• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Створення індустріальних парків в Україні: проблеми, перспективи, законодавчі ініціативи.

Індустріально-промисловий парк (ІПП) - це інженерно підготовлені земельні ділянки і розміщені на них виробничі, складські та адміністративні приміщення, призначені для виробничої діяльності ряду компаній-орендарів.

З позиції власника, індустріальний парк є спеціалізованим об'єктом дохідної нерухомості, роботу якого організовує керуюча компанія.

До характерних рис індустріального парку відносять:

- надання комунікацій усіх типів, необхідних для організації виробничого процесу;

- наявність виробничих, складських та офісних приміщень в межах території індустріального парку;

- професійна та ефективна система організації під'їзних шляхів, місць стоянки вантажного і легкового автотранспорту, зон навантаження-вивантаження, контрольно-пропускних зон та іншого;

- система організації роботи парку, у тому числі надання різних видів послуг компаніям-учасникам індустріального парку.

Першим цілеспрямовано створеним індустріальним парком історики вважають Траффорд Парк у Манчестері, Англія. Він заснований в 1896 році Ернстом Холі, який придбав перші 10 гектарів землі вздовж Манчестерського морського каналу. Він створив транспортну і інженерну інфраструктури і почав продавати/здавати в оренду інженерно-підготовлені ділянки промисловим компаніям. Свій перший у Європі автомобільний завод Генрі Форд розмістив в Траффорд Парку в 1910 році. З 50-х років почали з'являтися спеціалізовані інноваційні технопарки, пов'язані з великими університетами. Індустріальні і технопарки отримали велике поширення в країнах Західної Європи та Америки. Вони розміщуються, як правило, на околицях міст, поблизу транспортних вузлів і аеропортів, на територіях, спеціально зонованих для промислово-складського використання.

Перший етап створення індустріальних парків в країнах СНД припадає на 90-і роки. Надлишки території підприємства і виробничо-складських площ пропонувалися орендарям. Основне підприємство надавало на платній основі компаніям-орендарям електрику, воду, тепло, квоти на промислові скиди в каналізацію, забезпечувало охорону. Останнім часом застосовуються більш професійні підходи до розвитку індустріальних парків. Зокрема, купуються підприємства для реконструкції території, наступного перепродажу і здавання площ в оренду. Проводиться реконструкція виробничих та адміністративних будівель, розчищається територія для нових користувачів. Другий варіант - це будівництво орендодавцем офісних або виробничо-складських будівель під гарантію довгострокової оренди з боку орендаря. Не виключається, що ІПП може з'явитися з ініціативи місцевої адміністрації, яка бере на себе проектування і попереднє оснащення інженерною інфраструктурою промислових зон на муніципальній землі, з одночасним залученням орендарів або покупців підготовлених ділянок.

Нині індустріальні парки як комплекси, що поєднують складські, виробничі, офісні та соціально-побутові приміщення, досить популярні й поширені у світі. З початку XX століття індустріальні бізнес-парки стали активно створюватися в Європі і США. В останні десятиліття техно- й індустріальні парки активно розвивалися у країнах Азіатського регіону, Східної Європи та Прибалтики.

У чинному земельному законодавстві України немає нормативного визначення поняття «землі індустріального парку». Не розкривається юридична природа цієї категорії і в українській доктрині земельного права. Пояснюється це тим, що в Україні тільки починається формування індустріальних парків за тим економіко-правовими моделями, які існують в державах з розвиненими ринками земель.

На даному етапі прийнятий Закон України Про індустріальні парки Верховна Рада України; від 21.06.2012 № 5018-VI

Закон законодавчо закріпляє поняття "індустріального парку" як однієї з форм залучення інвестицій в облаштування і освоєння земельних ділянок для здійснення промислової та іншої господарської діяльності.

Документом також:

- визначається правове становище органів державної влади та місцевого самоврядування і суб'єктів господарської діяльності як ініціаторів створення індустріальних парків на землях державної, комунальної та приватної власності;

- закріпляється правовий статус керуючої компанії і учасників господарської діяльності території індустріального парку;

- врегульовуються суспільні відносини між ініціаторами, управляючою компанією, учасниками індустріального парку і т.п.

Передбачено, що індустріальні парки можуть створюватися на землях державної, комунальної та приватної власності. Право на створення індустріальних парків на землях державної і комунальної власності мають центральні та місцеві органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які за законом наділені повноваженнями розпорядження землею.

Право на створення індустріальних парків на землях приватної власності мають господарські товариства, фізичні особи-підприємці, які є власниками земельних ділянок, які відповідно до цього закону відповідають вимогам щодо використання їх для індустріального парку.

Мінімальний розмір індустріального парку закріплений в межах 15 га.

Відповідно до закону вибір земельних ділянок для індустріального парку повинен здійснюватися на основі містобудівної документації, земельно-кадастрової інвентаризації земель населених пунктів, технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна на земельних ділянках та землевпорядної документації.

Закон також містить положення про: основні права та обов'язки ініціатора і керуючої компанії індустріального парку; умови і порядок здійснення господарської діяльності на території індустріального парку; формах і видах державних преференцій учасникам індустріального парку; підстави та порядок ліквідації індустріальних парків. Керуюча компанія, створена ініціатором індустріального парку, отримує земельну ділянку на правах оренди на 30 років.

Серед аргументів на користь прийняття законопроекту сліугували:

- найбільш розвинені економіки світу з нейтральними податковими системами активно і успішно використовують цей інструмент для стимулювання інвестиційної активності;

- інститут індустріальних парків діє 115 років, давно продемонстрував свою ефективність;

- за оцінками авторів реалізація законопроекту вже протягом трьох-чотирьох років дозволить створити понад 300 тисяч робочих місць і привернути в економіку України не менше $ 8 млрд. прямих іноземних інвестицій;

- Україна відчуває гострий дефіцит інвестиційних ресурсів і має деформовану структуру промисловості;

- актуальність створення індустріальних парків для тих територій за межами міста, на які можливо перенести промислові зони;

- індустріальні парки сьогодні дають шанс провести серйозну технологічну революцію в Україну, залучити сюди «розумні» інвестиції, які будуть спрямовані на технології і на модернізацію, відновити національного товаровиробника;

- структура вітчизняної економіки дуже залежна від імпорту сировини, від кон'юнктури на зовнішніх ринках, що робить її вразливою і нестійкою, а система індустріальних парків здатна прискорити залучення в країну іноземних інвестицій, на практиці реалізовувати програму імпортозаміщення.

Що стосується можливих ризиків, прийняття закону може сприяти незаконному розподілу земельних ділянок, а також характеризується відсутністю простої і прозорої процедури відкриття парку та конкретики щодо повноважень і відповідальності міністерств (аналогічна ситуація як і з розподілом коштів від реалізації положень кіотського протоколу).

Зростання кількості індустріальних (промислових) парків в світі сьогодні відбувається в геометричній прогресії. Їх популярність обумовлена тим, що вони дозволяють:

а) підвищити інвестиційну активність, адже сама суть функціонування індустріальних парків полягає в стимулюванні інвестицій, насамперед - у виробництво високотехнологічної продукції;

б) залучити іноземних інвесторів. Завдяки застосуванню індустріальних парків держава отримує легітимну з точки зору правил СОТ можливість частково «субсидіювати» інвестиційну діяльність, що робить такий інвестиційний клімат вкрай привабливим для іноземних інвесторів. Навіть уряди розвинених країн приховано субсидують інвестиційну діяльність, і в останні роки така підтримка відчутно зросла;

в) розділити в межах населених пунктів житлові та виробничі території, поліпшити якість життя. Очевидно, що більш екологічно і естетично робити житлові масиви вільними від індустріального виробництва, а останні компактно сконцентрувати в окремих зонах, як правило, за межами міста.

Однак, при впровадженні даного інституту в Україні необхідно враховувати особливості міжнародного досвіду функціонування індустріальних парків:

1. Індустріальний парк - це, насамперед, земельна ділянка, а не спеціальний податковий режим. Підтримка з боку влади полягає в тому, щоб здійснити інженерну підготовку ділянки, забезпечити поставки газу, електричної та теплової енергії, функціонування системи водовідведення, провести і налагодити транспортні комунікації, побудувати прикладну інфраструктуру (адміністративні будівлі, складські приміщення). Керуюча компанія, яка це забезпечує, виступає в якості ЖЕКу, який обслуговує індустріальний парк. У більшості країн підготовка та обслуговування такої земельної ділянки є певною субсидією для підприємств, воно апріорі збиткове. Тому керуюча компанія не може бути приватною.

2. Система залучення інвесторів в індустріальні парки є досить складною. Пошуком інвесторів спільно займаються керуючі компанії, муніципалітети та регіональні влади. Крім того, держава часто створює окремі органи центральної влади, метою яких є пошук інвесторів за кордоном. Зокрема, у Словаччині, яка «перетягла» на свою територію виробничі потужності багатьох світових автоконцернів, цим питанням займалося саме центральне агентство.

3. Для стимулювання приходу бізнесу в індустріальних парках абсолютна більшість держав застосовує різні форми прямої підтримки, хоча це не є обов'язковим атрибутом.

Можна виділити три типи такої підтримки:

- співфінансування інвестиційних проектів (держава фактично бере на себе частину зобов'язання з фінансування даного проекту через різні способи фінансової підтримки - умовні податкові пільги, прямий трансферт, пільговий кредит і т.п.);

- опосередковане зменшення витрат інвесторів, крім як обслуговування парку (держава може взяти на себе забезпечення підготовки, проживання та доставку необхідних кваліфікованих кадрів, охорону промислових об'єктів, частину соціального страхування, пільговий доступ до транспортної інфраструктури і т.п.);

- надання податкових пільг (держава може надавати окремі податкові пільги на постійній основі, знижені податкові ставки, податкові канікули, перш за все з податків на прибуток і на майно, у тому числі на нерухомість, інвестиційний податковий кредит, податкову знижку, прискорений метод податкової амортизації, амортизаційну премію, звільнення від сплати ПДВ і мита для обладнання, яке не виробляється в країні).

Отже, створення інституту ІПП в Україну стосується цілого ряду суб'єктів. По-перше, це учасники ринку нерухомості. Актуальна зараз тенденція до переміщення і винесення виробничих потужностей за межі міста передбачає будівництво нової або реконструкцію існуючої промислової нерухомості. З огляду на це, виникає питання ефективної організації виробничого циклу на новій території. По-друге, транснаціональні корпорації, промислові компанії. Великі ТНК виявляють інтерес до ІПП в разі розвитку і забудови муніципальних земель, відданих під індустріальну забудову, а місцеві невеликі компанії розглядають варіанти участі в індустріальних парках - наприклад, у разі реконструкції виробничих цехів для їх подальшої здачі в оренду або при створенні бізнес-інкубаторів. По-третє, місцеві органи влади, держава в цілому. Перенесення виробництва за межі міста забезпечує вирішення цілого ряду проблем - екологічних, логістичних, соціально-економічних.

У цілому ідея індустріальних парків є досить перспективною та економічно вигідною як для підприємств, так і для держави.

В Україні даний сегмент ринку перебуває в стадії зародження. Однак подальший розвиток бізнесу сформує постійний попит на послуги індустріальних парків з боку вітчизняних та іноземних компаній, які зацікавлені в інвестуванні і розвитку виробництв. Розвиток зажадає все більшої кількості професійно підготовлених виробничих майданчиків та індустріальних об'єктів.

Закон про індустріальні парки покликаний, насамперед, здійснити правове регулювання земельних відносин у сфері використання земель промисловості відповідно до закону. Відсутність цього закону негативно впливає на стан використання земель промисловості, не дозволяє залучати до місцевих бюджетів значних надходжень від діяльності промислових підприємств, створює проблеми соціально-економічного, демографічного, екологічного, юридичного та іншого характеру.

ü Реконструкция кварталов устаревшей застройки

ЗУ Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду від 22.12.2006 № 525-V

Стаття 16. Порядок планування робіт з реконструкції, заміни житлового фонду. Території, де відповідно до цього Закону повинна здійснюватися реконструкція, заміна житлового фонду, визначаються на підставі генеральних планів та планів земельно-господарського устрою.

Обмеження речових прав на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться на території комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду, підлягають державній реєстрації відповідно до закону.

Після державної реєстрації рішення про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду в установленому законом порядку забороняється здійснення будь-яких дій, спрямованих на зміну власника таких об'єктів або розширення його прав при переселенні.

У детальних планах та проектах забудови території повинні бути визначені:

території, в межах яких має здійснюватися реконструкція, заміна застарілого житлового фонду;

обсяг застарілого житлового фонду, який підлягає реконструкції, заміні та такого, що прирівнюється до нього;

технічний стан житлового фонду та його експлуатаційні дані;

обсяги та стан нежитлового фонду та такого, що прирівнюється до нього;

планувальна структура кварталу (мікрорайону);

обсяги та вартість робіт із зведення жилих будинків, створення інженерної інфраструктури;

щільність нової забудови, обсяг житла, що вилучається та (або) надається мешканцям застарілого житлового фонду при переселенні, а також заплановано для комерційної реалізації;

черговість, строки виконання робіт з урахуванням завдань комплексної забудови.

У планах земельно-господарського устрою повинні бути визначені:

відповідні території населених пунктів, щодо об'єктів яких може бути застосовано відчуження після розроблення та затвердження проекту забудови кварталу (мікрорайону);

умови надання земельних ділянок на території, де повинна здійснюватися реконструкція, заміна житлового фонду, та умови плати за землю на період будівництва;

обґрунтування розподілу земель за формами власності після здійснення реконструкції, заміни житлового фонду;

порядок і обсяг компенсації власникам земель приватної власності у разі виникнення потреби у цих землях згідно із затвердженою містобудівною документацією.

План земельно-господарського устрою, затверджений в установленому порядку, є підставою для надання у власність або оренду земельних ділянок для реконструкції, заміни житлового фонду після вилучення, викупу земельних ділянок для суспільних потреб. Порядок складення плану земельно-господарського устрою затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 17. Особливості орендної плати за користування землею

Річна орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності, передані в оренду інвестору-забудовнику на період будівництва і до введення об'єктів містобудування в експлуатацію, але не більше ніж на три роки, встановлюється:

для земель під об'єктами загального користування (вулицями, скверами, парками, площами тощо) та соціально-побутового призначення (дитячими садками, яслами, школами тощо) - 1 гривня незалежно від площі;

для земель під іншими об'єктами - 0,03 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Після введення об'єктів містобудування в експлуатацію річна орендна плата за земельні ділянки справляється відповідно до законодавства.

Читайте також:

1. ACCESS. СТВОРЕННЯ ЗВІТІВ
2. ACCESS. СТВОРЕННЯ ФОРМ
3. А. Створення власної папки.
4. Автоматичне і ручне створення об’єктів.
5. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
6. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
7. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
8. АЛГОРИТМ СТВОРЕННЯ БРЕНДУ
9. Алгоритм створення тренінгової програми
10. Безкласова адресація та створення підмереж.
11. Болонська конвенція як засіб створення зони європейської вищої освіти.
12. Визначення проблеми, на розв’язання якої спрямована Програма

Переглядів: 2143