• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Способи вирощування ремонтного молодняку.

Основна мета вирощування молодняку — поповнення стада ви­сокопродуктивними тваринами. Щоб виростити худобу, яка б у пов­ній мірі проявляла генетично закладені можливості продуктивно­сті, необхідно з перших днів вирощування телят створювати опти­мальні умови годівлі та утримання, що забезпечить нормальний ріст і розвиток тварин.

Молодняк розподіляють на ремонтний та надремонтний. Теля­та, одержані від високопродуктивних корів і добре розвинені, над­ходять у групу ремонтного молодняку, для них створюють кращі умови годівлі, їм більше випоюють молочних кормів. Надремонтний молодняк — це тварини, одержані від корів із невисокою продуктив­ністю і призначені для вирощування на м'ясо.

За виробничим призначенням розрізняють такі групи молодняку:

1. Ремонтні телички

2. Племінні бугаї

3. Молодняк на відгодівлі.

У молочному скотарстві розрізняють три періоди вирощування молодняку:

1. Молочний

2. Після молочний

3. Відгодівля

Молочний період триває 7-10 днів. Теля через 30-60 хв після народження повинно одержати 1 - 2 кг молозива. Більша даванка його може ви­кликати розлади травного каналу. Потім кількість молозива й мо­лока поступово збільшують і доводять до 1/5 - 1/4 живої маси теляти.

У кишки новонароджених легко проникають мікроби, які потра­пляють у кров і викликають різні захворювання. Це тому, що в кро­ві телят немає білка глобуліну — носія імунних тіл. Глобулін над­ходить в організм новонародженого з молозивом і зумовлює розви­ток захисних імунобіологічних властивостей. Молозиво забезпечує організм теляти комплексом вітамінів, а також збуджує перистальтику кишок, сприяє звільненню їх від первородного калу, проявляє послаблюючу дію.

Протягом 10-15 днів телят утримують в індивідуальних кліт­ках. Із профілакторію родильного відділення телят переводять у телятник, де їх утримують у групових клітках по 10 - 15 голів із розрахунку 1,5 -2 м² площі клітки на одну голову.

У молочному та молочно-м'ясному скотарстві застосовують ручне випоювання телят і змінно-групове утримання під коровами-году­вальницями, а в м'ясному — вирощування на підсосі. При групово­му утриманні використовують групові напувалки з фіксацією телят, що дає можливість індивідуаль­но нормувати молочні корми. Молоко розливають за допомо­гою мобільних і стаціонарних установок. Перші 30 - 40 днів телятам випоюють молоко від здорових корів у кількості 1/5 -1/6 живої маси новонароджено­го, потім поступово його замі­нюють збираним молоком, яке дають до 4 — 5-місячного віку. Племінним теличкам за мо­лочний період випоюють 300-400 кг незбираного молока і 500 - 800 кг збираного з такого розрахунку, щоб вони з ним одержали 10 - 12 кг молочного жиру. Надремонтному молод­няку незбираного молока ви­поюють 200 - 250 кг, а збира­ного -— 500 - 700 кг.

Використовують також замінник незбираного молока, що дає можливість знизити витрати незбираного молока до 60 кг і заощадити на вирощу­ванні одного теляти 240 кг цього цінного продукту харчування. Мо­лочні корми згодовують два рази на добу.

Із 7 - 10-денного віку телят привчать до поїдання сіна. Концент­ровані корми починають давати з 15 - 20-го дня, а соковиті — на дру­гому місяці життя. За 6 міс залежно від норми молочних кормів кон­центрованих згодовують із розрахунку на одну голову 170 - 225 кг. У зимовий період телятам дають 2 - 3 кг сіна, 5-6 — силосу і 1 — 1,5 кг концкормів із розрахунку на 100 кг живої маси. Влітку грубі й соковиті корми замінюють зеленою масою. Телятам у 2 міс її згодовують 3 - 4 кг, 4 — 10 - 12 і в 6 міс — 18-20 кг.

Взимку молодняк випускають на прогулянки у дворики. Влітку його бажано утримувати в таборах групами по 25 - 30 голів. Можна вирощувати телят змінно-груповим способом під коровами-годувальницями. Для цього виділяють здорових корів із невисокою про­дуктивністю і підпускають до них телят із 12-денного віку по 2-4 голови залежно від молочності годувальниці. Підсисний період три­ває 3 міс. За лактацію під такою коровою можна виростити 6-10 телят, або три групи, з витратою молока з розрахунку на одне теля 200 - 350 кг.

Приміщення для утримання молодняку обладнують станками, які відповідно до його ширини розміщують у 2 - 3 ряди. Місткість телятника має становити 25 % від поголів'я корів не фер­мі. Якщо їх небагато (менше 500), телятники блокують із родильним відділенням. Між рядами станків роблять кормові проходи. Темпе­ратура в телятнику має бути 8-16 °С, оптимальна вологість повітря — 70 - 75 %, вміст у повітрі вуглекислоти — 0,2 — 0,3, аміаку — 0,026, сірководню — 0,01 %.

У 3-місячному віці телят формують у групи й утримують їх по 25 - 30 голів.

Із 5 - 6-місячного віку молодняк розподіляють за статтю на теличок і бугайців. Найраціональніше утримувати теличок безприв'язно групами до 50 голів. Це сприяє кращому розвитку тварин і форму­ванню у них міцної конституції.

У 6-місячному віці у молодняку великої рогатої худоби вже по­вністю розвинений рубець і він становить 62,5 % маси всього шлун­ка, тоді як у новонароджених — тільки 37 %. Після 6 міс тваринам згодовують лише рослинні корми.

Для ремонтних телиць річну потребу в кормах визначають з ура­хуванням плану росту та живої маси корів.

Умови годівлі повинні бути такими, щоб телички у 6 - 12 міс ма­ли середньодобові прирости 600 - 650 г, а в 12 - 18 — 450 - 500.Годують молодняк три рази на добу з вільним доступом до води.

Вирощування племінних бугайців.Бугайців вирощують у племінних заводах і в племрепродукторах при облплемоб'єднаннях. Рівень годівлі їх має бути розрахований на одержання середньодо­бових приростів 750- 1000 г. У молочний період цих тварин утри­мують групами.

Схема годівлі до 6-місячного віку передбачає випоювання 320 -450 кг незбираного молока і 600 - 1000 кг збираного, а також згодо­вування 220 - 230 кг сіна, 200 — силосу, 100 - 120 — коренеплодів, 195-217 кг концкормів. З 6 - 7-місячного віку їх утримують на прив'язі й дають більше, ніж ремонтним телицям, концентрованих і менше соковитих кормів. У стійловий період із розрахунку на 100 кг живої маси бугайцям згодовують 1,7 - 2 кг сіна, 0,5 — трав'яного борошна чи гранул і 0,8 - 1 кг концентрованих кормів. За загаль­ною поживністю в раціоні сіно становить 45 - 50 %, трав'яне борош­но або гранули — 10 - 15, концентровані корми — 40-45 %. Улітку замість сіна дають зелену масу. Такий тип годівлі сприяє форму­ванню міцного кістяка і позитивно діє на більш раннє статеве дозрі­вання. З повноцінною годівлею повинні раціонально поєднуватися щоденні тривалі прогулянки тварин.

У племінних заводах і племрепродукторах бугайців вирощують до 12 - 14-місячного віку, а потім їх реалізують. Від них беруть спер­му і в 3 - 4 господарствах осіменяють нею 180 - 200 корів для оцінки бугайців за якістю потомства. Невикористану сперму оцінюють, роз­ріджують лакто-гліцерино-жовтковим середовищем, розфасовують, заморожують у гранулах та паетах, а за потреби розморожують і використовують для осіменіння тварин.

Підготовка нетелей до отелення.Телиць, що виношують плід, називають нетелями. їх утримують групами по 20-25 голів. За 3-4 міс до отелення усіх тварин переводять на прив'язне утриман­ня у контрольний корівник або у приміщення для групи сухостій­них корів. Годують їх за нормами тільних корів залежно від живої маси і планового надою. До норми ще додають 1 - 1,5 к. од. на ріст. Нетелей щоденно випускають на вигульні майданчики, корисним також для них є примусовий активний моціон.

Читайте також:

1. Агротехніка вирощування сіянців модрини
2. Агротехніка вирощування сіянців ялини
3. Безстатеве розмноження, його визначення та загальна характеристика. Спори — клітини безстатевого розмноження, способи утворення і типи спор.
4. Біологічні способи лікування ран.
5. Валютний курс і способи його визначення
6. Варіанти і способи вимірювань характеристик телефонних каналів
7. Види і способи вибіркового спостереження.
8. Види середніх величин та способи їх обрахування.
9. Види середніх величин та способи їх обрахування.
10. Види середніх і способи їх обчислення
11. Види та способи гартування.
12. Види та способи здійснення посягань на територіальну цілісність.

Переглядів: 2839