Створення ЗУНР

Напередодні поразки в Першій світовій війні правлячі кола Австрії гарячкувато шукали спосіб зберегти єдність Австро-Угорщини.

Розуміючи, що народам, які населяють імперію, потрібно надати можливість самостійного життя, вони запропонували розв'язати проблему націй шляхом створення власних держав, що входили б до її складу на федеративних засадах.

Про це свідчив маніфест від 16 жовтня 1918 р. Але з його тексту залишалось незрозумілим,хто буде при владі у Східній Галичині — поляки чи українці.

Цей маніфест активізував національно-визвольний рух на західноукраїнських землях.

18 жовтня 1918 р. у Львові відбулися загальні збори українських суспільно-політичних діячів.

Було обрано Національну раду — вищий орган майбутньої держави на чолі з Є.Петрушевичем.

Рада заявила про свої претензії на Східну Галичину, Лемківщину, Північно-Західну Буковину, Закарпаття.

Одночасно з цим польські політичні партії теж готувалися встановити свою владу в усій Галичині.

30 жовтня у Відні зібралася Рада міністрів для вирішення долі Східної Галичини. Самостійності українцям не обіцяли, але запевняли, що частина старостів і залізничних урядовців на цій території призначатимуться з їхнього числа.

Такі перспективи явно не влаштовувалиукраїнських провідників.

Саме в цей час таємний Український військовий комітеторганізував операцію із захоплення влади у Східній Галичині та у Львові.

Провідною рушійною силою в цій операції були Січові стрільці.

Очолив організацію повстання сотник Д. Вітовський.

Операція пройшла блискавично і була повною несподіванкоюдля польської сторони.

1 листопада 1918 р. було взято Львів, а потім і всю територію Східної Галичини.

Обіцянка демократичних прав, реформ, 8-годинного робочого дня забезпечила новій владі широку підтримку населення.

Ці події увійшли в історію під назвою «листопадовий зрив».

Проте з таким поворотом подій не погодилися поляки.

Уже 1 листопада у Львові мали місце сутички між поляками та українцями, у яких брали участь спочатку лише невеличкі групи добровольців.

Проте вони згодом переросли в затяжний конфлікт, який вилився у справжню польсько-українську війну.

У цей час Національна Рададобилася від австрійського уряду згоди на передачу влади у цьому краї українцям, і 13 листопада 1918 р. було проголошеноЗахідноукраїнську Народну Республіку (ЗУНР).

Її президентом став Є. Петрушевич, головою Державного секретаріату (уряду) — К. Левицький.

По-іншому розвивалися події на Буковині й Закарпатті.

6 листопада 1919 р. на Буковині розпочалося національне повстання, влада перейшла до Крайового комітету на чолі з Поповичем.

Але вже 11 листопада край окупували румунські війська.

Закарпаття, що стало ареною протиборства українських, чеських та угорських організацій, також було зайняте іноземними військами.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Методи зниження проектних ризиків	\|	Створення ЗУНР

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.