Освіта – це те, що залишається в людині, коли все вивчене забулося.

ІІІ. Освіта – це результат навчання. Це процес і результат оволодіння людиною певної системи знань, умінь і навичок, на основі яких формується світогляд, ціннісні орієнтації людини.

ІІ. Навчання

· Це процес засвоєння інформації у вигляді знань, умінь і навичок.

· Це цілеспрямований процес взаємодії учителя і учнів, в ході якої здійснюється засвоєння інформації

· Це активна форма пізнавальної діяльності

Основні підходи :

· Взаємодія педагога і учня як суб»єкта навчального процесу (педагог – керівник, організатор, опікун процесу)

· Навчання – це пошук, вироблення учнями особистісних знань, умінь і навичок, набуття власного досвіду

· Навчання – міжособистісна взаємодія учнів

· Навчання – потенційний розвиток учнів/

Змінюється роль і місце освіти у суспільстві, її мета, завдання, переосмислюється саме поняття “освіта”, критерій освіченості людини.

До цього часу перважало уявлення про освіту як про процес і результат навчання. , концепція енциклопедизму, логіка “наукоучіння”, згідно якої освічена людина – це ерудована людина, яка володіє енцклопедичними знаннями. Формула Ф. Бекона “Знання-сила”.

Сьогодні вирішити проблеми простим нагромадженням знань, умінь, норм поведінки уже не можна.

Новий освітній ідеал грунтується на вмінні користуватися вже накопиченими суспільством знанням, здатності людини творчо його примножувати.

Навчити виробляти у молодої людини “знання про знання”, вміння орієнтуватися у безмежному океані ідей, теорій, концепцій, фактів, даних,

методологічної культури відбору “потрібного знання”, методики його пошуку за допомогою сучасної інформаційно-освітньої системи. вміння орієнтуватися у безмежному океані ідей, теорій, концепцій, фактів, даних.

Головне в освітньому процесі – формування потреби у власних знаннях, а не у запам”ятовуванні чужих.

Освічену людину сьогодні характеризують наступні якості:

· Гнучкість, розвинене критичне мислення, здатність швидко реагувати на швидкозмінюючі соціальні і економічні потреби:

· Готовність до постійної самоосвіти і самовдосконалення

· Соціальне, психічне і фізичне здоров”я, здатність витримувати темп і насиченість сучасного способу життя:

· толерантність, уміння розуміти і приймати інших людей, інші культури:

· Духовна довершеність, уміння гармонізувати свої відносини з оточуючим соціальним і природним середовищем.

Все це зумовлює пошук нової концепції, нових ідей, методології, нової освітньої парадигми.

Парадигма – це цілісна сукупність ідей, цінностей, загальноприйнятих у тій чи іншій науці.

На зміну традиційній, предметноорієнтованому підходу сьогодні проголошується особистісно-орієнтована парадигма освіти, де

· Людина розглядається як складна саморозвиваюча система, визнається унікальність і неповторність кожної особистості, її самоцінність;

· Цільові установки освіти зміщуються з інформатизації особистості на створення умов і допомогу в розвитку і саморозвитку особистості.

· Змінюється позиція самої людини в освітньому процесі. Суб”єкт. Він вибудовується у відповідності до потреб, інтересів, можливостей людини.

4. Розвиток – це процес і результат кількісних і якісних змін, що відбуваються в організмі людини під впливом всіх соціальних і природніх факторів, в числі яких цілеспрямоване навчання і виховання відіграють провідну роль.

5. Формування людини- це процес становлення людини як соціальної істоти. Це певна завершеність осбистості.

ІУ. СИСТЕМА ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК.СИСТЕМА ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК.

1. Загальна педагогіка –базова наукова дисципліна, яка вивчає загальні закономірності навчання і виховання:.Включає дидактику, теорію і методику виховання і школознавство.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ОСНОВНІ ПЕДАГОГІЧНІ КАТЕГОРІЇ.	\|	Вікова педагогіка

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.