре

Француз Франсуа Рабле (Гаргантюа і Пантагрюель)

Голландець Еразм Роттердамський (пафлет “Похвала глупоті”, “Молодим дітям наука”- понад 600 правил для юнацтва: Ми три знаряддя маємо для вченості:розум, пам”ять і старанність. Розум формується вправами, пам”ять примножується від наполегливості. Наполегливість розвивай час і не лінуйся).

3.Формування педагогіки як самостійної науки. Концептуальний етап. Кінець ХУІ – поч. ХХ ст.. характеризується створенням окремих теоретичних концепцій виховання й освіти. Формування педагогіки як самостійної науки. Саме на поч..ХУІІ ст.. англійський філософ і природодослідник Френсіс Бекон у 1623 р. видав свій трактат «Про гідність та збільшення наук», де намагається здійснити класифікацію існуючих на той час наук і як окрему галузь наукових заннь виділив педагогіку під назвою «керівництво читанням».

Проте народження педагогіки як окремої самостійної науки пов»язують з Ян Амос Коменський(1592-1670 рр.). “Велика дидактика”, видана у Амстердамі у 1654 р. є першою фундаментальною науково-педагогічною працею. Принципи, форми, методи, систему шкіл...

Становлення педагогіки у наступні періоди характеризується розробкою окремих напрямків, ідей, теорій, концепцій виховання і навчання , зокрема:

Англія : Джон Локк. (др. пол. ХУІІ ст.).Чим сьогодні не актуальна його теорія виховання джентельмена (благородна людина) – людини впевненої у собі, що поєднує широку освіченість з діловими якостями, вишуканість манер з моральними переконаннями.

Француз Жан-Жак Руссо (ХУІІІ ст.) – автор концепції природної досконалості молодої людини, теорії “вільного виховання”.

Вимагав вважати дитину не матеріалом, який формує виховник за своєю подобою, а як самостійну істоту, створену саму для себе .

Швейцарський педагог Йоган Песталоцці. –теорія і практика початкового навчання, трудового навчання. Гірка епітафія на надгробному пам”ятнику “Все для інших, нічого для себе”.

Німецькі педагоги Йоганн Гербарт (виховуючи навчання) і Фрідріх Дістервег.(розвивальне навчання)

Джон Дьюї – концепція прагматичного навчання.

Третій період системний триває з початку ХХ ст.. і характеризується високим рівнем узагальнення, систематизації та структурування педагогічних знань, створенням науково-обгрунтованих систем організації навчально-виховного процесу, становленням педагогіки як наукової системи.

Р. Штайнер,

М. Монтессорі,

А.Макаренко,

В. Сухомлинський,

С. Русова,

І. Огієнко,

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ПРЕДМЕТ ТА ОСНОВНІ КАТЕГОРІЇ ПЕДАГОГІКИ	\|	ОСНОВНІ ПЕДАГОГІЧНІ КАТЕГОРІЇ.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.