МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Спортивна форма як вищий прояв готовності до змагань.Психологічні питання формування умінь (навичок). Принцип моделювання змагальної діяльності.
Вміння –це можливість здійснювати спортивні дії відповідно до вимог, правил, інструкцій. В спорті цьому відповідає вираз «технічне виконання», тобто виконання з раціональною технікою (структурою), при якій і енергії витрачається менше, і вихід – максимальний або приближений до нього. Компоненти рухового уміння: При ознайомленні з фізичними вправами в першу чергу формуються СЕНСОРНИЙ та ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ його компоненти, тобто зоровий образ та поняття про вправу. РУХОВИЙ компонент уміння пов'язаний з використанням рухової дії. Він являє собою раніше засвоєні прості рухи, які використовуються у новій комбінації. ВЕГЕТАТИВНИЙ компонент. Здійснення рухових умінь (вправ) вимагає вегетативного забезпечення роботи серцево-судинної та дихальної систем, збільшення використаного енергоресурсу організмом.
Основні етапи формування навичок: 1. Аналітичний – виокремлення та оволодіння окремими елементами дії. 2. Синтетичний –об’єднання елементів в цілісну дію. 3. Автоматизація – вправа з метою надання дії плавності, потрібної швидкості, зняття напруги.
Найвищу ефективність спортивної діяльності в річному тренувальному циклі називають «спортивною формою». Спортивна форма базується на фізичній, технічній та тактичній підготовці спортсмена, але не зводиться до них. О.А.Чернікова розкрила психологічні особливості цього стану: - процеси сприйняття, які пов’язані з даним видом спортивної діяльності, протікають ясно та швидко; - збільшується обсяг сприйняття; - збільшується розподіл та концентрація уваги; - підвищується швидкість реакції; - загострюється діяльність свідомості, тобто є повний свідомий контроль над своїми діями та найбільш довершене управління ними; - спостерігається емоційне піднесення, настрій бадьорий, життєрадісний. Все це призводить до розкутості спортсмена в прийнятті рішень та здійсненні дій. До сих пір поняття «спортивна форма» недосить визначене та час від часу викликає дискусію, яка зводиться до того, чи є стан спортивної форми якісно новим, ніж стан високої тренованості, чи ні. Так, І.П.Байченко, ще на початку 60-х років висунув гіпотезу, що стан спортивної форми відрізняється від стану високої тренованості і що головною її ознакою є наявність у спортсменів підвищеної реактивності. Отже, стан «бути у формі», бути готовим проявити всі свої можливості, базується на фізичній, технічній, тактичній та морально - вольовій підготовці спортсмена. В стані спортивної форми спортсмен тренується з задоволенням, не дивлячись на велике фізичне навантаження; він неохоче припиняє тренування, коли виходить час. Проте, при цьому необхідно ще і настрой спортсмена на показ максимального результату. В зв’язку з цим слід зупинитися на психологічному компоненті спортивної форми – готовності до змагань. В психологічній літературі подається різне розуміння та термінологічне визначення цього психологічного компонента спортивної форми. А.Ц.Пуні говорить про готовність до змагань. А болгарський психолог Ф.Генов – про мобілізаційну готовність. Стан психічної готовності спортсмена до змагань характеризується такими рисами (за А.Ц.Пуні): 1) впевненість спортсмена у своїх власних силах; 2) прагнення до спортивної боротьби, бажанням виявляти в ній усі свої сили та досягати перемоги; 3) оптимальний рівень емоційного збудження; 4) висока перешкодостійкість; 5) здатність довільно керувати своєю поведінкою (діями, емоціями) в спортивній боротьбі; В цьому стані мобілізуються саме ті функції, які забезпечують досягнення результатів в певному виді спорту. А.Ц.Пуні підкреслює необхідність впевненості спортсмена для формування готовності до змагань. Ступінь впевненості в успіху визначається: 1) об’єктивною важкістю завдання; 2) рівнем самооцінки та рівнем домагань спортсмена; 3) особистим досвідом; 4) віком спортсмена; 5) ситуацією, яка передує успішному виступу інших членів команди; 6) ступенем значущості результату, який досягається( чим більше значущість, тим менша впевненість).
Читайте також:
|
||||||||
|