Природа та сутність політичного лідерства. Його функції.

Література: 12, 13, 14, 15, 16, 18, 19, 22, 24.

Підстави притягнення і звільнення від юридичної відповідальності

Підставами притягнення до юридичної відповідальності є:

а) наявність правової норми, що передбачає склад правопорушення;

б) юридичний факт - вчинення самого правопорушення;

в) наявність правозастосовного акта, що набрав чинності.

Підстави звільнення від юридичної відповідальності передбачаються у кримінальному, адміністративному, трудовому та іншому законодавстві. Так, кримінальне законодавство передбачає випадки звільнення особи від кримінальної відповідальності та кримінального покарання (статті 50 і 51 КК України).

Підставами звільнення від кримінальної відповідальності є такі:

а) давність притягнення до кримінальної відповідальності;

б) коли до часу розслідування чи розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки діяння перестало бути суспільно небезпечним чи сама особа перестала бути суспільно небезпечною;

в) внаслідок амністії чи помилування;

г) застосування до неповнолітнього, який вчинив злочин, примусових заходів виховного характеру;

д) застосування до особи, яка вчинила злочин, що не має великої суспільної небезпеки, заходів виправлення і перевиховання без застосування кримінального покарання, шляхом притягнення такої особи до адміністративної відповідальності;

е) передача матеріалів справи на розгляд до товариського суду;

є) вжиття заходів медичного характеру;

ж) передача особи на поруки громадській організації або трудовому колективові.

Підставами звільнення від адміністративної відповідальності є:

а) давність притягнення до адміністративної відповідальності;

б) передача матеріалів справи на розгляд товариського суду, громадської організації чи трудового колективу;

в) обмеження усним зауваженням при вчиненні незначного адміністративного правопорушення.

Звільнення від дисциплінарної відповідальності. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа може замість накладення дисциплінарного стягнення передати питання про правопорушення на розгляд трудового колективу або його органу.

Підсумовуючи сказане, можна визнати два блоки підстав звільнення від юридичної відповідальності: а) особа, що вчинила правопорушення вважається такою, яка втратила суспільну небезпечність; б) правопорушення внаслідок зміни обстановки перестало бути суспільно небезпечним.

Звичайно лідерами (англ. leader — ведучий керівник) називають тих, хто перебуває попереду, впливає на інших для інтеграції групової діяльності з певною метою або очолює яку-небудь організацію чи рух. У загальному вигляді лідер може бути визначений як «особа, здатна впливати на інших з метою інтеграції спільної діяльності, спрямованої на задоволення інтересів даного співтовариства»1. Відповідно лідерство визначається як «один із механізмів інтеграції групової діяльності, коли індивід або частина соціальної групи виконує роль лідера, тобто об'єднує, спрямовує дії всієї групи, яка приймає і підтримує його дії».

Політичне лідерство є одним із різновидів лідерства взагалі. Воно може бути визначене як «процес взаємодії між людьми, в ході якого наділені реальною владою авторитетні люди здійснюють легітимний вплив на суспільство (чи певну його частину), котра добровільно віддає їм частину своїх політико-владних повноважень і прав»3. Політичне лідерство є вищим рівнем лідерства взагалі, оскільки воно відображає владні відносини в суспільстві на найвищому — державному — рівні.

Щодо визначення самого феномену політичного лідерства серед науковців особливих розбіжностей немає. Складніша ситуація з визначенням політичного лідера. Традиційно він визначається як «глава, керівник політичної партії, громадської організації тощо». Це визначення чітко говорить про те, що лідерами є керівники політичних партій і громадських організацій. Однак така його конкретність породжує низку питань. Чи є, скажімо, лідером глава держави, який не очолює політичну партію? Якщо обраний на загальних виборах президент держави, безперечно, виступає загальнонаціональним політичним лідером, то чи є ним монарх, що успадковує владу, або генерал, який став президентом у результаті здійсненого ним воєнного перевороту? А ЯКЩО такий генерал припинив громадянську війну в країні і привів її економіку від глибокої кризи до процвітання? Залишається нез'ясованим і питання про те, чи є політичними лідерами члени парламенту, депутати й керівники органів місцевого самоврядування. Скажімо, чи може вважатися політичним лідером сільський голова, обраний на цю посаду жителями села?

У пошуках відповідей на ці й подібні запитання будемо виходити насамперед із того, що немає жодних підстав вважати політичними лідерами лише керівників політичних партій і громадських організацій. По-перше, тому, що політичне лідерство виходить за межі політичних партій і громадських організацій і може існувати в неформальних об'єднаннях, на місцевому, регіональному й загальнонаціональному рівнях, причому незалежно від партійності лідерів. По-друге, тому, що далеко не всі громадські організації є суб'єктами політики, а їхні керівники — політичними лідерами. Політичне лідерство постійно є лише в громадсько- | політичних об'єднаннях: молодіжних, жіночих, професійних спілках тощо, а в неполітичних громадських організаціях виявляється лише ситуативно — тоді, коли вони, взаємодіючи з політичними інститутами, виступають як групи інтересів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Юридична відповідальність: поняття, ознаки та види	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.044 сек.