• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Перший етап. Організація роботи органів державного казначейства щодо забезпечення обліку бюджетних асигнувань та контролю за їх дотриманням (дод. 3).

Отже, фінансовий контроль, що проводиться Державним казначейством України та його територіальними органами за цілеспрямованим використанням коштів державного бюджету, охоплює весь процес здійснення видатків аж до безпосереднього проведення платежів на користь суб'єктів господарювання, які виконали роботи чи надали послуги розпорядникам бюджетних коштів. Його можна умовно розділити на чотири окремі самостійні етапи, що взаємо­пов'язані між собою встановленими правилами автоматизованого ведення бух­галтерського обліку операцій виконання бюджетів (дод. 2).

Наступний (ретроспективний) фінансовий контроль здійснюється шля­хом аналізу та ревізії бухгалтерської і фінансової звітності після закінчення звітного періоду (за підсумками місяця, кварталу, року). Він характеризується поглибленим вивченням фінансової діяльності за попередній період, дає змогу масштабно оцінити позитивні та негативні сторони фінансової діяльності суб'єк­тів господарювання, розробляти заходи щодо їх усунення. У процесі наступного контролю перевіряються: повнота та своєчасність поступлень доходів до бюд­жетів, законність проведених видатків, виявлення порушень фінансової дис­ципліни та вжиття заходів щодо усунення порушень і притягнення винних до відповідальності.

Поточний (оперативний) фінансовий контроль є органічною частиною оперативного фінансового управління й регулювання фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій, установ, галузей економіки. Він проводиться в короткі проміжки часу - під час здійснення фінансово-господарських опера­цій (перерахування податків, зборів, утворення фондів грошових коштів, здійснен­ня виплат тощо). Опираючись на дані первинних документів оперативного та бухгалтерського обліку й інвентаризацій, поточний контроль дає змогу регулювати фінансові операції, що швидко змінюються, попереджувати збитки і втрати.

Аудиторська палата організовує незалежний фінансовий контроль. Вона надає ліцензії юридичним і фізичним особам на право здійснення аудиторсь­кої діяльності й контролює дотримання вимог законодавства з аудиторського контролю.

Аудиторські фірми проводять перевірки фінансово-господарської діяль­ності суб'єктів господарювання і дають свої висновки щодо законності й правильності здійснення фінансових операцій, відповідності ведення бухгалтерсь­кого обліку встановленим вимогам, достовірності бухгалтерської і фінансової успішності. Аудиторський контроль має за мету надання консультативної допо­моги, за його результатами не приймаються рішення про накладання штрафних санкцій і адміністративних стягнень. Разом з тим аудиторські фірми несуть від­повідальність за правильність аудиторського висновку, оскільки після їх пере­вірок податкова, бухгалтерська і фінансова звітність перевіряється відповідними органами фінансового контролю.

Державний фінансовий контроль здійснюється також іншими державними органами: Національним банком України, Фондом державного майна, Департа­ментом антимонопольної політики і підтримки підприємництва, Управлінням контролю фінансових ринків, ліцензування та нагляду тощо.

Зв'язок між органами державного фінансового контролю наведений на додатку 1.

У цілому функції органів державного фінансового контролю полягають у забезпеченні раціонального застосування державою економічних методів регулювання суспільних процесів, які в умовах ринкових трансформацій і поширен­ня ринкових відносин на всі сфери суспільного життя є найбільш виправданими, динамічними й ефективними.

Важливою ознакою класифікації фінансового контролю є форма його здійс­нення як засіб вираження змісту об'єкта контролю. Формами фінансового конт­ролю є певні сторони виявлення змісту фінансового контролю залежно від часу здійснення контрольних дій. Виділяють такі форми фінансового контролю: попередній, поточний, наступний.

Попередній (превентивний) фінансовий контроль проводиться до здійс­нення фінансових операцій і має велике значення для попередження порушень. Він покликаний запобігти порушенням законів, нераціональному використанню фінансових ресурсів. Для цього проводиться оцінка обґрунтованості фінансових програм і прогнозів у процесі складання, розгляду й затвердження бюджетів усіх рівнів, фінансових планів і кошторисів бюджетних установ на основі аналізу макроекономічних показників розвитку економіки держави, обґрунтованості розподілу валового внутрішнього продуктутощо.

Вумовах переходу до ринкової економіки превентивний фінансовий контроль є найефективнішою формою, оскільки дозволяє запобігти перевитратам і втратам фінансових ресурсів, порушенню законодавства. На стадії фінансового прогнозування та планування превентивний контроль слугує передумовою дли прийняття оптимальних управлінських рішень.

Усі форми фінансового контролю тісно взаємопов'язані й доповнюють одна одну, відображаючи тим самим безперервний характер контролю. Так, поперед­ній контроль забезпечує перевірку проектів бюджетів, фінансових планів, кошто­рисів тощо. Поточний контроль допомагає своєчасно виявити вади й порушення в процесі фінансово-господарської діяльності та своєчасно їх усунути. Наступний контроль виявляє вади, які не були виявлені попереднім та поточним контролем.

3. Організація фінансового контролю в системі казначейства.

Невід'ємною ділянкою роботи органів казначейства є контрольна діяльність. Фінансовий контроль постійно здійснюється Державним казначейством України, яке як зберігач державних коштів зобов'язане забезпечити ефективне й раціо­нальне їх використання відповідно до програми Уряду.

Повноваження органів державного казначейства щодо контролю за дотри­манням бюджетного законодавства регламентуються статтею 112 Бюджетного кодексу України та Положенням про Державне казначейство України, затвердже­ним Постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 року № 590 із відповідними змінами й доповненнями.

До компетенції органів казначейства належить здійснення контролю:

- за дотриманням єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів кошторисів та інших документів, що засто­совуються у процесі касового виконання бюджетів;

- за відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розписам відповідних бюджетів;

- бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень і реєстрації зобов'язань розпорядників бюджетних коштів;

- за відповідністю платежів взятим зобов'язанням та бюджетним асигнуванням у процесі оплати витрат бюджетних установ;

- процесом виконання бюджетів, а також надходженням й використанням коштів державних цільових фондів.

Метою фінансового контролю, що здійснюється органами державного казначейства, є зменшення кількості й обсягів порушень бюджетного законо­давства та недопущення:

- використання бюджетних коштів не за призначенням;

- взяття зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів понад обсяги виділених бюджетних асигнувань.

Органи державного казначейства здійснюють контроль за цільовим витрачан­ням коштів державного бюджету розпорядниками і одержувачами бюджетних коштів. З цією метою при здійсненні касових видатків перевіряються всі бухгал­терські, фінансові та інші документи, що підтверджують право і законність проведених витрат. У випадку виявлення порушень оформляється відмова в оплаті рахунку.

Таким чином, органи державного казначейства забезпечують обслуговування державного та місцевих бюджетів та здійснюють контроль за цим процесом, а також контролюють надходження і використання коштів державних цільових фондів. Відтак можна з впевненістю сказати, що органи казначейства здійсню­ють контроль за виконанням бюджетів на всіх етапах використання бюджетних коштів, тобто на етапі прийняття зобов'язань, попередньої перевірки та оплати рахунків розпорядників й одержувачів бюджетних коштів.

Міністерство фінансів України у визначений термін подає затверджений річний розпис призначень державного бюджету та розпис асигнувань загального фонду державного бюджету Державному казначейству України. Держказначейство протягом трьох календарних днів доводить витяги з річного розпису призначень державного бюджету та помісячного розпису асигнувань загального фонду державного бюджету до головних розпорядників коштів, що є підставою затверджувати в установленому порядку кошториси бюджетних установ та плани асигнувань із загального фонду бюджету.

Головні розпорядники коштів протягом трьох робочих днів після отримання витягу з розпису бюджету подають Державному казначейству України розподіл показників зведених кошторисів бюджетних установ та розподіл показників зведених планів асигнувань із загального фонду державного бюджету в розрізі розпорядників коштів нижчого рівня та одержувачів за територіями відповідно до мережі.

Читайте також:

1. B грудини зі здавленням чи пораненням органів.
2. D) оснащення виробництва обладнанням, пристроями, інструментом, засобами контролю.
3. I. Введення в розробку програмного забезпечення
4. II. Вимоги безпеки перед початком роботи
5. II. Вимоги безпеки праці перед початком роботи
6. II. Організація і проведення спортивних походів
7. II. Організація перевезень
8. II. Організація перевезень
9. II.1 Програмне забезпечення
10. III етап. Системний підхід
11. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
12. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи

Переглядів: 937