МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Вплив телебачення на трансформацію свідомості аудиторії(теорія симулякрів Ж. Бодрійяра)
Ж. Бодрійяр стверджував, що сучасний світ є «каталогізованим, проаналізованим, а потім штучно відродженим на зразок реального – в світі симуляції, галюцинації істини, шантажу реального, убивання будь-якої символічної форми і її істеричною історичною ретроспекцією – убиванням, першими жертвами якого (положення зобов'язало) стали Дикуни, але яке вже давно поширилося на всі західні суспільства». Навряд чи можна не погодитися з мислителем. Варто занотувати лише, що світ став каталагізованим і з шантажем реальності, штучно відродженим на зразок реального завдяки і через телебачення як артефакт (штучне утворення) сучасності. І сучасність, під впливом телебачення (масмедіа взагалі) набула ознак псевдореальності, гіперреальності. Теорія Ж. Бодрійяра пропонує розглядати реальний світ як світ нереальний. Недарма Нео – герой епохального фільму «Матриця» – у руках тримає книгу Ж. Бодрійяра «Симулякри та симуляції». Саме вчення дослідника найбільш відповідає ідеї згаданого фільму: якщо ви вважаєте, що живете в реальному світі, це ще не означає, що ви в ньому живете. Світ реальний помінявся місцями зі світом уявлень, фантазій, електронних копій, дублікатів та симулювання реальних стосунків між людьми. За сюжетом фільму «Матриця» будь-який герой може повернутися до реального світу шляхом телефонного дзвінка. Через телефонний дріт той, хто телефонує, повертається в нереальний світ, який ми вважаємо за реальний. Жан Бодрійяр наводить приклад утворення копії реального і втрати реальних функцій оригіналу справжніх історичних речей. «…Під завісою спасіння оригіналу, відвідувачам заборонили доступ до гротів Ласко, але за п’ятсот метрів збудували їхню точну копію» − повідомляє дослідник. Кожний відвідувач може побачити реконструкцію гротів. Можливим у такому випадку, як вважає Ж. Бодрійяр, стає факт того, що «пам’ять про оригінальні гроти зникне зі свідомості прийдешніх поколінь і тоді зникнуть розбіжності» між оригіналом і копією. Висновок Ж. Бодрійяра парадоксальний: «дублювання достатньо, аби обидва об’єкти стали однаково штучними». Отже, будь-який об’єкт реальності при його дублюванні поступово втрачає свої цінність як оригінал і перетворюється на симулякри («знаки або несамототожні феномени, які направляють до чогось іншого, і саме тому симулятивні». Таким феноменом, артефактом, на наш погляд, нині є телебачення, яке було створене для людини, аби задовольнити її прагнення «бачити далеко», бачити те, що відбувається далеко за межами локального реального простору, у якому людина існує. Але, ставши артефактом (штучним створенням), телебачення поглинуло реальність. Сама реальність перетворилася на штучність, яку можна будь-коли увімкнути, будь-що про неї сказати, будь-як її оцінити/не оцінити або й зробити вигляд, що телевізійної реальності не існує. Важко у такому випадку не погодитися з висловленням Ж. Бодрійяра про те, що дублювання достатньо, аби обидва об’єкти (телебачення і реальність) стали однаково штучними. Можливо з приходом у наше життя телебачення реальність перестала існувати, злилася з телевізійною проекцією та комп’ютерними псевдообразами і перетворилася на гіперреальність? Основні положення теорії симулякрів Ж. Бодрійяра можна викласти у декількох положеннях. 1. Весь світ складається з уявної реальності, яка не існую насправді. 2. Простір, що оточує людину, наповнений знаками (симулякрами), які є замінниками реальності, оскільки за знаками нічого не міститься. 3. Простір, який автор називає «гіперреальність» – симулятивний. Він симулює реальність. Іншими словами, за реальністю нічого не стоїть. 4. Існує якнайменше три види симулякрів, а саме: 1) копії, які не є функціональними у суспільстві; 2) функціональні аналоги, що виконують у суспільстві певну роль; 3) суто симулякри, до яких автор запропонував віднести гроші, моду й громадську думку. Наше бачення телебачення як симулякра спирається на основні положення теорії Ж. Бодрійяра по симулякри та бачення мислителем сучасної реальності і телебачення в ній, а також оцінка філософом ролі комунікації у суспільстві споживання, що викладено автором у працях «До критики політичної економії знаку» (1972) та «Війни у Затоці не було» (1991). Читайте також:
|
||||||||
|