• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Порядок нарахування та обліку амортизації необоротних активів.

Таблиця 2.6 Внесок основних засобів до статутного капіталу

Подальші витрати, пов’язані з експлуатацією основних засобів

У процесі експлуатації основних засобів підприємство несе витрати, пов’язані з:

- ремонтом основних засобів,

- технічним обслуговуванням,

- модернізацією,

- реконструкцією,

- іншими заходами щодо підтримки основних засобів у робочому стані.

Відображення подальших витрат, пов’язаних з експлуатацією та обслуговуванням основних засобів в бухгалтерськомуобліку, відповідно до П(С)БО 7 залежить тільки від того, як вони впливають на майбутні економічні вигоди, очікувані від використання об’єкта основних засобів і не залежать від вартості ремонту та її співвідношення до вартості основних засобів.

Витрати, що здійснюються для підтримання об’єкта основних засобів в робочому стані та одержання чи підтримання первісно очікуваних майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат того періоду, коли вони були понесені.

До таких витрат відносяться витрати на ремонт і обслуговування основних засобів і в обліку вони відображаються таким чином:

1) варіант

Дебет 23“Виробництво” субрахунок допоміжне виробництво ” (в частині ремонту)

Кредитрахунків 63 розрахунки з постачальниками та підрядниками”, 65 “Розрахунки по страхуванню”, 66“Розрахунки по оплаті праці”, 20“Виробничі запаси або рахунки класу 8 “Витрати по елементах” (для підприємств, що його використовують) та ін.

Дебет рахунків класу 9 “Витрати діяльності” залежно від функціонального призначення основних засобів

Кредит 23“Виробництво” субрахунок “Допоміжне виробництво” (в частині ремонту).

2) варіант

Дебет рахунків класу 9“Витрати діяльності” залежно від функціонального призначення основних засобів в частині витрат на утримання і експлуатацію основних засобів

Кредит рахунків 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”, 65 “Розрахунки по страхуванню”, 66“Розрахунки по оплаті праці”, 20 “Виробничі запаси” або рахунки класу 8 “Витрати по елементах” (для підприємств, що його використовують) та ін.

Витрати, пов’язані з поліпшенням об’єкта основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводять до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від їхнього використання, включають до первісної вартості об’єкта.

Збільшення первісно очікуваних економічних вигод може бути досягнуто двома способами:

1) збільшення надходжень грошових коштів внаслідок зростання виробничої потужності об’єкта;

2) зменшення витрат, пов’язаних з використанням об’єкта основних засобів.

Прикладами витрат, які включають до первісної вартості об’єкта, є:

- реконструкція об’єкта основних засобів, після якої відбувається збільшення виробничої потужності, або скорочення матеріальних витрат на виробництво, або збільшення терміну його корисного використання тощо;

- модифікація об’єкта основних засобів з метою продовження строку його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності;

- заміна окремих частин верстата для підвищення якості продукції, яка виробляється;

- впровадження більш ефективного технологічного процесу, що дало змогу зменшити первісно оцінені виробничі витрати.

Бухгалтерські записи для обліку таких витрат такі ж, як при створенні і придбанні основних засобів, тобто використовується рахунок 15 “Капітальні інвестиції”.

Витрати накопичуються на відповідному субрахунку рахунку 15 “Капітальні інвестиції” і після їх завершення включаються до первісної вартості об’єкта основних засобів:

Дебет 15 “Капітальні інвестиції”

Кредит 23 “Виробництво”

Кредит 20 “Виробничі запаси”

Кредит 66“Розрахунки з оплати праці”

Кредит 65 “Розрахунки за страхуванням”

Кредит 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”

Дебет 10 “Основні засоби”

Кредит 15 “Капітальні інвестиції”

Переоцінка основних засобів

У разі значного відхилення (збільшення або зменшення) залишкової вартості об’єкта основних засобів від його справедливої вартості підприємство може переоцінювати об’єкт основних засобів на дату балансу.

При переоцінці об’єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об’єктів групи основних засобів, до якої належить даний об’єкт. Тобто по всіх об’єктах основних засобів даної групи перевіряється, чи відповідає їх остаточна вартість справедливій вартості відповідних об’єктів. За наявності розбіжностей об’єкти основних засобів дооцінюються або уцінюються до справедливої вартості.

Відомості про зміни первісної вартості та суми зносу основних засобів заносяться до реєстрів їх аналітичного обліку (інвентарна картка обліку основних засобів, книга обліку основних засобів).

При проведенні переоцінки об’єкта основних засобів змінюється в однакових пропорціях первісна вартість об’єкта та сума накопиченого зносу, крім випадку, коли залишкова вартість об’єкта, що переоцінюється, дорівнює нулю.

Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об’єкта на його залишкову вартість на дату переоцінки.

Якщо залишкова вартість об’єкта основних засобів дорівнює нулю, то його переоцінена первісна вартість визначається додаванням справедливої вартості цього об’єкта до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми зносу об’єкта, в результаті чого переоцінена залишкова вартість об’єкта буде дорівнювати його справедливій вартості. Розглянемо переоцінку основних засобів на прикладі (приклад умовний, його мета – показати можливі бухгалтерські записи для відображення переоцінки основних засобів)

Приклад 2.11 Станом на 31.12.2007 р. первісна вартість об’єкта “С” складала 100 тис. грн., накопичений знос 40 тис. грн. Об’єкт “С” придбаний 2.01.2006 р. Підприємство використовує прямолінійний метод нарахування амортизації. Ліквідаційної вартості немає. Термін корисного використання 5 років. Підприємство прийняло рішення обліковувати основні засоби за переоціненою вартістю.

Справедлива вартість об’єкта “С” на 31.12.2007 р. склала 72 тис. грн.,

на 31.12.2008 р. – 30 тис. грн.,

на 31.12.2009 р. – 24 тис. грн.

Відповідно до П(С)БО 7 сума дооцінки залишкової вартості об’єкта основних засобів включається до складу додаткового капіталу, а сума уцінки – до складу витрат звітного періоду в тому випадку, якщо до цього дооцінка не проводилася.

Станом на 31.12.2007р. підприємство повинне зробити такі розрахунки:

Залишкова вартість: 100 – 40 = 60 тис. грн.

Індекс переоцінки: 72 тис. грн./ 60 тис. грн. = 1,2

Переоцінена первісна вартість: 100 тис. грн. х 1,2 = 120 тис. грн.

Сума дооцінки первісної вартості: 120 – 100 = 20 тис. грн.

Переоцінена сума

накопиченого зносу: 40 тис. грн. х 1,2 = 48 тис. грн.

Сума дооцінки накопиченого зносу: 48 – 40 = 8 тис. грн.

Сума дооцінки залишкової вартості: 72 – 60 = 12 тис. грн.

Таблиця 2.16 Розрахунок сум переоцінки на 31.12.2007 р.

Результати дооцінки об’єкта “С” будуть відображені в обліку підприємства бухгалтерським записом:

Дебет 10“Основні засоби” 20 000

Кредит 423“Дооцінка активів” 12 000

Кредит 131“Знос основних засобів” 8 000

Вибуття основних засобів

Відповідно до п.33 П(С)БО 7 об’єкт основних засобів вилучається з активів (списується з балансу) у випадку його вибуття внаслідок:

- продажу,

- безоплатної передачі, або

- невідповідності критеріям визнання активом.

Якщо об’єкти основних засобів не відповідають критеріям визнання активом, то вони ліквідуються.

Фінансовий результат від вибуття основних засобів визначається як різниця між доходом від вибуття основних засобів та сумою їх залишкової вартості, непрямих податків і витрат, пов’язаних із вибуттям основних засобів.

Регістри аналітичного обліку основних засобів, що вибули, додаються до документів, якими оформлені факти вибуття основних засобів.

У випадку часткової ліквідації об’єкта основних засобів його первісна (переоцінена) вартість та знос зменшуються відповідно на суму первісної (переоціненої) вартості та зносу ліквідованої частини об’єкта.

Варіант 2. У результаті аварії верстат став непридатним і було прийнято рішення про його ліквідацію. Витрати на демонтаж верстата склали 860 грн., після демонтажу залишилися деякі деталі, що можуть бути ще використані, на суму 450 грн.

Таблиця 2. 21 Ліквідація верстата в зв’зку з непридатністю

Збиток від ліквідації верстата складає 14 450 грн.

Варіант 3. Підприємство “N” безоплатно передало технічному училищу для навчальних цілей верстат.

Таблиця 2.22 Безоплатна передача верстата

Збиток від безоплатної передачі верстата складає 14 040 грн.

Варіант 4.Підприємство “N” виступило засновником підприємства “Z”. У вигляді внеску до статутного фонду було внесено верстат, справедлива вартість якого визначена в сумі 15 000 грн.

Таблиця 2.23 Передача верстата в статутний капітал іншого підприємства

Прибуток становить 3 300 грн.

При вибутті об’єктів основних засобів, які раніше були переоцінені, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об’єкта основних засобів включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу.

Бухгалтерські записи за Планом рахунків будуть такими:

Дебет 423 “Дооцінка активів”

Кредит 441 “Прибуток нерозподілений”

Сума дооцінки, що підлягає списанню, визначається на основі записів про зміну (індексацію) балансової вартості основних засобів у картках інвентарного обліку (інших реєстрах аналітичного обліку об’єктів основних засобів).

У процесі використання об’єктів основних засобів економічні вигоди, втілені в них, споживаються підприємством, внаслідок чого зменшується залишкова вартість основних засобів, що відображається шляхом нарахування амортизації.

Об’єктом амортизації є всі основні засоби, крім землі.

Нарахування амортизації здійснюється протягом терміну корисного використання (експлуатації) об’єкта, що встановлюється підприємством при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс), і припиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

П(С)БО 7 визначає амортизацію – як систематичний розподіл вартості необоротних активів, що амортизуються, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Вартість основних засобів, яка амортизується – це первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

У свою чергу, ліквідаційна вартість – сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації) за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією).

Строк корисного використання (експлуатації) – очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).

При визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід враховувати:

- очікуване використання об’єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

- очікуваний фізичний і моральний знос;

- правові або інші обмеження щодо строків використання об’єкта та інші фактори, наприклад, закінчення терміну оренди цього активу.

Приклад 2.7 Підприємство придбало верстат первісною вартістю

30 000 грн. і розраховує використовувати його протягом 8 років, після чого розібрати його на запасні частини, сума яких, за попередньою оцінкою, може скласти 2 000 грн., а витрати, пов’язані з розбиранням, можуть скласти 500 грн.

У цьому випадку сума, що амортизується, буде дорівнювати

30 000 – (2 000 – 500) = 28 500 грн.

На практиці при надходженні основних засобів буває важко або неможливо визначити їх ліквідаційну вартість. У такому випадку або, коли ліквідаційна вартість об’єкта становить несуттєву суму, зазвичай вважають, що ліквідаційна вартість об’єкта дорівнює нулю.

Метод амортизації об’єкта основних засобів обирається підприємством самостійно, з урахуванням очікуваного способу одержання економічних вигод від його використання, і обов’язково має бути зафіксованим в наказі про облікову політику.

У П(С)БО7 наведені такі методи амортизації основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів):

- прямолінійний;

- зменшення залишкової вартості;

- прискореного зменшення залишкової вартості (подвійного залишку, що зменшується);

- кумулятивний;

- виробничий.

Розглянемо на прикладі застосування різних методів нарахування амортизації.

Приклад 2.8 Підприємство придбало виробниче устаткування початковою вартістю 330000 грн. Загальний розрахунковий обсяг виробництва визначений підприємством у розмірі 1600000 од. Ліквідаційна вартість устаткування після його експлуатації за попередньою оцінкою може скласти 10000 грн. Очікуваний термін корисного використання складає 4 роки.

Читайте також:

1. The peace – порядок
2. А.1. Порядок Magnoliales - магнолієцвіті
3. Автоматизовані форми та системи обліку.
4. Амортизація інших необоротних матеріальних активів
5. Амортизація основних засобів, основні методи амортизації
6. Амортизація основних фондів підприємства. Методи нарахування амортизації
7. Амортизація основних фондів підприємства. Методи нарахування амортизації.
8. Амортизація основних фондів, методи її нарахування.
9. Амортизація. Методи нарахування амортизації.
10. Антидоти і порядок їхнього використання. Само і взаємодопомога при ураженні ОР.
11. Атестація аудиторів та порядок скасування атестата
12. Аудит основних та інших необоротних активів

Переглядів: 852