• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Оратор наголошує на значущості предмета розмови.

Промовець підкреслює важливість теми.

Треба будувати промову так, щоб друга думка випливала з першої, третя з другої тощо, або щоб був природний перехід від одного до другого» (А.Коні).

Структура ораторської промови

Підготовка до публічного виступу

Ораторська промова – це не сума матеріалів, дібраних із різних джерел, а оригінальний, народжений у творчих муках твір» (Є. Кожин).

Зміст промови

Ораторська діяльність складається з п’яти етапів:

* добір матеріалу;

* розташування матеріалу;

* словесне вираження;

* запам’ятовування промови;

* виголошення промови.

Добір матеріалу для промови передбачає пошук основних джерел його знаходження. Це література, періодика, Інтернет, ЗМІ.

Підготовка до публічного виступу здійснюється за допомогою одного з трьох способів:

1) написання повного тексту промови;

2) запис основних положень (тез, аргументів);

3) експромт.

Написання повного тексту промови рекомендовано ораторам-початківцям і для відповідальних офіційних виступів. Цей вид підготовки дисциплінує промовця, дає можливість ретельно продумати зміст і розрахувати тривалість виступу.

Запис основних положень передбачає фіксування:

* перших і останніх фраз промови;

* тез і аргументів;

* цитат і цифрового матеріалу.

Така промова допускає зміни під час виступу залежно від того, як сприймає її аудиторія.

До імпровізованої промови вдаються оратори, особливо компетентні в певній галузі. Здатність до експромту свідчить про високий інтелектуальний і фаховий рівень оратора та надає йому впевненості.

Структура промови:

1. Вступ.

2. Основна частина.

3. Завершення.

Вступ повинен бути стислим і яскравим. Мета вступу – встановлення контакту з аудиторією. Прийоми встановлення контакту – це:

* привернення уваги аудиторії;

* початок «здалеку»;

* несподіваний початок.

Перший прийом – привернення уваги аудиторії – передбачає такі ситуації:

Наприклад:

Шановні слухачі!

Я хотів би (хотіла б) привернути вашу увагу до проблеми енергозбереження. Це питання має стратегічне значення…. .

Наприклад:

Уявіть себе подорожнім, який уперше підходить до Середземного моря, уперше бачить синяву його хвиль, сповиті імлою далекі берегові скелі, пишну рослинність, і дозвольте надати вам стислу характеристику Середземноморського узбережжя… .

Другий прийом встановлення контакту – початок «здалеку» - дає можливість налаштувати аудиторію (інколи конфліктну) на доброзичливе сприймання промови.

Наприклад:

Шановний пане Голово!

Шановний пане Державний Секретар!

Пані та панове!

Півстоліття тому, створюючи ООН, наші попередники прагнули здійснити одвічну мрію людства

про світ без війн та насильства;

про світ, у якому суперечливі питання вирішуються не силою зброї, а шляхом перемовин;

про світ, гідний людини і людства.

Історія пішла іншим шляхом. Виграти світову війну виявилося легше, ніж виграти мир (З промови Б.Єльцина на Генеральній Асамблеї ООН у 1995 році).

Цей прийом зазвичай застосовують у конфліктній аудиторії.

Третій прийом – несподіваний вступ – передбачає початок промови із сильної риторичної фігури, зокрема риторичного запитання.

Наприклад:

Спитаєте, може, яке враження справив на мене Франко?

Великого астрального тіла, що гріє на всю Україну, а світить ще далі (Марко Черемшина).

Промовець може скористатися одним із універсальних прийомів вступу незалежно від теми й характеру аудиторії. Це:

* повідомлення мети й завдань вступу;

* проблемне запитання;

* промовистий приклад;

* цитата;

* звернення до відомого джерела інформації;

* комплімент;

* демонстрація наочності.

Читайте також:

1. Аналіз промови оратора
2. Будова та робота лабораторії
3. Буровий інструмент перфораторів.
4. В якості критеріїв для оцінки або вимірювання предмета завдання з надання впевненості не можуть використовуватись очікування, судження або власний досвід аудитора.
5. Види аналізів, які використовуються для атрибуції предмета.
6. Визначення вартості лабораторних і технологічних досліджень
7. Визначення предмета діяльності по зв'язках з громадськістю
8. Визначення предмета та об’єкта дослідження
9. Вимоги до випробувальних лабораторій
10. Вимоги до оратора
11. Випробувальне обладнання, ЗВТ випробувальної лабораторії та методи випробувань продукції
12. Випробування можна проводити у лабораторіях і в реальних умовах як на моделях, так і на реальних об'єктах

Переглядів: 1190