Основи мікробіології

Роль мікроорганізмів в народному господарстві. Економічні збитки від хвороб, їх роль у вирішенні завдань, які поставлені перед тваринництвом і птахівництвом. Перспективи подальшого розвитку мікробіології та епізоотології в Україні, розповсюдження інфекційних хвороб в Україні.

Коротка історія розвитку мікробіології та епізоотології, роль вчених різних країн світу, в тому числі і вчених України, у відкритті мікроорганізмів, розробці ними заходів профілактики, лікування та боротьби з інфекційними хворобами, зв'язок з іншими біологічними науками.

Вступ

1.Дисципліна "Епізоотологія з мікробіологією", її зміст та вивчення.

2.Коротка історія розвитку мікробіології та епізоотології, роль вчених різних країн світу, в тому числі і вчених України, у відкритті мікроорганізмів, розробці ними заходів профілактики, лікування та боротьби з інфекційними хворобами, зв'язок з іншими біологічними науками.

3.Роль мікроорганізмів в народному господарстві. Економічні збитки від хвороб, їх роль у вирішенні завдань, які поставлені перед тваринництвом і птахівництвом. Перспективи подальшого розвитку мікробіології та епізоотології в Україні, розповсюдження інфекційних хвороб в Україні.

1. Дисципліна "Епізоотологія з мікробіологією", її зміст та вивчення.

Епізоотологія— самостійна галузь ветеринарної медицини, наука, що вивчає закономірності епізоотичного процесу, причини й умови виникнення, поширення і згасання заразних хвороб і на цій основі розробляє методи профілактики та боротьби з ними.

Загальна епізоотологія вивчає загальні закономірності епізоотичного процесу і розробляє загальні принципи профілактики та ліквідації інфекційних захворювань.

Спеціальна епізоотологіявивчає окремі інфекційні хвороби і ґрунтуючись на власних методах досліджень, а також досягнень інших наук з вивчення етіології, патогенезу, клінічних проявів і патологоанатомічних змін із урахуванням наявних засобів і методів діагностики й специфічної профілактики, розробляє заходи профілактики та боротьби з ними.

Мікробіологія (грец. micros— маленький, bios— життя, logos—

учення) — це наука, що вивчає систематику, ультраструктуру, фізіологію і генетику мікроорганізмів, а також їх поширення в природі, значення та можливість використання на користь людства.

Ветеринарна мікробіологіявивчає збудників інфекційних хвороб сільськогосподарських, свійських і диких тварин, риб, бджіл, у тім числі спільних для людини і тварин, розробляє способи діагностики, методи і засоби специфічної профілактики. Ветеринарна мікробіологія складається з двох частин:

загальна ветеринарна мікробіологія— вивчає морфологію, фізіологію, поширення і стійкість мікробів у зовнішньому середовищі, їх генетику, патогенність і вірулентність та роль в інфекційному процесі;

спеціальна ветеринарна мікробіологія— вивчає властивості окремих збудників інфекційних захворювань тварин, питання патогенезу, лабораторної діагностики та специфічної профілактики і терапії.

Розвиток цих наук відбувався у тісному взаємозв'язку між собою та з іншими науками, такими як біологія, фізика, хімія. Становлення епізоотології і мікробіології супроводжувалося постійним протистоянням передових матеріалістичних поглядів і теорій та відстаючих антинаукових напрямків.

Ще до відкриття світу мікроорганізмів люди використовували мікробіологічні процеси у виноробстві, під час виготовлення молочнокислих продуктів, хліба. Вчені стародавнього світу передбачали передавання інфекції від хворого організму здоровому. Гіппократ (460 - 377 рр. до н.е.) надав доволі чіткий опис туберкульозу, малярії, грипу і створив теорію про роль хвороботворних міазмів, що спричинюють масові захворювання. У 1590 р. Ганс і Захарій Ясени сконструювали складний оптичний прилад, який став прототипом мікроскопа. Термін «мікроскоп» вперше був уведений німецьким вченим Афанасієм Кірхером (1601- 1680) у 1646 р. Вдосконалив мікроскоп англійський вчений Роберт Гук (1635 -1703).

Першим, хто не лише побачив, а й детально описав мікроорганізми, був Антоні Ван Левенгук (1632 — 1723). Свої спостереження він видав окремою книгою «Таємниці природи, відкриті Антоні Ван Левенгуком» (1665 р.).

Одним з перших вітчизняних біологів був уродженець м. Гадяча Мартин Матвійович Тереховський (1740 -1810), який у 1775 р. опублікував докторську дисертацію на тему «О наливочном хаосе Линнея».

Д.С. Самойловича (1744 — 1805), першим висловив здогад про живу природу збудника чуми й організував ефективні заходи боротьби з цим захворюванням під час епідемії у Москві в 1770- 1772 рр.

Засновник російської мікробіології Л.С. Ценковський (1822 — 1887) написав працю з систематизації мікробів, а професор Юр'євського ветеринарного інституту Ф.А. Брауель у 1855 р. вперше виявив збудника сибірки у крові людини.

Луї Пастер (1822 - 1895). Л. Пастера вважають засновником сучасної мікробіології. У 1861 р. він установив, що причиною гниття та бродіння є певні мікроорганізми. Він довів мікробну природу молочнокислого, маслянокислого, спиртового, оцтового бродіння. Л. Пастер відкрив анаеробіоз — невідому до того часу здатність окремих видів мікробів жити без молекулярного кисню.

Пастер провів класичні дослідження щодо вивчення збудників сибірки, сказу, бешихи свиней, холери курей, вперше розробив і успішно застосував метод атенуації (послаблення вірулентних властивостей) мікробів для створення вакцин проти інфекційних хвороб. Великого значення та практичного застосування набув розроблений Пастером метод знищення мікробів — стерилізація в автоклаві. Він установив, що «хвороби» вин спричинюють мікроорганізми, і розробив методи запобігання псуванню вина нагріванням його до 55 °С. Цей метод дістав назву «пастеризація».

Медичний мікробіолог німець Роберт Кох (1843 - 1910). Його роботи були присвячені вивченню збудників інфекційних захворювань та розробленню методів боротьби з ними. Він уперше виділив чисту культуру збудника сибірки. У 1882 р. він повідомив про відкриття збудника туберкульозу, який було названо на його честь «паличкою Коха». Крім того, Р. Кох відкрив збудника холери людини, а також науково обґрунтував необхідність розроблення питань дезінфекції.

Р. Кох уперше сконструював освітлювальний апарат до мікроскопа, розробив метод мікрофотографії бактерій, засоби фарбування бактерій барвниками анілінового ряду, запропонував метод вирощування бактерій на щільних живильних середовищах.

Ілля Ілліч Мечников (1845 - 1916), створив фагоцитарну теорію імунітету, вивчив антагонізм мікробів і запропонував практичне використання антагонізму між молочнокислими та гнильними бактеріями з метою застереження людини від отруєнь продуктами білкового розпаду, створив теорію боротьби з передчасним старінням організму. Вчення І.І. Мечникова про антагонізм мікроорганізмів дало початок ученню про антибіотики.

Д.І. Івановський (1864-1920) відкрив перший вірус –збудник тютюнової мозаїки. Вірусологія.

М.Ф. Гамалея (1859 - 1949) вперше спостерігав явище лізису (розчинення) бацил сибірки в культурі, що сприяло розвитку вчення про бактеріофаги.

М.Ф. Гамалея вивчив збудники багатьох інфекційних захворювань (туберкульозу, сказу, холери та ін.), розробив теорії інфекції та імунітету, вперше застосував так звані хімічні вакцини. Велике значення мають роботи, присвячені мінливості мікроорганізмів.

С.М. Виноградський (1856 - 1953) є засновником сільськогосподарської мікробіології. Він уперше описав процес нітрифікації та денітрифікації.

В.Л. Омелянський (1867-1928) відкрив збудників анаеробного бродіння клітковини, написав підручник із загальної мікробіології.

Учені М.А. Міхін, С.М. Вишелеський, Д.С. Руженцев, Н.Є. Цветков, Я.Є. Коляков зробили значний внесок у наукове обґрунтування заходів боротьби з сапом, сибіркою, митом, правцем, хворобами молодняку та ін.; А.О. Поляков — у розвиток вчення про дезінфекцію.

У другій половині XX ст. біологія збагатилася на видатні відкриття: було встановлено фізико-хімічну структуру спадкової речовини, її універсальність для всієї живої природи, розшифровано генетичний код, доведено його універсальність і принципову подібність механізмів реплікації.

Значних успіхів досягла мікробіологія у вивченні субмікроскопічної структури мікробних клітин, колообігу речовин у природі, механізмів еволюції й адаптації мікроорганізмів. Розроблено методи безперервного культивування мікроорганізмів як у лабораторних умовах, так і в промисловості.

Учені колишнього СРСР разом із практичними фахівцями ветеринарної медицини добилися ліквідації багатьох небезпечних інфекційних хвороб тварин (чуми і контагіозної плевропневмонії великої рогатої худоби) і обмежили поширення інших хвороб (сибірки). Велике значення мали дослідження Ф.А. Терехтєва і С.Г. Колесова з сибірки; Я.Є. Колякова з сибірки, миту, ІЕМ та ІААН коней, хвороб молодняку; СЯ. Любашенко — з лептоспірозу і хвороб хутрових звірів; М.М. Сюріна — з вірусних хвороб; В.П. Онуфрієва — з проблем ящуру; І.Є. Мозгова — з лікарських засобів проти інфекційних захворювань та багато інших.

Великий внесок у вивчення хвороб свиней зробили Українські вчені І.Й. Кулеско, І.П. Лисенко, Т.В. Пашов, О.М. Цимбал, К.О. Конаржевеький, В.С. Білокінь, проблем туберкульозу — О.М. Говоров, ІОН. Кассіч, А.Ф. Кочмарський, А.І. Завгородній, Л.В. Кочмарський, 0.1. Буряк, О.А. Ткаченко, інфекційних патологій птиці —М.Т. Прокоф'єва, В.В. Герман, В.Ф. Бабкін, В.В. Кіприч, І.П. Цимох, В.І. Сікачина та ін., лейкозу великої рогатої худоби — М.Н. Доронін, О.Т. Шиков, В.О. Бусол, М.С. Мандигра, Б.М. Ярчук, гострих респіраторних захворювань — В.Я. Атамась, хвороб молодняку тварин — В.П. Литвин, хвороб коней — О.Є. Галатюк.

В теперішній час на ґрунті розробок Л. Пастера створена потужна мікробіологічна промисловість, яка виробляє різні продукти бродіння – спирти, органічні кислоти харчові продути. Виробництво антибіотиків і синтез вітамінів. Мікроорганізми приймають участь в формуванні структури ґрунту, в перетворенні речовин азоту, вуглецю і сірки. Такі перетворення сприяють родючості ґрунту. В силосуванні застосовують молочнокисле бродіння, в тваринництві застосовують ацидофільні закваски. Відомо що ряд інфекційних хвороб спільні для людей і тварин – сказ, сибірка, сап, туберкульоз, бруцельоз. Розроблені і застосовуються на практиці ефективні методи боротьби з хворобами тварин. Ветеринарні спеціалісти тим самим оберігають здоров’я людей.

Інфекційні хвороби тварин являють собою найбільшу небезпеку для тваринництва. Збитки від інфекційних хвороб можуть бути дуже великі. Тому розробка і удосконалення найбільш ефективних методів діагностики, засобів специфічної профілактики і заходів боротьби з інфекційними хворобами тварин є проблема, від рішення якої залежить розвиток тваринництва.

Для вивчення епізоотичного процесу використовують комплексний метод епізоотологічного дослідження, яке охоплює порівняльно-історичний та порівняльно-географічний опис, епізоотологічне обстеження та епізоотологічний експеримент. За потреби здійснюють математичне оброблення даних.

За допомогою порівняльно-історичного описузбирають відомості про поширення та характер прояву інфекційних хвороб за багато років. Порівняльно-географічний опис даєзмогу з'ясувати, де, в якому місці трапляється хвороба і з чим це пов'язано. Встановлюють періодичність, сезонність хвороби, визначають захворюваність, смертність, летальність та шкоду, якої вона завдає.

Епізоотологічне обстеженняпроводять з метою оцінювання епізоотичного стану безпосередньо на місцях — у неблагополучних господарствах (районах, областях).

Епізоотологічнийексперимент— це дослід на лабораторних і сільськогосподарських тваринах для вивчення окремих питань епізоотичного процесу (шляхів і тривалості виділення збудника у зовнішнє середовище, механізму зараження тварин, впливу різних умов на стійкість тварин тощо).

Крім власних специфічних епізоотологія використовує мікробіологічні та імунологічні методи (бактеріологічні, вірусологічні, мікологічні, серологічні, алергічні та інші дослідження), а також клінічні й патоморфологічні методи дослідження.

Отримані дані відповідно оцінюють, систематизують, тобто проводять епізоотологічний аналізсистему узагальнень, логічних міркувань, які доступні лише фахівцю-епізоотологу, озброєному фактичними матеріалами та знаннями суті й особливостей прояву тієї чи іншої хвороби.

Отримані дані синтезуються у вигляді конкретних пропозицій щодо профілактики та ліквідації інфекційних хвороб тварин. Епізоотологічний аналіз надає все необхідне для епізоотологічного прогнозування, за допомогою якого на основі даних про епізоотологічні особливості конкретної інфекційної хвороби, вивчення її історії, оцінки ролі природно-географічних та соціально-економічних умов можна дати наукове передбачення щодо виникнення, поширення та згасання епізоотій.

Мікробіологія використовує свої особливі методи дослідження. До них належать методи виділення й культивування мікроорганізмів, отримання чистих культур; вивчення їх морфології (із застосуванням світлового та електронного мікроскопів) та біологічних властивостей; вивчення фізіології та біохімії мікроорганізмів; генетичні, імунобіологічні методи; вивчення патогенності та вірулентності мікроорганізмів. Мікробіологія користується також методами фізики, біофізики, хімії, біохімії, молекулярної біології, цитології, цитохімії та інших наук.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Основні групи мікроорганізмів, принципи класифікації, форми бактерій, будова, величина, рух та захисні властивості.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.