Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Основи мікробіології

Роль мікроорганізмів в народному господарстві. Економічні збитки від хвороб, їх роль у вирішенні завдань, які поставлені перед тваринництвом і птахівництвом. Перспективи подальшого розвитку мікробіології та епізоотології в Україні, розповсюдження інфекційних хвороб в Україні.

Коротка історія розвитку мікробіології та епізоотології, роль вчених різних країн світу, в тому числі і вчених України, у відкритті мікроорганізмів, розробці ними заходів профілактики, лікування та боротьби з інфекційними хворобами, зв'язок з іншими біологічними науками.

Вступ

1.Дисципліна "Епізоотологія з мікробіологією", її зміст та вивчення.

2.Коротка історія розвитку мікробіології та епізоотології, роль вчених різних країн світу, в тому числі і вчених України, у відкритті мікроорганізмів, розробці ними заходів профілактики, лікування та боротьби з інфекційними хворобами, зв'язок з іншими біологічними науками.

3.Роль мікроорганізмів в народному господарстві. Економічні збитки від хвороб, їх роль у вирішенні завдань, які поставлені перед тваринництвом і птахівництвом. Перспективи подальшого розвитку мікробіології та епізоотології в Україні, розповсюдження інфекційних хвороб в Україні.

1. Дисципліна "Епізоотологія з мікробіологією", її зміст та вивчення.

Епізоотологія— самостійна галузь ветеринарної медицини, наука, що вивчає закономірності епізоотичного процесу, причини й умови виникнення, поширення і згасання заразних хвороб і на цій основі розробляє методи профілактики та боротьби з ними.

Загальна епізоотологія вивчає загальні закономірності епізоотичного процесу і розробляє загальні принципи профілактики та ліквідації інфекційних захворювань.

Спеціальна епізоотологіявивчає окремі інфекційні хвороби і ґрунтуючись на власних методах досліджень, а також досягнень інших наук з вивчення етіології, патогенезу, клінічних проявів і патологоанатомічних змін із урахуванням наявних засобів і методів діагностики й специфічної профілактики, розробляє заходи профілактики та боротьби з ними.

Мікробіологія (грец. micros— маленький, bios— життя, logos—

учення) — це наука, що вивчає систематику, ультраструктуру, фізіологію і генетику мікроорганізмів, а також їх поширення в природі, значення та можливість використання на користь людства.

Ветеринарна мікробіологіявивчає збудників інфекційних хво­роб сільськогосподарських, свійських і диких тварин, риб, бджіл, у тім числі спільних для людини і тварин, розробляє способи діагнос­тики, методи і засоби специфічної профілактики. Ветеринарна мік­робіологія складається з двох частин:

загальна ветеринарна мікробіологія— вивчає морфологію, фі­зіологію, поширення і стійкість мікробів у зовнішньому середовищі, їх генетику, патогенність і вірулентність та роль в інфекційному процесі;

спеціальна ветеринарна мікробіологія— вивчає властивості окремих збудників інфекційних захворювань тварин, питання пато­генезу, лабораторної діагностики та специфічної профілактики і терапії.

Розвиток цих наук відбувався у тісному взаємозв'язку між собою та з іншими науками, такими як біологія, фізика, хімія. Становлен­ня епізоотології і мікробіології супроводжувалося постійним проти­стоянням передових матеріалістичних поглядів і теорій та відстаючих антинаукових напрямків.

Ще до відкриття світу мікроорганізмів люди використовували мікробіологічні процеси у виноробстві, під час виготовлення молоч­нокислих продуктів, хліба. Вчені стародавнього світу передбачали передавання інфекції від хворого організму здоровому. Гіппократ (460 - 377 рр. до н.е.) надав доволі чіткий опис туберкульозу, маля­рії, грипу і створив теорію про роль хвороботворних міазмів, що спричинюють масові захворювання. У 1590 р. Ганс і Захарій Ясени сконструювали складний оптичний прилад, який став прототипом мікроскопа. Термін «мікроскоп» вперше був уведений німецьким вченим Афанасієм Кірхером (1601- 1680) у 1646 р. Вдосконалив мікроскоп англійський вчений Роберт Гук (1635 -1703).

Першим, хто не лише побачив, а й детально описав мікрооргані­зми, був Антоні Ван Левенгук (1632 — 1723). Свої спостереження він видав окремою книгою «Таємниці природи, від­криті Антоні Ван Левенгуком» (1665 р.).

Одним з перших вітчизняних біологів був уродженець м. Гадяча Мартин Матвійович Тереховський (1740 -1810), який у 1775 р. опублікував докторську дисертацію на тему «О наливочном хаосе Линнея».

Д.С. Самойловича (1744 — 1805), першим ви­словив здогад про живу природу збудника чуми й організував ефек­тивні заходи боротьби з цим захворюванням під час епідемії у Москві в 1770- 1772 рр.

Засновник російської мікробіології Л.С. Ценковський (1822 — 1887) написав працю з систематизації мікробів, а професор Юр'євського ветеринарного інституту Ф.А. Брауель у 1855 р. вперше виявив збудника сибірки у крові людини.

Луї Пастер (1822 - 1895). Л. Пастера вважають засновником сучасної мікробіо­логії. У 1861 р. він установив, що причиною гниття та бродіння є певні мікроорганізми. Він довів мікробну природу молочнокислого, маслянокислого, спиртового, оцтового бродіння. Л. Пастер відкрив анаеробіоз — невідому до того часу здатність окремих видів мікробів жити без молекулярного кисню.

Пастер провів класичні дослідження щодо вивчення збудників сибірки, сказу, бешихи свиней, холери курей, вперше роз­робив і успішно застосував метод атенуації (послаблення вірулент­них властивостей) мікробів для створення вакцин проти інфекцій­них хвороб. Великого значення та практичного застосування набув розроблений Пастером метод знищення мікробів — стерилізація в автоклаві. Він установив, що «хвороби» вин спричиню­ють мікроорганізми, і розробив методи запобігання псуванню вина нагріванням його до 55 °С. Цей метод дістав назву «пастеризація».

Медичний мікробіолог німець Роберт Кох (1843 - 1910). Його роботи були присвячені ви­вченню збудників інфекційних захворювань та розробленню мето­дів боротьби з ними. Він уперше виділив чисту культуру збудника сибірки. У 1882 р. він повідомив про відкриття збудника туберку­льозу, який було названо на його честь «паличкою Коха». Крім того, Р. Кох відкрив збудника холери людини, а також науково обґрунту­вав необхідність розроблення питань дезінфекції.

Р. Кох уперше сконструював освітлювальний апарат до мікро­скопа, розробив метод мікрофотографії бактерій, засоби фарбування бактерій барвниками анілінового ря­ду, запропонував метод вирощування бактерій на щільних живильних се­редовищах.

Ілля Ілліч Мечников (1845 - 1916), створив фагоцитарну теорію імунітету, вивчив антагонізм мікро­бів і запропонував практичне вико­ристання антагонізму між молочно­кислими та гнильними бактеріями з метою застереження людини від от­руєнь продуктами білкового розпаду, створив теорію боротьби з перед­часним старінням організму. Вчення І.І. Мечникова про антагонізм мікро­організмів дало початок ученню про антибіотики.

Д.І. Івановський (1864-1920) відкрив перший вірус –збудник тютюнової мозаїки. Вірусологія.

М.Ф. Гамалея (1859 - 1949) впер­ше спостерігав явище лізису (розчи­нення) бацил сибірки в культурі, що сприяло розвитку вчення про бакте­ріофаги.

М.Ф. Га­малея вивчив збудники багатьох ін­фекційних захворювань (туберкульо­зу, сказу, холери та ін.), розробив те­орії інфекції та імунітету, вперше застосував так звані хімічні вакци­ни. Велике значення мають роботи, присвячені мінливості мікроорганіз­мів.

С.М. Виноградський (1856 - 1953) є засновником сільськогосподарської мікробіології. Він уперше описав процес нітрифікації та денітрифіка­ції.

В.Л. Омелянський (1867-1928) відкрив збудників анаеробного бро­діння клітковини, написав підруч­ник із загальної мікробіології.

Учені М.А. Міхін, С.М. Вишелеський, Д.С. Руженцев, Н.Є. Цветков, Я.Є. Коляков зробили значний вне­сок у наукове обґрунтування заходів боротьби з сапом, сибіркою, митом, правцем, хворобами молодняку та ін.; А.О. Поляков — у розвиток вчення про дезінфекцію.

У другій половині XX ст. біологія збагатилася на видатні від­криття: було встановлено фізико-хімічну структуру спадкової речо­вини, її універсальність для всієї живої природи, розшифровано ге­нетичний код, доведено його універсальність і принципову подіб­ність механізмів реплікації.

Значних успіхів досягла мікробіологія у вивченні субмікро­скопічної структури мікробних клітин, колообігу речовин у природі, механізмів еволюції й адаптації мікроорганізмів. Розроблено мето­ди безперервного культивування мікроорганізмів як у лаборатор­них умовах, так і в промисловості.

Учені колишнього СРСР разом із практичними фахівцями вете­ринарної медицини добилися ліквідації багатьох небезпечних інфек­ційних хвороб тварин (чуми і контагіозної плевропневмонії великої рогатої худоби) і обмежили поширення інших хвороб (сибірки). Велике значення мали дослідження Ф.А. Терехтєва і С.Г. Колесова з сибірки; Я.Є. Колякова з сибірки, миту, ІЕМ та ІААН коней, хвороб молодняку; СЯ. Любашенко — з лептоспірозу і хвороб хутрових зві­рів; М.М. Сюріна — з вірусних хвороб; В.П. Онуфрієва — з проблем ящуру; І.Є. Мозгова — з лікарських засобів проти інфекційних за­хворювань та багато інших.

Великий внесок у вивчення хво­роб свиней зробили Українські вчені І.Й. Кулеско, І.П. Лисенко, Т.В. Пашов, О.М. Цимбал, К.О. Конаржевеький, В.С. Білокінь, проблем туберку­льозу — О.М. Говоров, ІОН. Кассіч, А.Ф. Кочмарський, А.І. Завгородній, Л.В. Кочмарський, 0.1. Буряк, О.А. Ткаченко, інфекційних патологій птиці —М.Т. Прокоф'єва, В.В. Герман, В.Ф. Бабкін, В.В. Кіприч, І.П. Цимох, В.І. Сікачина та ін., лейкозу великої рогатої худоби — М.Н. Доронін, О.Т. Шиков, В.О. Бусол, М.С. Мандигра, Б.М. Ярчук, гострих респіраторних захворювань — В.Я. Атамась, хвороб молодняку тварин — В.П. Литвин, хвороб ко­ней — О.Є. Галатюк.

В теперішній час на ґрунті розробок Л. Пастера створена потужна мікробіологічна промисловість, яка виробляє різні продукти бродіння – спирти, органічні кислоти харчові продути. Виробництво антибіотиків і синтез вітамінів. Мікроорганізми приймають участь в формуванні структури ґрунту, в перетворенні речовин азоту, вуглецю і сірки. Такі перетворення сприяють родючості ґрунту. В силосуванні застосовують молочнокисле бродіння, в тваринництві застосовують ацидофільні закваски. Відомо що ряд інфекційних хвороб спільні для людей і тварин – сказ, сибірка, сап, туберкульоз, бруцельоз. Розроблені і застосовуються на практиці ефективні методи боротьби з хворобами тварин. Ветеринарні спеціалісти тим самим оберігають здоров’я людей.

Інфекційні хвороби тварин являють собою найбільшу небезпеку для тваринництва. Збитки від інфекційних хвороб можуть бути дуже великі. Тому розробка і удосконалення найбільш ефективних методів діагностики, засобів специфічної профілактики і заходів боротьби з інфекційними хворобами тварин є проблема, від рішення якої залежить розвиток тваринництва.

Для вивчення епізоотичного процесу використовують комплекс­ний метод епізоотологічного дослідження, яке охоплює порів­няльно-історичний та порівняльно-географічний опис, епізоотоло­гічне обстеження та епізоотологічний експеримент. За потреби здій­снюють математичне оброблення даних.

За допомогою порівняльно-історичного описузбирають відомості про поширення та характер прояву інфекційних хвороб за багато років. Порівняльно-географічний опис даєзмогу з'ясувати, де, в яко­му місці трапляється хвороба і з чим це пов'язано. Встановлюють періодичність, сезонність хвороби, визначають захворюваність, смертність, летальність та шкоду, якої вона завдає.

Епізоотологічне обстеженняпроводять з метою оцінювання епі­зоотичного стану безпосередньо на місцях — у неблагополучних го­сподарствах (районах, областях).

Епізоотологічнийексперимент— це дослід на лабораторних і сільськогосподарських тваринах для вивчення окремих питань епі­зоотичного процесу (шляхів і тривалості виділення збудника у зов­нішнє середовище, механізму зараження тварин, впливу різних умов на стійкість тварин тощо).

Крім власних специфічних епізоотологія використовує мікробіо­логічні та імунологічні методи (бактеріологічні, вірусологічні, міко­логічні, серологічні, алергічні та інші дослідження), а також кліні­чні й патоморфологічні методи дослідження.

Отримані дані відповідно оцінюють, систематизують, тобто про­водять епізоотологічний аналізсистему узагальнень, логічних міркувань, які доступні лише фахівцю-епізоотологу, озброєному фактичними матеріалами та знаннями суті й особливостей прояву тієї чи іншої хвороби.

Отримані дані синтезуються у вигляді конкретних пропозицій щодо профілактики та ліквідації інфекційних хвороб тварин. Епізоо­тологічний аналіз надає все необхідне для епізоотологічного про­гнозування, за допомогою якого на основі даних про епізоотологічні особливості конкретної інфекційної хвороби, вивчення її історії, оцінки ролі природно-географічних та соціально-економічних умов можна дати наукове передбачення щодо виникнення, поширення та згасання епізоотій.

Мікробіологія використовує свої особливі методи дослідження. До них належать методи виділення й культивування мікроорганізмів, отримання чистих культур; вивчення їх морфології (із застосуван­ням світлового та електронного мікроскопів) та біологічних власти­востей; вивчення фізіології та біохімії мікроорганізмів; генетичні, імунобіологічні методи; вивчення патогенності та вірулентності мік­роорганізмів. Мікробіологія користується також методами фізики, біофізики, хімії, біохімії, молекулярної біології, цитології, цитохімії та інших наук.


Читайте також:

  1. A) правові і процесуальні основи судово-медичної експертизи
  2. R – розрахунковий опір грунту основи, це такий тиск, при якому глибина зон пластичних деформацій (t) рівна 1/4b.
  3. Активне управління інвестиційним портфелем - теоретичні основи.
  4. Анатомо-фізіологічні основи статевого розвитку.
  5. Біологічні основи мислительної діяльності.
  6. Біомеханічні основи шинування при пародонтозі.
  7. Біохімічні основи розвитку витривалості
  8. Біохімічні основи розвитку силових і швидкісних якостей
  9. Валютний ринок, основи його функціонування. Основні види валютних операцій
  10. Вивчення основи слова і закінчення
  11. Вимоги до гірських порід основи гребель
  12. Виникнення права на позов і правові основи його реалізації




Переглядів: 2135

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
 | Основні групи мікроорганізмів, принципи класифікації, форми бактерій, будова, величина, рух та захисні властивості.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.005 сек.