Племінна робота у скотарстві. Статева зрілість, вік парування.

Племінна робота в скотарстві спрямована на підвищення молочної та м'ясної продуктивності, поліпшення якості продукції й зниження її собівартості.

Основними елементами племінної роботи є: відбір, підбір, методи розведення, техніка відтворення, спрямоване вирощування молодняку, зоотехнічний та племінний облік. В удосконаленні племінних і продуктивних якостей тварин вирішальне значення має відбір.

Молочних корів оцінюють і відбирають за походженням, екстер'єром, конституцією, надоєм, вмістом жиру й білка в молоці, оплатою корму молоком, відтворною здатністю та станом здоров'я.

При оцінці за родоводом враховують породність і належність тварин до родин. Вони мають бути міцної конституції, без екстер'єрних вад, з об'ємним залозистим вим'ям та рівномірно розвиненими його частками, із циліндричними або злегка конічними дійками, що широко розставлені й спрямовані прямо вниз.

За молочною продуктивністю корів оцінюють за ряд лактацій, найвищою чи однією з врахованих, але найбільш вірогідно — за перші дві чи три лактації.

Відтворну здатність корів визначають діленням кількості отелень за весь період використання на вік корови в роках, зменшений на два. Міжотельний період, який повинен становити 12 міс, є також показником відтворної здатності корів.

М'ясних корів оцінюють і відбирають за екстер'єром, конституцією, скороспілістю, живою масою та оплатою корму приростом. Особливу увагу звертають на вираженість типу, породи й гармонійність складу тіла. У м'ясних корів мають бути широкий і округлий тулуб, міцний кістяк, добре розвинені м'язи.

Скороспілість тварин визначають:

*за інтенсивністю росту; *строком настання статевої зрілості, а молочність м'ясних корів — за живою масою телят у 7 — 8-місячному віці.

Плідників оцінюють і відбирають за походженням, індивідуальними якостями та якістю потомства. Насамперед їх відбирають за родоводом з урахуванням продуктивності жіночих предків у 2 - З поколіннях і племінних якостей чоловічих предків. Плідник повинен походити від високопродуктивних матерів та батьків, оцінених за якістю потомства. Враховують також і належність його до лінії.

До індивідуальних якостей відносять оцінку за конституцією й екстер'єром, статевою активністю та якістю сперми. Для вирощування відбирають бугайців із міцною конституцією, добрими екстер'єром і станом здоров'я. У них мають бути розвинені м'язи, міцний кістяк, правильна будова тіла. Якщо тварини мають екстер'єрні вади, їх на плем'я не залишають.

У бугайців м'ясних порід мають бути добре розвинені м'язи, компактна будова тіла, невелика голова, коротка шия, невисокі кінцівки. При досягненні господарської зрілості їх оцінюють за якістю сперми.

За походженням та індивідуальними якостями не можна зробити вірогідних висновків про спадкові якості плідників, тому заключною є оцінка їх за якістю потомства.

Плідників молочних і комбінованих порід оцінюють за такими показниками корів-дочок: надоєм, вмістом жиру і білка в молоці, живою масою, екстер'єром та оплатою корму молоком. При оцінці бугаїв м'ясних порід враховують скороспілість, м'ясні якості й оплату корму приростами молодняку.

Бонітування. Оцінку племінних, продуктивних і екстер'єрних якостей тварин щорічно проводять у племзаводах, племгоспах, на племфермах господарств із різною формою власності, племрепродукторах. Бонітуванню підлягають бугаї-плідники, корови, ремонтні телиці та племінні бугайці. Для проведення бонітування тварин зважують, беруть проміри, визначають молочну продуктивність, морфофункціональні властивості вим'я.

Породність тварин встановлюють на підставі документів (заводські книги, племінні свідоцтва, картки Мол-1, Мол-2 та ін.). Залежно від породності батьків тварин відносять до чистопородних (походять від однієї породи) і помісних (І, II, III і IV покоління).

Корів оцінюють спочатку за першу, а потім за дві, три лактації й більше. Основним показником молочної продуктивності є кількість молочного жиру (кг). Інші ознаки (надій, вміст жиру і білка в молоці, жива маса, оцінка будови тіла, швидкість молоковіддачі) враховують як незалежні.

Після закінчення бонітування складають звіт із відповідним аналізом роботи. На підставі цих матеріалів розробляють план парувань та отелень на наступний рік, а також план підбору з метою забезпечення одержання потомства високої якості. Правильно проведений підбір не тільки закріплює, а й розвиває ознаки, за якими ведуть селекцію.

На підставі матеріалів бонітування розробляють план комплектування стада племінними тваринами, визначають кількість молодняку, який необхідно виростити для власних потреб і реалізації іншим господарствам.

Із числа пробонітованих виділяють високопродуктивних тварин для занесення до Державних книг племінних тварин, що видаються окремо по кожній породі. Тварину записують під певним номером, який проставляється на лівому розі чи вусі.

На товарних фермах восени проводять оцінку корів, нетелей і телиць старше 6-місячного віку. Корів оцінюють за походженням, молочною продуктивністю, живою масою, екстер'єром, конституцією з урахуванням відтворної здатності та здоров'я. Усе стадо розділяють на три групи: племінну, виробничу для одержання молока і виробничу для одержання м'яса.

Зоотехнічний облік у скотарстві. Для правильної організації племінної роботи, обліку продукції та оплати праці на фермі великої рогатої худоби ведеться зоотехнічний і племінний облік. Основними обов'язковими формами обліку в племінних господарствах є книга заводських записів (племінні картки — форма 1-мол, 2-мол, 1-м'яс, 2-м'яс), журнали — осіменіння, запуску та отелення, вирощування племінного і ремонтного молодняку, обліку надоїв, годівлі та витрати кормів.

Виробництво молока і м'яса передусім залежить від оптимальної структури стада та правильної організації відтворення. Під структурою стада розуміють співвідношення у відсотках статевих і вікових груп тварин. У стаді повинні бути такі групи: корови, нетелі, телиці старші року і до року, бички старші року й до року та група тварин на відгодівлі.

Статева та господарська зрілість. Одним із важливих елементів відтворення поголів’я є організація і проведення парування тварин. Розмноження їх стає можливим лише з настанням статевої зрілості, тобто коли вони вже здатні давати потомство.

Статева зрілість настає у: *свиней в 4 -6 міс, *овець і кіз – 5-8, ВРХ – 6-9, коней – 15-18 міс.

● Вік тварин, їхній фізіологічний стан, при досягненні якого вони стають придатними до відтворення без шкоди для здоров’я та подальшого нормального розвитку, можуть дати повноцінний приплід і проявити високу продуктивність, називається господарською зрілістю.

Оптимальним віком першого парування вважають такий:

* для свиноматок – 8-10міс, кнурів – 10-12, ярок – 12-18, баранів -18, бугаїв – 14-16, телиць – 16-18міс, кобил і жеребців – 3-4 роки.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Породи м'ясного напряму продуктивності	\|	Способи вирощування ремонтного молодняку.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.