Прийом зорової реконструкції (відтворення).

Сутність цього прийому полягає в тому, що шляхом слова відтворюється первісний вигляд історичної споруди. Цей прийом широко використовується при показі пам'ятних місць, де проходили воєнні битви, народні повстання тощо. Сюди ж відносяться й місця, пов'язані з життям і діяльністю державних, громадських, релігійних діячів, діячів освіти та культури.

Завдання зазначеного прийому – дати екскурсантам можливість „зорово" відтворити пам'ятні місця, споруду в її первісному вигляді, історичну подію, що відбулася на цьому місці. Відтворюючи подію, необхідно, насамперед, використовувати місце дії: будинок, вулицю, майдан, поле бою, виділивши ті деталі, що збереглися дотепер. Відтворюючи картину оборони давнього Чернігова, екскурсовод відштовхується від зорових вражень – від залишків укріплень, що збереглися (рів, вал). Бастіони і редути на полі Полтавської битви дозволяють наочно уявити картину історичної битви. В екскурсії „По місцях форсування Дніпра і визволення Києва" (Київ – Ново-Петрівці) екскурсовод, який розповідає про форсування Дніпра, знову-таки робіть наголос на зорові враження від природного оточення: високий та низький береги ріки, пагорби, ліс, селища, окопи та бліндажі, що збереглися разом з пунктом спостереження командуючого 1-м Українським фронтом генерала М. Ф. Ватутіна, дають можливість воскресити картину героїчної битви за визволення столиці України.

Якщо споруда не збереглася внаслідок воєн, землетрусів, часу, провести зорову реконструкцію екскурсоводу допомагають її уцілілі частини та деталі. Якщо будівля не збереглася, на допомогу приходять й матеріали „портфеля екскурсовода" як то: фотографії об'єкта, малюнки, креслення, схеми, образотворчий матеріал, що характеризує оточення, в якому відбувалися події. Так, в оглядовій екскурсії по Києву екскурсовод звертає увагу екскурсантів на залишки Десятинної церкви, викладені червоним гранітом. Як додатковий матеріал може бути використаний матеріал „портфеля екскурсовода" – реконструкція церкви за П. П. Толочком, а також вигляд Аскольдової могили у XIX ст. – за фото з малюнка Т. Г. Шевченка.

Успіх використання прийому зорової реконструкції залежить від ступеню підготовленості екскурсовода. За допомогою прийому реконструкції екскурсовод ніби переносить своїх слухачів у те оточення і в той час, коли відбувалися події. Використовуючи цей прийом, екскурсовод повинен сам зорово уявити собі подію, первісний вигляд історичної споруди, її давнє оточення чи ландшафт. Прийом реконструкції з успіхом використовується і тоді, коли екскурсовод ставить за мету відтворити в уяві екскурсантів район, місто в майбутньому.

Одним з варіантів методичного прийому реконструкції є прийом зорового монтажу. Екскурсовод, використовуючи прийом зорового монтажу, складає необхідний образ, поєднуючи зовнішній вигляд декількох пам'яток, а також їхніх окремих частин. У зоровому монтажі можуть бути використані фотографії, креслення, малюнки.

Одним з найбільш використовуваних прийомів показу в екскурсіях є

•прийом локалізації подій.

Цей прийом дає можливість обмежити увагу учасників екскурсії відповідними рамками, таким чином скеровуючи їх погляд на конкретну територію, саме на те місце, де відбулася подія. Так, показуючи палац і парк у заповіднику „Качанівка" (Чернігівщина) екскурсовод подавав чіткі локалізації: ліхтарик Штернберга – маленький еркер у стіні палацу, де полюбляв працювати пейзажист; альтанка Глінки над Майорським ставом, де писав музику композитор; галявина біля палацу, де „прилягли" Шевченко і господар маєтку, читаючи один одному вірші Тараса Григоровича.

"Тут у цій кімнаті Тарас Шевченко написав свій "Заповіт", – говорить екскурсовод у будинку Козачківського в Переяславі-Хмельницькому. Подібний емоційний вплив прийому локалізації подій великий, тому його слід використовувати в кульмінаційні моменти екскурсії. Іноді доцільно цей прийом використовувати одночасно з прийомом реконструкції. Сильний емоційний вплив прийому локалізації (особливо використаного несподівано) знайшов відображення в професійному екскурсійному терміні "влада місця".

В екскурсії по Севастополю можна, наприклад, показати місце загибелі одного з героїв „Севастопольської стради" адмірала Корнілова, яке відмічене ядрами, що викладені хрестом.

•Прийом абстрагування дозволяє екскурсантам розглянути ті ознаки предмета (пам'ятки історії та культури, монументальної скульптури), які слугують основою для розкриття теми чи підтеми.

Термін „абстрагування" означає виділення подумки, вичлейення окремих ознак, властивостей, зв'язків щодо конкретного предмету. Використанню цього прийому передує пояснення екскурсовода, які частини предмета, будови є предметом показу. Абстрагування дозволяє екскурсантам „не бачити" того, що не має відношення до екскурсії.

•Прийом зорового порівняння.

Цей прийом побудований на зоровому порівнянні різних предметів або частин одного об'єкта з другим, що знаходиться перед очима екскурсантів. При цьому порівнюють друг з другом як схожі, так і різні за своїм зовнішнім виглядом об'єкти.

Використання прийому зорового порівняння дає можливість екскурсантам уявити дійсний розмір об'єкта (наприклад, висоту пам'ятника, довжину стін фортеці, ширину вулиці), дозволяє скоротити кількість цифр у розповіді, число використаних фактів і прикладів, час на пояснення.

Одне з головних завдань цього методичного прийому – виявити характерні риси, особливості об'єкта, показати його унікальність і неповторність. У підсумку „спостереження" екскурсовод називає тотожні елементи двох об'єктів або відмінність одного від іншого.

•Прийом інтеграції (відбудова, поповнення) – побудований на об'єднанні окремих частин об'єкта, що спостерігається, в єдине ціле. Показуючи будівлю, споруду, пам'ятне місце, екскурсовод йде шляхом інтеграції, тобто об'єднування різних деталей, властивостей в одне ціле. Дія методичного прийому інтеграції в екскурсії пов'язана з методом синтезу – об'єднання окремих частин, деталей, узагальнення розірваних фактів в єдине ціле.

Так, показуючи архітектурний ансамбль Софійського монастиря, що склався у XVII-XVIII ст., екскурсовод об'єднує всі споруди цього часу: дзвіницю, трапезну, будинок митрополита, Західні ворота (Браму Заборовського), кам'яну монастирську огорожу, південну в'їзну вежу, Братський корпус, бурсу. Спочатку показується кожна будівля окремо, потім екскурсовод об'єднує (інтегрує) зорові враження, отримані екскурсантами при спостереженні окремих об'єктів. На заключному етапі показу група спостерігає ансамбль як єдність декількох будівель. І екскурсовод формулює висновки, характеризуючи ансамбль у цілому.

Прийом зорової аналогії заснований на дії одного з загальних методів наукового пізнання – метода аналогії.

Прийом аналогії побудований на порівнянні:

а) цього об'єкта з світлиною або малюнком іншого аналогічного об'єкта;

б) об'єкта, що спостерігається, з тими об'єктами, які екскурсанти спостерігали раніше.

Наприклад, схожість Кирилівської церкви у Києві з Канівським собором, Софійського собору в Києві з Софійськими соборами Новгорода та Полоцька.

Механізм дії цього прийому полягає в тому, що екскурсовод „ставить" перед екскурсантами два об'єкти, причому один з них фізично знаходиться перед їхніми очима.

Так, в екскурсії по Софійському собору в Києві екскурсовод звертає увагу екскурсантів на схожість зображення Ярослава Мудрого в Георгіївському приділі та роботу скульптора-антрополога М. М. Герасимова – скульптурний портрет князя, що експонується в північній зовнішній галереї собору.

Прийом зорової аналогії складніший, ніж прийом зорового порівняння.

При зоровому порівнянні співставляються дві схожі між собою споруди, будівлі, монументи, рослини, пам'ятні місця тощо. Завдання екскурсовода, який використовує цей прийом при показі об'єкта, – залучити екскурсантів до активного пошуку аналогії, викликати у пам'яті уяву про зовнішній вид аналогічного об'єкта, який вони бачили раніше. Причому у кожного екскурсанта може бути своя аналогія.

Прийом зорової аналогії іноді називають прийомом асоціації. Особливо часто цей прийом показу будується на асоціації за схожістю. Іноді використовується за протилежністю (чорне-біле; холод-тепло; світло-темрява), за єдністю місця розташування об'єктів або дій (історичних подій) тощо.

•Прийом переключення уяви.

Після спостереження об'єкта екскурсанти за пропозицією екскурсовода переносять свій погляд на інший об'єкт (наприклад, перенесення погляду від будинку, побудованого на початку XX ст., на сучасний багатоповерховий будинок або перехід від спостереження панорами міста до спостереження об'єктів природи). Наявність контрасту збагачує новими враженнями. Порівняння об'єктів дозволяє краще зрозуміти об'єкт, що спостерігається первісно.

•Методичний прийом руху.

Необхідно відрізняти два поняття: "рух" як ознака екскурсії і „рух" як методичний прийом. Це різне.

Рух в екскурсії як методичний прийом являє собою рух екскурсантів поблизу об'єкта з метою кращого його спостереження (наприклад, огляд фортечних стін, рух екскурсантів уздовж конвеєра на заводі тощо). У ряді випадків рух групи використовується для того, щоб екскурсанти отримали уяву про крутизну схилу гори, висоту вежі, дзвіниці, глибину рову, відстань до об'єкта тощо. Крім того, рух в екскурсіях використовується як методичний прийом показу екскурсійних об'єктів: окремих споруд, вулиць, архітектурних ансамблів, майданів. Інакше як у русі, наприклад, неможливо оглянути комплекс Києво-Печерської лаври, площу Ринок у Львові. Рух як методичний прийом надзвичайно ефективний при огляді таких об'єктів, як поле бою (наприклад, поле Корсунь-Шевченківської битви); партизанський табір в Одеських катакомбах, Історичний бульвар у Севастополі та ін. У ряді випадків застосовують повільний рух в автобусі навколо комплекса об'єктів. Під час такого руху комплекс об'єктів, що спостерігаються, на очах екскурсантів як би обертається, виявляючи все нові об'єкти.

Іноді рух пішохідної групи організується при панорамному показі: наприклад, оглядовий майданчик біля філармонії у Києві, з якого екскурсовод веде показ Подолу, Дніпра, задніпровських далечінь, новобудов Лівобережжя. Цей методичний прийом дає можливість вести багатоплановий показ панорами, дозволяє виявити схожість об'єктів, їх відмінність, характерні особливості.

Інший варіант руху як методичного прийому – обхід навколо будівлі, споруди, пам'ятника. Обхід будівлі чи фортечної споруди дозволяє більш об'єктивно уявити її розміри, розташування помешкань, помітити деталі, які випадають із уваги при статичному огляді. Рух, особливо по внутрішніх приміщеннях будівлі, створює у екскурсанта ефект присутності, який допомагає краще відчути колорит епохи тощо.

Розповідь екскурсовода під час руху зводиться до мінімуму, тобто до екскурсійної довідки чи опису, і бажано не під час ходи, а на короткій зупинці. Слід пам'ятати, що рух при обході будівлі чи при проході через палацовий парк надає приємне фізичне навантаження, яке є ніби відпочинком, розминкою після тривалого перебування в автобусі, закритому приміщенні чи статичного огляду об'єкта з однієї точки.

Рух навколо житлового мікрорайону дозволяє виявити переваги нової забудови міста, показати раціональність розташування будівель – житлових, комунально-побутових, культурно-освітніх, інших, виявити їх функціональні особливості.

Третій варіант – рух до пам'ятки. Методично він побудований таким чином, що у ході пересування автобусної або пішохідної групи об'єкт починає поступово викреслюватися, виникаючи і зростаючи у розмірах на очах екскурсантів. Це дозволяє екскурсоводу виявити особливості об'єкта, звертаючи на них увагу групи, підвести екскурсантів до необхідних висновків.

Найбільшу ефективність дає використання прийому руху в тих випадках, коли, за задумом авторів екскурсії, її учасники повинні відчути динаміку конкретної події. Екскурсовод під час показу (наприклад, поля, де відбувалася битва) пропонує учасникам самим пройти тим шляхом, яким ішли герої події.

На думку Н. Н. Злацена і Ф. Л. Курлата, такі „моторні" прийоми важливі за своїм психологічним впливом. За їх допомогою екскурсанти краще сприймають динаміку події, відчувають розміри об'єкта, художній образ пам'ятника тощо. Наприклад, емоційно впливає на екскурсантів огляд катакомб Одеси, Керчі, Севастополя. Відтворити обстановку і динаміку подій екскурсоводу допоможе прохід екскурсантів шляхом руху, наприклад, учасників штурму Перекопа (перехід Сиваша). З цим прийомом зв'язаний показ командного пункту І Українського фронту в Ново-Петрівцях, укріплення на Голосіївських висотах під час оборони Києва у липні-вересні 1941 р. Таке пересування (обхід) дозволяє відчути відстань, розміри древнього міста (Старокиївська гора). Саме в процесі руху по пам'ятних місцях екскурсант отримує шляхом спостереження найбільш гострі, що запам'ятовуються, враження, які мають велику пізнавальну цінність і емоційну силу.

Професійно підготовлені екскурсоводи вміло використовують форми і варіанти руху в екскурсії, що сприяє більш ефективному засвоєнню наочного матеріалу.

Показ меморіальної дошки. За наявності на екскурсійному об'єкті меморіальної дошки екскурсоводу необхідно починати з аналізу об'єкта і розповіді про події, що пов'язані з ним. Після того увага екскурсантів звертається на меморіальну дошку, яка на цьому об'єкті встановлена.

Якщо меморіальну дошку екскурсанти добре бачать і вже прочитали самі напис на ній, екскурсоводу не потрібно зачитувати його уголос.

Висвітлення підтеми може бути розглянуто, починаючи з меморіальної дошки у тому випадку, якщо вона встановлена на будівлі (споруді, монументі), побудованій на місці, де відбулася історична подія, тобто об'єкт, про який розповідається, не зберігся.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ПРИЙОМИ ПОКАЗУ.	\|	ТЕХНІКА ВЕДЕННЯ ЕКСКУРСІЇ.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.