• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Соціальний діалог в Європейському Союзі й Україні

Лекція №1. МІЖНАРОДНІ НОРМИ ТА ОСНОВНІ ЗАКОНОДАВЧІ І НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ПРАЦІ

1. Соціальний діалог в Європейському Союзі й Україні

2. Міжнародні стандарти SA 8000 “Соціальна відповідальність” і ISO 26000 “Настанова по соціальній відповідальності”

3. Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці

4. Безпека праці в Україні

5. Основні законодавчі та нормативно-правові акти про охорону праці

Питання самостійного опрацювання

1. Закон України “Про охорону праці”

Рекомендована література

1. Батлук В.А., Кулик В.М., Яцюк.Р.А. Охорона праці: навч. посібник.– Львів: – Видавництво Львівської політехніки, 2011. – 388 с.

2. Гандзюк М.П., Желібо Є.П., Хамімовський М.О. Основи охорони праці. – К.: Каравела, 2003. – 408 с.

3. Гогіташвілі Г.Г., Лапін В.М. Основи охорони праці. – К.: Знання, 2008. – 302 с.

4. Гогіташвілі Г.Г. та ін. Управління охорони праці та ризиком за міжнародними стандартами. – К.: Знання, 2007. – 367 с.

5. Жидецький В.Ц. та ін. Охорона праці. – Львів: Афіша, 2000. – 348 с.

6. Законодавство України про охорону праці: У 4 т.– К.: Основа, 1995.

7. Законодавство України про працю / Упоряд. І.В. Зуб. – 2-ге вид., доп. К.: А.С.К., 2003. – 304 с.

8. Катренко Л.А., Кіт Ю.В., Пістун І.П. Охорона праці. Курс лекцій. Практикум: Навчальний посібник. – 2-ге вид., стер. – Суми: ВТД “Університетська книга”, 2007. – 496 с.

9. Кучерявий В.П., Павлюк Ю.Є., Кузик.А.Д. Охорона праці: Навч. посібник. – Львів: Оріяна-Нова, 2007. – 368 с.

У Європейському Союзі соціальний діалог став прогресивною частиною загальної стратегії, яка забезпечила конкурентоспроможнішу позицію Європи у стосунках з основними партнерами у світі. Однією з найхарактерніших особливостей розвитку політичних і соціальних процесів у країнах, які взяли орієнтацію на членство в ЄС, стало широке застосування вже успішно випробуваних на практиці форм соціальної демократії з участю громадян в ухваленні політичних і економічних рішень, контролю за їх реалізацією у важливих напрямах політичної діяльності владних інститутів.

Ця тенденція дедалі більше стає виразником критичного погляду на перспективи розвитку парламентської демократії та її можливості задовольняти інтереси різних соціальних груп. Проблеми форм регулювання відносин у суспільстві найбільше зосереджуються сьогодні у сфері економіки, адже в основі добробуту мають бути такі механізми регуляції, які сприяли б ефективному розв’язанню економічних питань в інтересах усього суспільства. У сфері соціально-трудових відносин такою формою демократичного регулювання, прийнятою для всіх її суб’єктів, став соціальний діалог.

В Україні, згідно з законом “Про соціальний діалог в Україні”, який набрав чинність з 18.01.2011 р., передбачено формування порядку утворення, склад та організацію роботи Національної тристоронньої соціально-економічної ради та територіальних соціально-економічних рад у регіонах.

Соціальний діалог – процес визначення та зближення позицій, досягнення спільних домовленостей та прийняття узгоджених рішень сторонами соціального діалогу, які представляють інтереси працівників, роботодавців та органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування з питань формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин.

Соціальний діалог здійснюється на принципах:

• законності та верховенства права;

• репрезентативності і правоможності сторін та їх представників;

• незалежності та рівноправності сторін;

• конструктивності та взаємодії;

• добровільності та прийняття реальних зобов’язань;

• взаємної поваги та пошуку компромісних рішень;

• обов’язковості розгляду пропозицій сторін;

• пріоритету узгоджувальних процедур;

• відкритості та гласності;

• обов’язковості дотримання досягнутих домовленостей;

• відповідальності за виконання прийнятих зобов’язань.

Соціальний діалог здійснюєтьсяна національному, галузевому, територіальному та локальному (підприємство, установа, організація) рівнях на тристоронній або двосторонній основі.

До сторін соціального діалогу належать:

♦ на національному рівні – профспілкова сторона, суб’єктами якої є об’єднання професійних спілок, які мають статус всеукраїнських; сторона роботодавців, суб’єктами якої є об’єднання організацій роботодавців, які мають статус всеукраїнських; сторона органів виконавчої влади, суб’єктом якої є Кабінет Міністрів України;

♦ на галузевому рівні – профспілкова сторона, суб’єктами якої є всеукраїнські профспілки та їх об’єднання, що діють у межах певного виду або кількох видів економічної діяльності; сторона роботодавців, суб’єктами якої є всеукраїнські об’єднання організацій роботодавців, що діють у межах певного виду або кількох видів економічної діяльності; сторона органів виконавчої влади, суб’єктами якої є відповідні центральні органи виконавчої влади;

♦ на територіальному рівні – профспілкова сторона, суб’єктами якої є профспілки відповідного рівня та їх об’єднання, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці; сторона роботодавців, суб’єктами якої є організації роботодавців та їх об’єднання, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці; сторона органів виконавчої влади, суб’єктами якої є місцеві органи виконавчої влади, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. На території відповідної адміністративно-територіальної одиниці стороною соціального діалогу можуть бути органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством;

♦ на локальному рівні – сторона працівників, суб’єктами якої є первинні профспілкові організації, а в разі їх відсутності – вільно обрані для ведення колективних переговорів представники (представник) працівників; сторона роботодавця, суб’єктами якої є роботодавець та/або уповноважені представники роботодавця.

Для участі у колективних переговорах з укладення колективних договорів, тристоронніх або двосторонніх угод та у міжнародних заходах склад суб’єктів профспілкової сторони та сторони роботодавців визначається за критеріями репрезентативності.

2. Міжнародні стандарти SA 8000 “Соціальна відповідальність” і ISO 26000 “Настанова по соціальній відповідальності”

Стандарт SA 8000 (опублікований у 1997 р., переглянутий – у 2001 р.) створений з метою сприяти постійному поліпшенню умов наймання і здійснення працівниками трудової діяльності, виконання етичних норм цивілізованого суспільства.

Структура стандарту включає чотири розділи, в одному з яких містяться критерії соціальної відповідальності та опис вимог до системи керування компанією, які охоплюють: політику, аналіз і перевірку з боку керівництва, представників компанії, планування і впровадження, оцінку і вибір постачальників, прийняття коригувальних дій, доступ до проведення перевірок тощо.

Стандарт містить специфічні вимоги у сфері соціальної відповідальності, що стосуються використання дитячої праця (визначений мінімальний робочий вік – 15 років), можливості примусової праці (зокрема, обов’язкова тюремна праця), тривалості робочого часу (зокрема, загальна тривалість робочого тижня не повинна перевищувати 48 годин на регулярній основі, персонал повинен мати як мінімум один вихідний день кожні сім днів, понаднормові роботи не повинні перевищувати 12 годин на тиждень і застосовуватися тільки у виняткових випадках і мають виплачуватися преміальні), питань оплати праці (зокрема, зарплата працівника не повинна бути нижчою за рівень мінімальних галузевих стандартів, плюс дохід; не повинна зменшуватися внаслідок дисциплінарних покарань; має бути чітко визначена документально і виплачуватися відповідно до законодавства готівкою або будь-яким іншим способом, зручним для працівника), застосування дисциплінарних заходів (зокрема, не допускається застосовування або сприяння застосуванню тілесних покарань, фізичного примусу, словесних образ), неприйнятність будь-якого виду дискримінації (зокрема, при прийомі на роботу, виплаті компенсацій, доступі до навчання, просуванні, звільненні, виході на пенсію; заснованої на расовій чи кастовій приналежності, національності, релігії, інвалідності, статі, сексуальній орієнтації, членстві в профспілках, політичних поглядах).

Результати використання стандарту SA 8000 наступні:

1. З’являється чітке визначення порядку та умов приймання на роботу і здійснення трудової діяльності.

2. У результаті застосування підходу з точки зору систем менеджменту встановлюється соціальна відповідальність як закон при веденні бізнесу.

3. Відбувається постійне удосконалення умов праці.

4. З’являється можливість за допомогою сертифікації провести незалежну перевірку соціальної орієнтованості підприємства.

5. Сприяє появі офіційної схеми для залучення акціонерів та інших зацікавлених сторін.

6. Приводить до появи чітких і доступних для користування рекомендацій.

Таким чином, компанії, у яких менеджмент здійснюється відповідно до вимог стандарту SA 8000, мають конкурентну перевагу, що полягає у високій мотивації персоналу, що, у свою чергу, дозволяє ефективніше застосовувати сучасні елементи менеджменту для досягнення намічених цілей, забезпечуючи при цьому постійну рентабельність. А наявність на підприємстві інших стандартів, таких як ISO 9000, ISO 14000, OHSAS 18001 і т.д., доповнює стандарт SA 8000, забезпечуючи основу для інтеграції в рамках загальної системи менеджменту, що веде до скорочення ризиків і підвищення прибутковості компанії.

Стандарт ISO 26000– це добровільна настанова з соціальної відповідальності і не є документом, що передбачає сертифікацію, як, наприклад, ISO 9001 та ISO 14001. Ним визначаються основні принципи соціальної відповідальності, зокрема:

· Підзвітність (організація має звітувати щодо впливу від своєї діяльності на суспільство і довкілля).

· Прозорість (організації слід бути прозорою в її рішеннях і діяльності, які впливають на інших).

· Етична поведінка (організація повинна приймати і застосовувати стандарти етичної поведінки, які найповніше відповідатимуть її призначенню та сфері діяльності).

· Взаємодія з зацікавленими сторонами (організації слід поважати, розглядати інтереси зацікавлених сторін та всесторонньо взаємодіяти з ними).

· Правові норми (організації слід дотримуватися всіх чинних законів і правил, вживати заходів, аби бути обізнаною про застосовувані нею закони і правила, інформувати тих осіб в організації, хто відповідальний за дотримання законів і правил, і знати, що такі закони і правила дотримуються).

· Міжнародні норми (організації слід поважати міжнародні норми в тих випадках, коли ці норми є важливими для сталого розвитку і добробуту суспільства).

· Права людини (організація повинна визнавати важливість і загальність прав людини, зазначених у Всесвітній Декларації з прав людини).

Читайте також:

1. II. Діалогічні
2. Автоматизація банківської діяльності в Україні
3. Аграрні відносини в Україні у ХVІ - перш. пол. ХVІІІст.
4. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
5. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
6. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
7. Адміністративне судочинство в Україні
8. Адміністративний устрій та окупаційний режим в Україні під час війни 1941-1945 рр
9. АКТИВІЗАЦІЯ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО РУХУ В ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ
10. АНаліЗ СТанУ ЗДОРОВ'Я ДІТеЙ І ДОРОСЛИХ В УКРАЇНІ
11. Аналіз стану та проблем реалізації Болонського процесу в Україні за ключовими напрямками.
12. АРХІВНА СПРАВА В ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ, НА БУКОВИНІ ТА ЗАКАРПАТТІ У 1920-1930-Х РР.

Переглядів: 5728