Соціальна структура особистості

Ще Демокріт вважав людину малим світом («мікрокосмом»), у якому віддзеркалюється великий світ («макрокосм»). Людина-особистість як самодостатній об'єкт має свою структуру, взаємопов'язані і взаємодіючі частини якої складають систему особистості. Отже, особистість, як і суспільство в цілому, є функціонуючою системою, яка з'являється і розвивається завдяки розглянутому вище механізму соціалізації. Від того, яким чином відбувається соціалізація індивідів, залежить і їх соціальний статус, ролі, які вони виконують у суспільстві. Від соціалізації й однієї з головних її ланок, виховання, залежить і те, на які цінності буде спрямована діяльність конкретної особистості, яким чином вона досягатиме мети своєї діяльності, і, отже, її поведінка.

Особистість майже в усьому залежить від суспільства, бо саме в ньому вона і стає особистістю. Тому будь-які зміни у суспільстві як системі неодмінно відбиваються на змінах особистості. Що ж саме в ній змінюється? Перш за все, змінюється її внутрішня структура. Що ж таке структура? До структури особистості повинні входити такі елементи, яких нема у тварин, і які утворюють саму сутність особистості. Це знання, переконання, світогляд, світосприйняття, віра, усвідомлення свого місця і ролі у суспільстві, совість, взагалі її духовність тощо. Отже, структура особистості - це її внутрішній світ. Усе, що інтеріорізувалось в особистості з норм і цінностей суспільства, його культури є складовими частинами її внутрішньої структури. Від того, як ці частини взаємодіють, залежить поведінка і в цілому діяльність особистості як системи. У гармонійної особистості усі складові її структури працюють злагоджено, і навпаки, збій у взаємодії цих частин веде до погіршення роботи системи особистості, а звідси - й до певних відхилень у поведінці.

Таким чином зміни, що весь час відбуваються у суспільстві як системі, ведуть до зміни певних елементів структури особистості або до зміни взаємовідносин цих елементів. Як наслідок, у структурі особистості є зміни її поведінки, а значить і взаємних стосунків з іншими особистостями, членами суспільства. Так, наприклад, багато хто з минулих комуністів внаслідок змін, що відбулися у нашому суспільстві, і завдяки отриманню нової інформації та знань про злочини, скоєні більшовицьким режимом, різко змінили свої погляди на пануючу комуністичну партію і вийшли з її лав. У багатьох змінилися погляди на діяльність раніше засуджуваних націоналістів на прямо протилежні. Це стосується і великого загону віруючих, які стали ними останнім часом завдяки змінам, що відбулися у нашому суспільстві. Людина, яка приймає віру, багато що змінює у своєму повсякденному житті, а це є наслідком зміни її внутрішньої структури.

Крім того, що зміни у структурі особистості відбуваються внаслідок змін соціального середовища або структури суспільства як системи, вони відбуваються і завдяки внутрішнім процесам у структурі самої особистості. Особистість є також динамічною системою, як і суспільство, її складові знаходяться у стані постійної взаємодії і впливу одна на одну. Тому сучасні соціологи і психологи вважають, що «потрібно вивчати індивіда, який розвивається в світі, що змінюється». Ці два феномени (людина і світ або особистість і суспільство) взаємопов'язані і невід'ємні один від одного. Хоча, можна припустити, що в структурі особистості відбуваються певні зміни незалежно від змін у суспільстві, які також впливають на його структуру і функціонування. Отже, зміни однієї з цих систем неодмінно тим чи іншим чином відбиваються на змінах в іншій. Якби цього не було, то суспільство не могло б розвиватися: внутрішні зміни в кожній окремій особистості ведуть до змін у суспільстві, а зміни, що відбуваються в останньому, неодмінно впливають на особистість і позначаються на зміні її внутрішньої структури. Таким чином замикається коло відносин двох феноменів, і це є механізмом розвитку суспільства і людства взагалі.

Досить складною проблемою у дослідженні структури особистості є практична фіксація її елементів та їх взаємодії. Соціолог тут має дані лише про результати, функціонування системи особистості і саме за цими результатами може деякою мірою реконструювати соціальну структуру особистості. Крім того, важливою і не менш складною є проблема встановлення в кожному конкретному випадку ступеня залежності елементів структури особистості й усієї її структури від елементів і в цілому структури соціального оточення.

Велике значення у вивченні вищенаведених проблем має зв'язок соціології з психологією, бо соціальні елементи структури особистості тісно пов'язані і взаємодіють з елементами її психічної структури.

Цей зв'язок настільки сильний, що, важко уявити собі його дослідження окремо.

Отже, проблема соціальної структури особистості дуже складна і її вирішення - справа майбутнього. Але для цього вже сьогодні з нею треба працювати. Дослідження механізму функціонування елементів структури особистості повинно допомагати у справі управління не тільки її поведінкою, а й взагалі функціонування усього суспільства. Оскільки, як ми зазначили у першій лекції, головною метою соціології є вдосконалення суспільства, то воно має на увазі і вдосконалення особистості, її внутрішнього світу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поведінка особистості. Соціальна активність.	\|	Поняття і категорії соціології праці й управління

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.