ІІ. Класифікація злочинів

В залежності від тієї чи іншої мети злочини поділяють на групи (класи), тобто класифікують їх. Найбільш давнім було поділення злочинів на публичні та приватні, яке проводилося римським правом в залежності від інтересів, на які посягали злочини. Злочини можуть бути класифіковані за різними підставами за об”єктом злочину, ступенем суспільної небезпеки, характером діяння (дія чи бездіяльність) за формою вини (навмисні, необережні тощо). Особлива частина Кримінального кодексу побудована на основі класифікації злочинів за об”єктом посягання. Однорідні за об”єктом злочини складають відповідні глави Особливої частини, що полегшує правильне розуміння їхньої суспільної небезпеки.

Класифікація злочинів- це ділення всіх злочинів на певні групи в залежності від характеру і ступеню суспільної небезпеки.

Діюче кримінальне право розрізняє такі групи злочинів: а) особливо тяжкі; б) тяжкі; в) менш тяжкі; г) які не становлять великої суспільної небезпеки.

а)Особливо тяжкими злочинами визнаються навмисні злочини особливо високої суспільної небезпеки за скоєння яких закон передбачає покарання в виді позбавлення волі на строк більше 10 років або довічним позбавленням волі (ст.86¹, ст.93, ст.190¹ КК України).

б) Тяжкими злочинами визнають навмисні дії підвищеної суспільної небезпеки за здійснення яких закон передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5-ти до 10-ти років (ч.2 ст.80; ч.2 ст.117 КК України та ін.). В ряді випадків віднесення злочину до тяжких впливає на кваліфікацію злочину (ч.2 ст.69¹; ч.3 ст.125; ч.2 ст.177 КК України та ін.). Віднесення злочинів до групи тяжких має і практичне значення. Так за вироком суду, особа засуджена за тяжкий злочин може бути позбавлена військового чи спеціального звання (ст.37 КК України).

Засудження особи за тяжкий злочин тягне за собою призначення і відповідного режиму утримання у ВТУ. Особи які засуджені вперше до позбавлення волі на строк більше 3 років за тяжкі злочини відбувають покарання у колоніях посиленого режиму, а засуджені за особливо небезпечні злочини проти держави незалежно від строку позбавлення волі і колішньої судимості відбувають покарання у виправно-трудовій колонії суворого режиму (ст.25 КК України).

Особам, засудженим за тяжкі і особливо тяжкі злочини може бути призначене відбування позбавлення волі у тюрмі всього строку покарання чи частину його.

в) Менш тяжкі злочини визнаються навмисні діяння, за вчинення яких закон передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк більш 5 років (ч.2 ст.215 КК України).

г)Злочини, що не являють собою великої суспільної небезпеки. У ст.51 КК України говориться про діяння з ознаками злочину, що не становить великої суспільної небезпеки. Аналіз цієї статті дає підставм вважати, що ці діяння не завдають значної шкоди суспільним відносинам, не тягнуть за собою в конкретних випадках тяжких наслідків. При зазначених умовах особи, які скоїли діяння, що мають ознаки такого злочину можуть бути звільнені від кримінальної відповідальності з притягненням до адміністративної відповідальності чи матеріали про них можуть бути передані на розгляд товариського суду на поруки трудового колективу, комісії у справах неповнолітніх.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
І. Поняття та ознаки злочину за кримінальним правом	\|	IV. Відмінність злочинів від інших правопорушень

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.