За повної зайнятості безробіття існує, але воно є природним.

Суть, причини і форми безробіття

Суспільні форми життя взагалі і праці, зокрема, не є досконалими, такими, коли б всі люди і завжди мали роботу у відповідності з своїми здібностями, і були б більш-менш матеріально забезпеченими. Нерідко виникають умови, за яких значна частка людей, які володіють робочою силою, не має можливості її застосувати: або у зв’язку з тим, що всі робочі місця зайняті, або тому, що вільні робочі місця існують, але виробництво призупиняться. В першому випадку працівники не можуть влаштуватись на роботу, а в другому – роботу втрачають навіть ті, хто її раніше мав.

Безробіття – одне із найболючіших, найнеприємніших і найнебезпечніших соціально-економічних явищ. Для конкретного працівника безробіття означає відсутність або втрату роботи, основного, а можливо і єдиного джерела матеріального забезпечення власного життя, а для сімейних людей – і життя їх родини – дружини, дітей, батьків.

Для суспільства безробіття – це втрачені можливості виробництва певного обсягу товарів і послуг. Воно виступає причиною зниження купівельної спроможності населення, а отже і сукупного попиту. Падають обсяги сукупних заощаджень, “міліють” джерела капіталу і інвестицій. Зростають витрати коштів на допомогу по безробіттю, утримання малозабезпечених сімей.

Безробіття у широких масштабах спричиняє соціальну і політичну нестабільність, озлоблення, зневіру, відчай людей. З цього приводу виникає соціальна нестабільність у суспільстві.

Усі ці та інші обставини визначають існування нагальної необхідності з’ясування суті, причин виникнення та шляхи і методи подолання безробіття, забезпечення повної зайнятості працівників.

За умов ринкової економіки причиною безробіття стає порушення рівноваги на ринку праці. Пропозиція праці перевищує попит і частина працівників не може застосувати свою робочу силу. Порушення рівноваги між попитом на працю і її пропозицією зумовлюється більш глибокими причинами.

Згідно з концепціями економічних шкіл, розрізняють повну зайнятість та неповну зайнятість.Відповідно, безробіття розмежовується на природне та надлишкове.

Повна зайнятість визначається такою ситуацією на ринку праці, коли кількість безробітних не перевищує кількості вільних робочих місць.

До природного відносять такі форми безробіття, як фрикційне і структурне.

Фрикційне, або добровільне, безробіття пов’язане із добровільною зміною місця роботи за тим же фахом і з тією ж кваліфікацією1.

Сюди ж відносять і тих, хто вперше вийшов на ринок праці.

Структурне безробіття подібне до фрикційного з тією різницею, що для нового місця роботи потрібно здобути новий фах або підвищити свою кваліфікацію.

Ця форма пов’язана із зміною структури попиту і пропозиції на ринку праці – відпадає потреба в одних спеціальностях і виникає в інших, що є наслідком зміни структури економіки.

Фрикційне безробіття (добровільне) і структурне безробіття – неминучі форми для будь-якої системи (а фрикційне – навіть бажане), тому таке безробіття й називають природним (неминучим).

Неповна зайнятість – це такий стан ринку праці, коли існує надлишкове безробіття.

За неповної зайнятості частина ресурсів виявляється незайнятою, що за масштабами перевищує природне безробіття.

Надлишкове безробіття існує тоді, коли кількість безробітних перевищує число вільних робочих місць, тобто навіть за їх повного заповнення в економіці залишиться певна кількість безробітних.

Надлишкове безробіття представлено такими формами, як циклічне,технологічне, сезонне безробіття.

Циклічне безробіття з’являється на стадії економічного спаду і застою, і пов’язане, таким чином, із циклічністю розвитку ринкової економіки.

Під час економічного спаду скорочується виробництво, зменшується завантаженість ресурсів, а тому різко падає попит на робочу силу. Зокрема, глибока економічна криза 1929-1933 рр. (так звана “Велика депресія”) призвела у США до зростання рівня безробіття на 25%, а спад виробництва 1982 року призвів до зростання рівня безробіття на 9,7%.

Технологічне безробіття виникає внаслідок ліквідації частини робочих місць у зв’язку із механізацією і автоматизацією виробництва, впровадження “безлюдних” технологій.

Інакше кажучи, технологічне безробіття є формою негативних наслідків впровадження у виробництво результатів НТП.

Сезонне безробіття характерне для галузей економіки із сезонним характером виробництва: сільського господарства, океанського риболовства, туристичного обслуговування, готельного господарства та деяких інших.

Ці три форми утворюють надлишкове безробіття і визначають ситуацію неповної зайнятості,за якої кількість тих, хто шукає роботу, значно перевищує число тих, хто її знаходить. Саме надлишкове безробіття є небажаним і вкрай шкідливим.

Природне і надлишкове безробіття визначають загальний рівень зайнятості (рівень безробіття).

Окрім згаданих форм, існує й приховане безробіття, воно з’являється тоді, коли працівники змушені працювати неповний робочий день, тиждень, місяць, рік, відповідно, із зниженням заробітної плати.

Приховане безробіття – масове явище для ринкових країн. Зокрема, за далеко неповними даними, у економіці США, Великобританії, Італії, Німеччини, Бельгії, Голландії та багатьох інших країн близько 25-30% працюючих зайняті не повністю.

Приховане безробіття особливо поширюється у перехідній економіці, коли працівники більшості підприємств знаходяться у вимушеній відпустці 3-4 і більше місяців на рік. Це властиве і для нинішньої економіки України.

В питанні про форми безробіття було з’ясовано основні його причини. Але важливим за соціальними та економічними наслідками є рівень безробіття.

Рівень (норма) безробіття – це показник, який характеризує співвідношення між кількістю безробітних і загальною кількістю працівників, які здатні до роботита хочуть матироботу.

Показник кількості безробітних відображає лише тих людей, хтоне має роботи, шукає роботу і зареєструвався як безробітний.

Показник кількості робочої сили відображає сукупність працівників, які мають роботу і які не мають роботи, але шукають можливість її отримати.

Ні до першого, ні до другого показника не включаються безробітні, які втратили надію на можливість влаштування на роботу, припинили пошук роботи і, відповідно, не реєструються як безробітні. Окрім того, до робочої сили не відносяться люди, які здатні працювати, але з тих чи інших причин не мають наміру найматися на роботу (матеріально забезпечені жінки, які виховують своїх дітей, або просто не мають бажання працювати та ін.). До складу робочої сили не відносяться діти до 16 років, студенти, інваліди, пенсіонери, недієздатні, ув’язнені тощо.

В загальному рівні безробіття необхідно виділити рівень природного і надлишкового безробіття.

Надлишкове безробіття окремо не підраховується. Визначається загальний рівень безробіття, рівень природного безробіття, а потім від першого показника віднімається другий і тоді отримується показник рівня надлишкового безробіття.

Рівень безробіття – важливий показник, який характеризує стан зайнятості, показує, яка частка працівників хоче, але не може влаштуватись на роботу. Розмежування цього показника на рівень природного і рівень надлишкового безробіття дозволяє з’ясувати, яка частка безробітних існує, але не являє собою будь-якої загрози для суспільства. Подолання цього виду безробіття здійснюється, в одному випадку, внаслідок влаштування на іншу роботу, переїздом в інше місто; в іншому – внаслідок перепідготовки працівників.

Тривале і значне безробіття спричиняє дуже тяжкі соціальні і економічні наслідки. Звичайно, найнеприємнішими є соціальні наслідки, коли сотні тисяч сімей втрачають можливості зростання добробуту, отримання освіти, охорони здоров’я, нормального життя, впевненості у майбутньому. Але існує і економічна “ціна” безробіття, яка тяжкою ношею лягає на плечі нації.

Відомому американському економісту Артуру Оукену (1928-1980 рр.) вдалося математично виразити економічні залежності, пов’язані з безробіттям. Він, перш за все, виходив із загального положення про те, що якщо суспільство не здатне створити робочі місця для кожного, хто може і хоче працювати, безповоротно втрачає певний обсяг потенційної можливості виробництва товарів і надання послуг. Ця втрата полягає у відставанні фактичного обсягу валового національного продукту від потенційного. За основу береться виробництво з наявним природним рівнем безробіття.

Закон Оукена формулюється так: перевищення фактичного рівня безробіття над природним на кожен відсоток призводить до відставання валового національного продукту ВНП на 2,5 відсотка.

Так, якщо у США в 1983 році природний рівень безробіття складав 6%, фактичний – 9,5%, то відставання ВНП складало 2,5х3,5%=8,75%. Номінальний обсяг ВНП складав 3300 млрд. дол., тому втрати від безробіття досягли 290 млрд. дол.

Окрім цього, А. Оукен вивів наступні залежності:

1)для утримання безробіття на незмінному існуючому рівні необхідно забезпечити приріст ВНП на 2,7%;

2)кожен наступний приріст ВНП на 2% збільшує зайнятість на 1%;

3)кожне наступне зменшення реального ВНП на 2% призводить до зростання безробіття на 1%.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Економічна рівновага та моделі ринку праці	\|	Суть, форми і системи заробітної плати

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.