• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Вплив телебачення на трансформацію свідомості аудиторії

(теорія симулякрів Ж. Бодрійяра)

Ж. Бодрійяр стверджував, що сучасний світ є «каталогізованим, проаналізованим, а потім штучно відродженим на зразок реального – в світі симуляції, галюцинації істини, шантажу реального, убивання будь-якої символічної форми і її істеричною історичною ретроспекцією – убиванням, першими жертвами якого (положення зобов'язало) стали Дикуни, але яке вже давно поширилося на всі західні суспільства». Навряд чи можна не погодитися з мислителем. Варто занотувати лише, що світ став каталагізованим і з шантажем реальності, штучно відродженим на зразок реального завдяки і через телебачення як артефакт (штучне утворення) сучасності. І сучасність, під впливом телебачення (масмедіа взагалі) набула ознак псевдореальності, гіперреальності.

Теорія Ж. Бодрійяра пропонує розглядати реальний світ як світ нереальний. Недарма Нео – герой епохального фільму «Матриця» – у руках тримає книгу Ж. Бодрійяра «Симулякри та симуляції». Саме вчення дослідника найбільш відповідає ідеї згаданого фільму: якщо ви вважаєте, що живете в реальному світі, це ще не означає, що ви в ньому живете. Світ реальний помінявся місцями зі світом уявлень, фантазій, електронних копій, дублікатів та симулювання реальних стосунків між людьми. За сюжетом фільму «Матриця» будь-який герой може повернутися до реального світу шляхом телефонного дзвінка. Через телефонний дріт той, хто телефонує, повертається в нереальний світ, який ми вважаємо за реальний. Жан Бодрійяр наводить приклад утворення копії реального і втрати реальних функцій оригіналу справжніх історичних речей. «…Під завісою спасіння оригіналу, відвідувачам заборонили доступ до гротів Ласко, але за п’ятсот метрів збудували їхню точну копію» − повідомляє дослідник. Кожний відвідувач може побачити реконструкцію гротів. Можливим у такому випадку, як вважає Ж. Бодрійяр, стає факт того, що «пам’ять про оригінальні гроти зникне зі свідомості прийдешніх поколінь і тоді зникнуть розбіжності» між оригіналом і копією. Висновок Ж. Бодрійяра парадоксальний: «дублювання достатньо, аби обидва об’єкти стали однаково штучними». Отже, будь-який об’єкт реальності при його дублюванні поступово втрачає свої цінність як оригінал і перетворюється на симулякри («знаки або несамототожні феномени, які направляють до чогось іншого, і саме тому симулятивні». Таким феноменом, артефактом, на наш погляд, нині є телебачення, яке було створене для людини, аби задовольнити її прагнення «бачити далеко», бачити те, що відбувається далеко за межами локального реального простору, у якому людина існує. Але, ставши артефактом (штучним створенням), телебачення поглинуло реальність. Сама реальність перетворилася на штучність, яку можна будь-коли увімкнути, будь-що про неї сказати, будь-як її оцінити/не оцінити або й зробити вигляд, що телевізійної реальності не існує. Важко у такому випадку не погодитися з висловленням Ж. Бодрійяра про те, що дублювання достатньо, аби обидва об’єкти (телебачення і реальність) стали однаково штучними. Можливо з приходом у наше життя телебачення реальність перестала існувати, злилася з телевізійною проекцією та комп’ютерними псевдообразами і перетворилася на гіперреальність?

Основні положення теорії симулякрів Ж. Бодрійяра можна викласти у декількох положеннях.

1. Весь світ складається з уявної реальності, яка не існую насправді.

2. Простір, що оточує людину, наповнений знаками (симулякрами), які є замінниками реальності, оскільки за знаками нічого не міститься.

3. Простір, який автор називає «гіперреальність» – симулятивний. Він симулює реальність. Іншими словами, за реальністю нічого не стоїть.

4. Існує якнайменше три види симулякрів, а саме: 1) копії, які не є функціональними у суспільстві; 2) функціональні аналоги, що виконують у суспільстві певну роль; 3) суто симулякри, до яких автор запропонував віднести гроші, моду й громадську думку.

Наше бачення телебачення як симулякра спирається на основні положення теорії Ж. Бодрійяра по симулякри та бачення мислителем сучасної реальності і телебачення в ній, а також оцінка філософом ролі комунікації у суспільстві споживання, що викладено автором у працях «До критики політичної економії знаку» (1972) та «Війни у Затоці не було» (1991).

Читайте також:

1. I визначення впливу окремих факторів
2. V Практично всі психічні процеси роблять свій внесок в специфіку організації свідомості та самосвідомості.
3. Аденогіпофіз, його гормони, механізм впливу
4. Аденогіпофіз, його гормони, механізм впливу, прояви гіпер- та гіпофункцій.
5. Адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.
6. Активний вплив на проблему
7. Аналіз відхилень від нормативів та їх впливу на прибуток
8. Аналіз впливу постачальників
9. Аналіз впливу факторів на зміну сумми гуртової реалізації
10. Аналіз факторів впливу на обсяги виробництва суспільного продукту.
11. Аналіз факторів, що впливають на цінову політику.
12. Анатомо-фізіологічна перебудова організму підлітка та її вплив на його психологічні особливості й поведінку.

Переглядів: 1071