Поняття про збудливість. Рефрактерність. Лабільність.

При виникненні потенціалу дії.

Проникності нервового волокна

Рис.5 Зміна натрієвої і калієвої

При цьому іонів Nа+ надходить така кількість, що настає інверсія (зміна знака) мембранного потенціалу. Зовнішня частина мембрани приймає негативний, а внутрішня позитивний знак. Перехід іонів Nа+ всередину клітини викликає електричний струм, направлений всередину, і зумовлює висхідну фазу потенціалу дії, а вихід іонів К⁺забезпечує реполяризацію мембрани і зумовлює низхідну фазу потенціалу дії. Пік потенціалу дії залежно від функціональних властивостей тканин коливається в межах 100... 120 мВ, а його тривалість—0,5 ... 5 мс. Після закінчення піку потенціалу дії мембрана протягом 15 ... 30 с залишається ще частково деполяризованою, що позначається як слідовий потенціал. Його виникнення пов'язано з тим, що вхід іонів Nа+ в клітину в цей час зменшується, а вихід іонів К⁺ збільшується (рис. 5). А оскільки струми Nа+ і К⁺ протилежно направлені, то співвідношення їх підтримує мембрану частково деполяризованою. Поступово надходження іонів К+ в середину клітини припиняється зовсім, а іони К⁺ продовжують ще виходити назовні, виносячи позитивний заряд, тим самим збільшуючи мембранний потенціал вище того рівня, який був до збудження. Цей період називається періодом гіперполяризації мембрани, або слідовим позитивним потенціалом. Його тривалість може бути різною, від 50 до 300 мс, залежно від функціональних властивостей нервових клітин. По закінченні потенціалу дії включається натрієвий насос (помпа), який викачує іони назовні і тим самим відновлює вихідну різницю концентрації. Робота натрієвого насоса забезпечується за рахунок енергії АТФ. Кількість енергії, яка витрачається на хімічні і електричні процеси, пов'язана з виникненням і проведенням нервових імпульсів і дуже мала. Нервове волокно, в якому виключені механізми утворення АТФ, може провести більше 100 тис. імпульсів.

Встановлено, що потенціал дії виникає тільки тоді, коли подразник досягає певної сили і діє певний час. Мінімальна сила подразника, яка необхідна, щоб викликати збудження тканин, характеризує її рівень збудливості і називається пороговою силою. Але навіть при дії підпорогових подразників на мембрані відбуваються значні зміни, що передують появі потенціалу дії. Це так звані місцеві потенціали мембрани, або локальні відповіді. Величина їх залежить від сили подразника. Вони здатні до сумації.

Як тільки місцевий потенціал досягає певної величини (для нервових волокон приблизно 10 мВ), виникає потенціал дії. Величину місцевого потенціалу, яка призводить до появи потенціалу дії, називають пороговим потенціалом, а рівень деполяризації мембрани, що досягається при цьому, — критичним рівнем деполяризації (рис. 6).

Важливе значення для виникнення збудження в м'язах і нервах має також швидкість зростання сили струму, тобто його градієнт. При дуже повільному зростанні сили струму потенціал дії не виникає. Пристосування збудливих тканин до дії повільно зростаючого подразника дістало назву акомодації (рис. 7). Це явище пов'язане з тим, що збільшення проникності іонів Nа⁺ за час дії подразника компенсується виходом іонів К⁺, пороговий потенціал підвищується і не досягається критичний рівень деполяризації мембрани.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Знаходиться в стані спокою.	\|	По осі абсцис відкладено тривалість зростання сили струму, по ординаті – величини порогів в міліамперах. Нахил тонких ліній до осі абсцис відповідає крутизні зростання стимулів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.