Економічна рівновага та моделі ринку праці

• технічними умовами виробництва;

• еластичністю попиту на продукцію, яка виробляється із застосуванням даного виду праці.

Існують також нецінові фактори попиту на працю:

1. Підприємці у короткому періоді можуть керуватися мотивами, відмінними від мети максимізації прибутку. Наприклад, небажання отримання кредиту на розширення виробництва, вагання щодо необхідності зростання виробництва.

2. Існують технічні обмеження попиту на працю. Коли нові потужності використовуються не повністю – попит на працю зростає. Коли ж потужності освоєні повністю, попит на працю стабілізується. Умовою зростання попиту на працю є уже не лише зниження заробітної плати, але й придбання техніки, реконструкція підприємств, зростання кількості робочих місць.

3.В економіці виникають і такі ситуації, коли поєднуються зростання заробітної плати, продуктивності праці і попиту на працю. Такі можливості виникають у зв’язку з загальним процесом економічного зростання: науково-технічним прогресом, впровадженням нових технологій, підвищенням професійно-кваліфікаційного рівня працівників і, відповідно, підвищенням рівня життя населення. Зростання заробітної плати відбувається з паралельним ростом попиту на працю.

У цілому ж ринковий попит на працю з урахуванням усіх цих чинників визначається добутком кількості фірм, які пред’являють попит на конкретний вид праці певної професії, кваліфікації, і середньої чисельності необхідних для фірми працівників.

Пропозиція праці завжди йде від окремого суб’єкта, особи, яка, з одного боку, прагне вирішити проблему задоволення своїх потреб, а з іншого – володіє робочою силою, здатністю до праці, а отже, і джерелом отримання доходу. В сучасних умовах пропозиція праці може здійснюватись не лише від імені конкретної особи, але й від сукупності працівників, які входять у професійні спілки. В цьому випадку суб’єктом пропозиції праці виступає профспілка.

В основі пропозиції праці лежать наступні передумови та принципи:

1. Пропозиція праці є формою пошуку працівником економічної вигоди, яка визначається через порівняння доходів від різних видів діяльності.

2. Пропозиція праці свідчить, що працівник не має роботи і бажає її отримати.

3. Працівник, який пропонує працю, порівнює, співставляє користь від праці (дохід) і витрати праці.

4. Нижньою межею пропозиції праці є така заробітна плата, яка дорівнює вартості існування працівника і членів його сім’ї.

Чим вища заробітна плата, тим більша на ринку пропозиція праці. Тут залежність прямо пропорційна. Залежність між змінами в рі­вні заробітної плати і змінами в обсязі пропозиції праці на ринку має певні особливості у порівнянні з залежністю між рівнем цін на товари і обсягом пропозиції товарів. Відомо, що існує закон прямого зв’язку між цінами на товар і їх пропозицією і не існує будь-яких меж взаємодії цієї залежності. У взаємодію ціни на працю і рівня її пропозиції певні зміни вносить та обставина, що працю пропонує людина, жива істота.

Заробітна плата є важливим, але не єдиною умовою, яка визначає рівень пропозиції праці, іншими значимими важелями пропозиції праці є такі:

1. Зміст праці. Праця може бути простою і складною, фізичною і розумовою, творчою і механічною, важкою і посильною, небезпечною для здоров’я і життя і відбуватись в нормальних умовах. До того ж, люди за своєю природою, генетичними задатками, як правило, є схильними до тих чи інших видів діяльності.

2. Регулярність і надійність джерел доходу від трудової діяльності на тому чи іншому робочому місці.

3. Зовнішні умови трудової діяльності, характер їх впливу на стан здоров’я.

4. Відстань до роботи від місця проживання.

5.Рівень незалежності і самостійності в трудовому процесі.

6.Характер існуючих відносин з сумісниками по роботі і керівництвом бригади, дільниці, цеху, фірми.