• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ОСНОВНІ ПЕДАГОГІЧНІ КАТЕГОРІЇ.

Педагогіка – це наука про мистецтво виховання.

Г Ващенко….

Структура педагогіки:

· як наука:має свої закони, закономірності

· як практика:вказує практичне застосування теоретичних положень

· як мистецтво: Складність педагогічної науки у тому, що застосування законів , закономірностей залежить від особистих якостей вихователя, його майстерності, тобто мова йде про елементи мистецтва в педагогіці. Педагогіці не можна навчатися, як навчаються математиці, астрономії , хімії, анатомії чи фізіології,- писав К.Ушинський. Ми не кажемо педагогам робіть та чи інакше, але говоримо їм вивчайте закони тих психічних явищ, якими ви хочете керувати, і робіть, керуючись цими законами і тими обставинами, в яких ви хочете їх застосувати.

ЦЕ - реалізація педагогічної теорії на практиці на високому рівні педагогічної майстерності (мистецтво – особливий вид людської діяльності, що відображає дійсність у конкретно- чуттєвих образах…Артистична робота, режисура уроку.

Крім поняття «педагогіка» в загальному розуміння слова мають місце поняття «народна педагогіка» і «етнопедагогіка».

Народна педагогіка – це емпіричні педагогічні знання і досвід народу у справі виховання і навчання. Цілі, завдання і засоби народної педагогіки відображені у фольклорі (казках, легендах, прислів»ях, приказках, піснях), а також іграх і танцях, прикладному мистецтві, музиці, святкових обрядах. (Народ творить музику, а ми, композитори, її тільки аранжуємо).

Вперше у науковий обіг увели і К.Ушинський і О.Духнович.

Етнопедагогіка– емпіричні педагогічні знання конкретної етнічної спільноти.

Козацька педагогіка– частина української етнопедагогіки, яка ставила за мету формування в сім»ї, школі, громадському житті козака-лицаря, мужнього громадянина з яскраво вираженою українською національною свідомістю і самосвідомістю.

До слова, у народній педагогіці часто знаходимо етимологію того чи іншого поняття. Скажімо, виховання є похідним від слова – ховати, тобто уберігати від небезпеки, смерти, хвороби, лихих очей, поганих впливів.

Древньоруське слово «воспитание» – питание – живлення – ріст організму, «вос» (приставка) – озн.напрямок дії у розвиток, висхідний характер.

З поняттям «виховувати» у народній педагогіці тісно пов»язано поняття «навчати». У фольклорному значенні «виховувати» найчастіше ототожнювалося із словом «навчати» : Ой там у саду, садочку научала мати дочку…

А мати хоче научати, та соловейко не дає (Т.Шевченко).

Категорії – це найзагальніші поняття, що відображають основні, найістотніші сторони, властивості і зв»язки явищ об»єктивного світу

1.Виховання – це процес формування моделі поведінки в навколишньому середовищі.Навколишнє середовище (соціальна сфера) виступає як двоаспектний простір впливу на особистість – організований і стихійний.

А) виховання в широкому соціальному розуміння – це виховний вплив всього суспільства і всієї дійсності, яка містить у собі не лише позитивну спрямованість, а й конфлікти, протиріччя. «Виховує життя». Сім»я, дошкільні установи, навчально-виховні заклади, громадські організації, трудові колективи, церква, засоби мас-медіа і т.д.

Особистість тут формується і деформується.

Б) виховання у широкому педагогічному розумінні. Це процес і результат цілеспрямованого і систематичного впливу на розвиток і формування особистості (її рис і якостей, поглядів і переконань, способів поведінки в суспільстві), що здійснюється у системі навчально-виховних установ.

В) виховання у вузькому педагогічному розумінні – це спеціальна виховна робота педагога, спрямована на формування системи певних якостей, поглядів,переконань.

1.1. Самовиховання –це процес цілеспрямованої роботи над розвитком і самовдосконаленням людини. Основні сфери самовдосконалення: інтелектуальна, духовно-культурна, морально-вольова, фізично-гігієнічна.

В теорії цілеспрямованого самовиховання виділяють три взаємозв»язані і взаємозумовлені процеси:

· Самопізнання (вивчення себе як особистості)

· Самоутримування від негативних думок, дій, вчинків, способів поведінки

· Саморегуляція (само примушування) до здійснення позитивних дій, кроків, добрих справ.

Логіка виховання будується так, що процес виховання повинен перейти у процес самовиховання.

В.Сухомлинський : Ніхто не зможе виховати людину, якщо вона сама себе не виховає.

1.2.Перевиховання –це система певних дій, спрямованих на усунення у вчинках, способі життя людини негативних звичок, вад характеру і поступову заміну їх на позитивні риси і якості. Важко виховані, педагогічно занедбані діти.

Читайте також:

1. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
2. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
3. Амортизація основних засобів, основні методи амортизації
4. Артеріальний пульс, основні параметри
5. Банківська система та її основні функції
6. Біржові товари і основні види товарних бірж. Принципи товарних бірж.
7. Будова й основні елементи машини
8. Будова оптоволокна та основні фізичні явища в оптоволокні.
9. Бюджетування (основні поняття, механізм).
10. Валютний ринок, основи його функціонування. Основні види валютних операцій
11. Варіатори та їхні основні параметри
12. Взаєморозрахунки з контрагентами та податковий облік: основні принципи

Переглядів: 740