• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Спортивна форма як вищий прояв готовності до змагань.

Психологічні питання формування умінь (навичок).

Принцип моделювання змагальної діяльності.

Вміння –це можливість здійснювати спортивні дії відповідно до вимог, правил, інструкцій. В спорті цьому відповідає вираз «технічне виконання», тобто виконання з раціональною технікою (структурою), при якій і енергії витрачається менше, і вихід – максимальний або приближений до нього.

Компоненти рухового уміння:

При ознайомленні з фізичними вправами в першу чергу формуються СЕНСОРНИЙ та ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ його компоненти, тобто зоровий образ та поняття про вправу.

РУХОВИЙ компонент уміння пов'язаний з використанням рухової дії. Він являє собою раніше засвоєні прості рухи, які використовуються у новій комбінації.

ВЕГЕТАТИВНИЙ компонент. Здійснення рухових умінь (вправ) вимагає вегетативного забезпечення роботи серцево-судинної та дихальної систем, збільшення використаного енергоресурсу організмом.

Основні етапи формування навичок:

1. Аналітичний – виокремлення та оволодіння окремими елементами дії.

2. Синтетичний –об’єднання елементів в цілісну дію.

3. Автоматизація – вправа з метою надання дії плавності, потрібної швидкості, зняття напруги.

Найвищу ефективність спортивної діяльності в річному тренувальному циклі називають «спортивною формою». Спортивна форма базується на фізичній, технічній та тактичній підготовці спортсмена, але не зводиться до них.

О.А.Чернікова розкрила психологічні особливості цього стану:

- процеси сприйняття, які пов’язані з даним видом спортивної діяльності,

протікають ясно та швидко;

- збільшується обсяг сприйняття;

- збільшується розподіл та концентрація уваги;

- підвищується швидкість реакції;

- загострюється діяльність свідомості, тобто є повний свідомий контроль над своїми діями та найбільш довершене управління ними;

- спостерігається емоційне піднесення, настрій бадьорий, життєрадісний.

Все це призводить до розкутості спортсмена в прийнятті рішень та здійсненні дій.

До сих пір поняття «спортивна форма» недосить визначене та час від часу викликає дискусію, яка зводиться до того, чи є стан спортивної форми якісно новим, ніж стан високої тренованості, чи ні. Так, І.П.Байченко, ще на початку 60-х років висунув гіпотезу, що стан спортивної форми відрізняється від стану високої тренованості і що головною її ознакою є наявність у спортсменів підвищеної реактивності.

Отже, стан «бути у формі», бути готовим проявити всі свої можливості, базується на фізичній, технічній, тактичній та морально - вольовій підготовці спортсмена. В стані спортивної форми спортсмен тренується з задоволенням, не дивлячись на велике фізичне навантаження; він неохоче припиняє тренування, коли виходить час. Проте, при цьому необхідно ще і настрой спортсмена на показ максимального результату. В зв’язку з цим слід зупинитися на психологічному компоненті спортивної форми – готовності до змагань.

В психологічній літературі подається різне розуміння та термінологічне визначення цього психологічного компонента спортивної форми. А.Ц.Пуні говорить про готовність до змагань. А болгарський психолог Ф.Генов – про мобілізаційну готовність.

Стан психічної готовності спортсмена до змагань характеризується такими рисами (за А.Ц.Пуні):

1) впевненість спортсмена у своїх власних силах;

2) прагнення до спортивної боротьби, бажанням виявляти в ній усі свої сили та досягати перемоги;

3) оптимальний рівень емоційного збудження;

4) висока перешкодостійкість;

5) здатність довільно керувати своєю поведінкою (діями, емоціями) в спортивній боротьбі;

В цьому стані мобілізуються саме ті функції, які забезпечують досягнення результатів в певному виді спорту. А.Ц.Пуні підкреслює необхідність впевненості спортсмена для формування готовності до змагань.

Ступінь впевненості в успіху визначається:

1) об’єктивною важкістю завдання;

2) рівнем самооцінки та рівнем домагань спортсмена;

3) особистим досвідом;

4) віком спортсмена;

5) ситуацією, яка передує успішному виступу інших членів команди;

6) ступенем значущості результату, який досягається( чим більше значущість, тим менша впевненість).

Читайте також:

1. II. Критерій найбільших лінійних деформацій
2. III.4 Форматування тексту.
3. IV. Виклад інформаційного матеріалу
4. IV. Виклад інформаційного матеріалу
5. IV. Критерій питомої потенціальної енергії деформації формозміни
6. IV. Прийняття рішень у полі четвертої інформаційної ситуації
7. R – розрахунковий опір грунту основи, це такий тиск, при якому глибина зон пластичних деформацій (t) рівна 1/4b.
8. Tема 4. Фації та формації в історико-геологічному аналізі
9. V. Прийняття рішень у полі п’ятої інформаційної ситуації
10. VI. Прийняття рішень у полі шостої інформаційної ситуації
11. Абсолютизація формально-технічних пошуків у мистецтві ХХ ст.
12. Автомати­зовані інформаційні систе­ми для техніч­ного аналізу товар­них, фондових та валют­них ринків.

Переглядів: 1533