Фізіологія спинного мозку

Постсинаптичне гіперполяризаційне гальмування

Пресинаптичне гальмування

Гальмівні синапси. Механізм розвитку центрального гальмування. Види

В ЦНС є гальмівні синапси. Розрізняють 2 основних механізми гальмування: постсинаптичне і пресинаптичне.

Гальмування - активний фізіологічний процес. Він полягає в збудженні одних клітин, що приводить до припинення збудження інших клітин чи до зменшення ступеня їх збудження. Фізіологічна роль процесів гальмування в ЦНС полягає в тому, що гальмування обмежує поширення збудження, спрямовує його в потрібному напрямку. Лише за умови взаємодії процесів збудження та гальмування в ЦНС можливе виконання координаційна функція.

Види гальмування

Розвивається за участю аксо-аксонального синапсу, тобто аксон проміжного гальмівного нейрона утворює додатковий синапс на аксоні збуджуючого нейрона поблизу збуджуючого синапса.

Причина гальмування - блокада виходу медіатора в щілину із збуджуючого синапса, тобто змінюються властивості пресинаптичної мембрани. Гальмування не торкається постсинаптичної мембрани.

За допомогою пресинаптичного гальмування переважно гальмується вхід маловажливої інформації в ЦНС. Це один із механізмів послаблення неважливих сигналів в ЦНС.

Фізіологічна роль процесів гальмування в ЦНС полягає в тому, що гальмування обмежує поширення збудження, спрямовує його в потрібному напрямку. Лише за умови взаємодії процесів збудження та гальмування в ЦНС можливе виконання координаційна функція.

Постсинаптичне гіперполяризаційне гальмування – це основний вид гальмування в ЦНС.

Відбувається гіперполяризація постсинаптичної мембрани нейрона,яка має назву ГПСП - гальмівний постсинаптичний потенціал. Відбувається збільшення порога деполяризації постсинаптичної мембрани ,зниження збудливості мембрани аксонного горбика, отже, й нейрона в цілому (гальмування нейрона).

Значення гальмування

1.має значення в пристосуванні до зовнішнього середовища;

2.має важливу роль в утворенні умовних рефлексів, захищає ЦНС від несуттєвої інформації;

3.захищає ЦНС від виснаження і перевтоми;

Спинний мозок складається із сірої і білої речовини.

В сірій речовині спинного мозку знаходяться ядра: в задніх рогах - чутливі ядра; в передніх рогах - рухові ядра; в бічних рогах - ядра вегетативної нервової системи.

Біла речовина - це канатики, вони утворюють провідні шляхи:

-висхідні, чутливі, несуть імпульс до головного мозку

-низхідні, рухові, несуть імпульс від головного мозку

Зв'язок спинного мозку з периферією відбувається за рахунок волокон, які проходять в спинномозкових корінцях.Вчені Белл, Мажанді експериментально довели, що

аферентні імпульси поступають в задні корінці від:

рецепторів шкіри (тактильні, больові, температурні),пропріорецепторів м'язів, сухожилків, інтерорецепторів внутрішніх органів, судин.

еферентні імпульси виходять через передні корінці до:

скелетних м'язів, крім м'язів обличчя,дихальних м'язів.

Спинний мозок - перший рівень ЦНС. Він має сегментарну будову - кожен сегмент отримує аферентну іннервацію від відповідного сегменту тіла людини і до цього сегменту тіла передає еферентну інформацію

Біла речовина спинного мозку представлена волокнами висхідних та низхідних шляхів.

1. біла речовина

2. сіра речовина

3. задній канатик спинного мозку

4. спинномозковий вузол

Функції спинного мозку

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Сумація збудження і гальмування нейронами ЦНС	\|	Рефлекторна функція спинного мозку

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.