Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Економічні ресурси і фактори виробництва

Щоб здійснювався процес виробництва, потрібні певні чинники, або причини, які його зумовлюють. Такими чинниками є виробничі ресурси, які ще називають економічними, або фактори виробництва.

Сучасні теоретики часто ототожнюють ресурси виробництва та його фактори. Проте варто показати відмінності між еко­номічними (виробничими) ресурсами та факторами[1].

 

Економічні ресурси – потенційні чинники виробництва, його можливості, джерела.
Фактори виробництва – чинники, які уже застосовуються у виробництві.

 

Інакше кажучи, економічний ресурс може й не перетворитися у реальний фактор виробництва, якщо постійно буде знаходитися у запа­сі. Водночас, у наступному аналізі ми виходитимемо з того, що усі виробничі ресурси стають факторами виробництва, тому застосування цих термінів часто буде тотожним.

Сучасна економічна наука до економічних (виробничих) ресурсів (факторів) відносить працю, капітал, природні ресурси, підприєм­ницькі здібності, а також екологію, науку, інформацію.

Праця– використання робочої сили людини для створення жит­тєвих благ.

 

Тут праця, ототожнюючись з робочою силою, розглядається не як процес (потік), а як запас, або ресурс. При цьому, якщо говориться про кількість праці, то йдеться про число працівників, які працюють певний час.

 

Капітал – виробничий ресурс у формі засобів праці.

 

Капітал, як економічний ресурс, тісно пов’язаний з працею. У політичній економії представники трудової теорії вартості (починаючи від А. Сміта, XVIII століття), які стверджували, що багатство (вартість) створюється у виробництві виключно працею, взагалі розглядали його нагромадженою працею, яка здата накопичуватися і зберігатися у формі засобів виробництва (засобів праці), створених працею людиною.

Капітал, як виробничий фактор, часто також називають капіталь­ними, або інвестиційними, ресурсами (інвестиції – вкладення капіта­лу у виробництво). Водночас інвестиційні ресурси є основою (субстан­цією) капіталу, а не самим капіталом, суть якого є значно глибшою і багатшою.

Отже, вартість засобів праці (окрім землі, палива і енергії, які не відносять до капіталу) дає уявлення про величину такого виробничого ресурсу, як капітал.

 

Природні ресурси, або земля – сукупність предметів праці (сиро­вини та матеріалів) і деяких засобів праці (землі, палива та енергії) у виробництві.

 

Природні ресурси так чи інакше своїм джерелом мають землю (природу) – це, зокрема, вугілля і руди, газ і нафта, добуті із земних надр, зерно, деревина, льон тощо, вирощені на землі, ґрунти, води і клі­мат і таке інше. Тому вони й поєднуються у ресурси під назвою “земля”.

 

Підприємницькі здібності – особливий ресурс, який втілюється у праці по управлінню і організації виробництва і збуту життєвих благ для одержання вигоди.

 

Екологія – система спеціальних видів трудової діяльності та витрат, спрямованих на використання природніх ресурсів, охорону навколишнього середовища, а також на його відтворення.

Наука – специфічна форма людської діяльності, спрямована на отримання та систематизацію нових знаннь про природу, суспільство та мислення.

Інформація - система збирання, обробки та систематизації різноманітних знань людини з метою використання їх у різних сферах життедіяльності.

 

Усі економічні ресурси, або виробничі фактори, мають одну зага­льну властивість: вонирідкісні, тобто існують в обмеженій кілько­сті.

 

Наша планета містить обмежений запас ресурсів, які можна використати для виробництва життєвих благ, передусім – природних ресурсів (землі). Водночас, рідкісними (обмеженими) є й праця ( сила), капітал (інвестиційні ресурси) і підприємницькі здібності. На початковому етапі знаходиться наука, екологія та інформація, які націлені на значне підвищення обсягу традиційних ресурсів виробництва. Хоча на нашій планеті є країни, котрі наділені значними економічними ресурсами, усе ж і вони зіштовхуються з їх обмеженістю.

 

Повсюди в економіці дієзакон рідкісності (обмеженості) економічних (виробничих) ресурсів.

 

Серед економічних ресурсів варто виділити відтворювані і невідтворювані. До відтворюваних ресурсів відносять працю (робочу силу), капітал, інформацію, науку, а також підприємницькі здібності, а до невідтворю­ваних – основну частину природних ресурсів (землі): корисні копа­лини, ґрунти, атмосферний кисень, паливо та енергію, тощо, а також екологію. Усе важливішою стає проблема економії рідкісних (обмежених) економіч­них (виробничих) ресурсів.

Наша вітчизняна економічна наука довгий час традиційно виділяла два фактори виробництва – матеріально-речовий і особистий.

До матеріально-речового фактора відносили усі засоби вироб­ництва (предмети і засоби праці), тобто капітал і природні ресурси, екологію, а до особистого фактора – робочу силу, тобто працю, науку, інформацію, підприємницькі здібності. Особистий фактор виробництва – це сама людина з її здат­ністю до праці.

Роль людини у виробництві важко переоцінити. По-перше, людина є рушійною силою виробництва, оживляючи у його процесі мертві засоби виробництва. По-друге, самі засоби виробництва – і предмети, і засоби праці – є результатом розуму та вміння, досвіду та творчості людини. Нарешті, від кваліфікації, сумлінності, професіоналізму, твор­чого підходу працівників вирішальною мірою залежить результативність застосування матеріально-речового фактора у виробництві.

 

Сукупність матеріально-речового та особистого фак­торів виробництва утворюєпродуктивні сили суспільства.

 

Зміст продуктивних сил цим не вичерпується, існує ще ефект узгодженості факторів виробництва, який втілюється у технології та організації суспільного виробництва.

Технологія виробництва відображає взаємодію його факторів, способи та прийоми взаємодії праці, засобів і предметів праці у єдиному виробничому процесі. Тому можуть бути як ефективні, так і неефективні технології виробництва, що характеризує стан продуктивних сил сус­пільства.

Організація виробництва забезпечує узгодженість застосування факторів виробництва, єдність його учасників у досягненні мети виробництва. При цьому вирішальну роль відіграє виробничий підприємницький ресурс.

Продуктивні сили відображають ставлення людей до природи (природних ресурсів) і засобів праці (інвестиційних ресурсів, або капі­талу).

 


Читайте також:

  1. D) оснащення виробництва обладнанням, пристроями, інструментом, засобами контролю.
  2. I. Теорія граничної продуктивності і попит на ресурси
  3. V. Економічні цикли.
  4. V. ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ. ОХОРОНА НАДР ТА ПРОБЛЕМИ ЕНЕРГЕТИКИ
  5. Абіотичні та біотичні фактори.
  6. Абстрактна модель оптимального планування виробництва
  7. Автоматизація виробництва
  8. Агрегування та факторизація
  9. Адміністративні, економічні й інституційні методи.
  10. Акціонерна власність в економічній системі
  11. Альтернативні можливості виробництва масла і тракторів
  12. Альтернативні можливості виробництва масла та гармат.




Переглядів: 1651

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Виробництво та його елементи | Людина в економіці

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.007 сек.